Аб’юзери

Вітаю всіх українців та друзів України!

Після звільнення Херсону весь світ побачив щемливі кадри того, як херсонці та мешканці області зустрічають воїнів ЗСУ. Ці емоції радості неможливо підробити, вони по-справжньому щирі.

Після цих сцен деякі українські спостерігачі почали говорити, що таким чином руйнується міф про те, що переважна кількість українців лише мріють про те, як стати частиною великої росії, частиною єдиного російського народу і лише купка клятих націоналістів не дають їм цього робити. Вибачте, але такого міфу для самих українців та переважної частини цивілізованого світу ніколи не існувало. Про це ще на початку російської окупації Херсону красномовно свідчили вуличні акції протесту херсонців, які припинились лише після застосування росіянами грубої сили та жорстоких репресій проти їх учасників. Боюся, що незабаром ми дізнаємось про багато «буч» на Херсонщині.

Отже, для кого це був міф? Можна припустити, що для росіян. Але мені здається  - ні. Поведінка росіян відносно українців практично ідентична поведінці класичних аб’юзерів по відношенню до своїх жертв. Так саме вони намагаються контролювати поведінку українців (в НАТО не іди, іди куди ми скажемо), так само чинять насильство коли поведінка українців не відповідає їх побажанням, так само ревнують до інших. І, взагалі, відмовляють у праві на самостійне існування. Насправді, аб’юзер чудово бачить реальність, але сприймає її викривлено, він постійно намагається її змінити відповідно до своїх збочених переконань та психічних відхилень, вдаючись до маніпуляцій та насильства. Саме тому аб’юз вважається девіантною поведінкою, не нормальною. Саме тому, коли жертва опирається аб’юзеру, намагається втекти, позбавитися його – це викликає у нього скажену лють, аж до сказу – і ще більше бажання обов’язково повернути жертву або помститися їй надзвичайно жорстоко, аж до повного її знищення. І він зробить це, якщо, звісно, у нього буде так можливість. 

Так що, ніякого міфу не було і немає. Є ціла нація аб’юзерів і ми. І нам слід готуватися до нових спроб повернення - диких та жорстоких. І єдине, що може нас уберегти від цього – це ЗСУ та інші сілові українські структури та наші союзники. Просто слід усвідомлювати з  ким ми всі маємо справу.

Українці та друзі України – якщо ви мене бачите і чуте – ви живі. Залишайтеся і надалі такими.

За цим кланяюся – побачимось!