П’ять років та мідні заклепки на кожній версті

Вітаємо всіх президентів та всі сосни!

П’ять років. П’ять років ганьби, поливання брудом та обрехування. Це я про поневіряння екс-першого віце-голови Миколаївської обласної державної адміністрації Миколи Романчука, якого п’ять років тому звинуватили у, начебто, вимаганні та отриманні хабаря за певне рішення Миколаївської обласної ради. П’ять років тому ця історія сколихнула громадськість, яка спалахнула праведним гнівом, який вміло підігрівався заздалегідь сформованими вироками так, начебто презумпції невинуватості не існувало. Особливо тиснули на тунелі та золоті злитки. Розпалюючи найбільш низменні, найогидніші людські почуття елементарної заздрості. Результатом п’ятирічної тяганини стало повне виправдання Романчука у суді першої інстанції. З нього були зняти всі звинувачення. Цілій армії прокурорів та слідчих не вдалось нічого довести. Очевидно, що історія не закінчена. Але цей, проміжний результат, наочно демонструє нам, що може трапитися з людиною, коли вона стає заручником брудної та нечесної політичної гри. І постає питання – хто компенсує такій людині всі