Свято наближається, або як Володька МВФ построїл…

Вітаємо всіх президентів та всі сосни!

На нас чекає нова хвиля пандемії короновірусу, яка буде ще гірше за перші дві. Про це говорять вголос всі притомні фахівці. І єдине спасіння – у вакцинації. Вакцинація не гарантує того, що ви не захворієте, але гарантує, що хворітиме коротший термін, легше і менше заражатиме оточуючих. А ще фахівці говорять, що всі вакцини працюють. Всі надають захист. Можливо, якісь більший, якісь менший, але навіть менший захист краще за ніякий. Отже, аби вберегти себе та близьких від важкої та небезпечної хвороби, аби уникнути локдаунів – йдіть та вакцинуйтеся. Не гайте часу! Благо, зараз це зробити дуже легко, було би бажання.

На тлі нової хвилі короновірусу, яка насувається, минулий тиждень розпочався із обшуків у обласній інфекційній лікарні. Обшук тривав понад 12 годин, в ньому брали участь крім слідчого Національної Поліції співробітники СБУ. Офіційної інформації дуже мало, цитата з сайту нацполіції: «У рамках кримінального провадження, розпочатого за ч. 1 ст. 364 КК України (Зловживання владою або службовим становищем), на підставі ухвали Заводського районного суду Миколаєва проводився обшук за місцем знаходження КНП «Миколаївський обласний центр лікування інфекційних хвороб». У результаті поліція вилучила офіційну документацію для аналізу та дослідження». Директорці обласної інфекційки інкримінують зловживання владою або службовим становищем, маючи на увазі, перед усім, нарахування 300 відсотків так званої ковідної надбавки співробітникам  лікарні – як собі, так і лікарям, так і іншим працівникам лікарської установи. Це, так би мовити, основна претензія. Федорова стверджує, що всі нарахування справедливі, працівники, які отримували ці надбавки, її підтримують. 

Згадаємо конфлікт Федорової з головою обласної ради, неприйняття її очільником облдержадміністрації, який закидає їй те, що вона ставиться до лікарні, як до власної, - і все це не перший день. Конфлікт триватиме. Але маємо зазначити, що конфлікт цей має системний характер. З початком медичної реформи, коли головні лікарі перетворились на директорів комунальних неприбуткових підприємств та отримали певну автономію, питання їх взаємостосунків із власниками – громадами та повноважними представниками цих громад – депутатами та керівниками медичних управлінь та департаментів подекуди набувають подібних гострих форм. З одного боку – так потрібна конкуренція на ринку медичних послуг, яка неможлива без автономії, з іншого – власник має право контролю за тим, як використовується його власність. І ще маємо зазначити, що системна проблема має вирішуватися системними заходами, а не наїздами правоохоронних органів із дуже сумнівною перспективою.

Свято наближається. За два тижні Україна святкуватиме 30-річчя відновлення своєї незалежності. І Володимир Зеленський, і вся його команда роблять все можливе, і часом, неможливе, аби святкування це було масштабним та незабутнім. Вони лізуть зі шкіри геть, аби українці отримали якнайбільше подарунків до цього, визначного свята. І ніякі авторитети не змозі зупинити цю всепереможну подарункову хвилю, яка накриває і обов’язково накриє всю країну. Посудіть самі. Варто лише було Володимиру Олександровичу подзвонити розпоряднику Міжнародного Валютного Фонду Крісталіні Георгієвої та суворо її запитати – і ось – 2 мільярди та 700 мільйонів американських подарунків отримає Україні під свято – 23 серпня. Саме так і написали на сайті Зеленського, початок цитати: «Напередодні 30-ї річниці незалежності Україна отримає від МВФ понад 2,7 мільярда доларів, – читаєш гучний заголовок і далі за текстом, - Після телефонної розмови Президента Володимира Зеленського з директором-розпорядником Міжнародного валютного фонду Крісталіною Георгієвою, яка відбулася минулого тижня, Україна отримає від МВФ понад 2,7 млрд дол. США безоплатно та без жодних додаткових умов» - кінець цитати. Ох, ні фіга собі! Ось це Володька дає! Построіл МВФ, молодець! – перше, що спадає на думку, коли читаєш заголовок та перший абзац новини. Правда, якщо читаєш другий абзац виникають інші думки, початок цитати: «Відповідне рішення ухвалила Рада керівників МВФ за пропозицією Крісталіни Георгієвої задля допомоги у відновленні світової економіки, яка постраждала внаслідок пандемії коронавірусу. Всього між країнами буде розподілено спеціальні права запозичення (СПЗ) на суму 650 млрд дол. США» - кінець цитати. Виявляється, всім давали, просто, щоби підтримати світову економіку в часи ковідної кризи. І виходить, для того, щоб отримала Україна, Зеленському треба було телефонувати. Ну так виходить? 

Або просто не треба розповідати про неіснуючі перемоги, або правильно писати новини на сайтах. 

І ще трохи про свято, яке наближається. Говорячи про нову державну нагороду «Національна Легенда», Володимир Зеленський називає людей, які, на його думку прославляли Україну, змішуючи до однієї купи тих, які у різні історичні періоди, безумовно, мали видатні досягнення кожний у своїй сфері. І деякі з них насправді відчували себе українцями і підкреслювали це, а деякі просто мали українське походження, але завжди ототожнювали себе не з Україною, а пристосовувались до держави та режиму які панували тоді в Україні. Виходить так собі «каша мала». В якій немає дисидентів, немає людей, які боролися за українську незалежність зі зброєю в руках, немає тих, хто виступав проти советської окупації. Насправді, так підміна понять розмиває українську ідентичність, ставить на один рівень В’ячеслва Чорновола та Івана Кожедуба. Останній, безумовно, солдат і герой, але він не ідентифікував себе з Україною, натомість вважав своєю батьківщиною Совєтскій Союз. І таке розмиття дозволяє все, що відбувалось чи відбувається на українській території прив’язувати до тридцятиріччя святкування Незалежності України. Як-то – художню виставку із гучною назвою «З Україною в серці» - картини там, різні та чудові, але – до чого тут Україна?

Білорусь стрімко, просто на очах перетворюється на справжню диктатуру, на тоталітарну країну, в якій життя людини не варте нічого, з повторенням найгірших совєтскіх практик. Минулого тижня на весь світ пролунав скандал із білоруської легкоатлеткою Христиною Тимановською, яка, - ні, не виступала проти Лукашенка чи режиму божевільного диктатора, а просто дозволила собі публічно обуритися, коли її, без її відома поставили бігти естафету 4 по 400 метрів, в той час, коли вона спеціалізується на короткі дистанції 100 та 200 метрів. Проблема лише в тому, що в сучасній Білорусі не можна публічно критикувати дії начальства, можна лише покірно виконувати його волю, навіть, якщо це тобі шкодить. Можна лише бути рабом, при чому – безсловесним рабом. Тому Тимановську було вирішено достроково відправити додому з олімпіади у Токіо, при чому, подейкують, рішення прийняв сам Лукашенко. На спортсменку здійснювався тиск. У токійському аеропорті Тимановська звернулося по допомогу до японської поліції та Міжнародного Олімпійського комітету. Зараз з Тимановоькою все добре – вона та її чоловік у Польщі. Ще двоє білоруських спортсменів Яна Максимова, яка виступає в багатоборстві та її чоловік, легкоатлет Андрій Кравченко відмовились повертатися додому з Німеччини. «Довго думаючи і розмірковуючи ми прийняли рішення не повертатися в Білорусь. На превеликий жаль, зараз там можна втратити не тільки свободу але й позбутися життя...» написала у своєму Instagtam Максимова.

Отже, люди тікають з Білорусі за першої можливості, як колись тікали із «першої країни робітників та селян». Бо ти можеш стати там об’єктом державного терору навіть не виступаючи проти режиму, а просто захищаючи власні професійні інтереси. Людина та її права та інтереси в сучасній Білорусі не варті нічого. Проте, у них дорогі у хорошому стані і на вулицях чисто. 

І в той самий час, у Києві, серед дня спочатку зникає Віталій Шишов, керівник громадської організації Білоруській дом в Україні. Він був змушений переїхати в Україну восени 2020 року після участі в протестах у серпні і подальшого активного протистояння узурпаторам влади в Білорусі. Наступного ранку його знаходять вбитим – повішаним у лісі так, аби продемонструвати всім противникам лукашенківського режиму – ми вас  знайдемо будь де і вб’ємо.

Які висновки можна зробити? По-перше, ми всі бачимо, у якого божевільного та кровожерливого монстра може перетворитися авторитарний правитель, який захопив владу над народом і тепер жорстоко мститься за спробу народу скинути цю його владу. Іншими словами Лукашенко з’їхав з катушек остаточно. І ми бачимо у що могла би перетворитися Україна, якби Майдан 2013-2014 років зазнав би поразки. І, по-друге, ми бачимо до чого призвела деградація української правоохоронної система, яка, замість того, аби боротися проти агентів КГБ-ФСБ грає у гру «сховай – знайди Чауса». 

За цим кланяюся – побачимось.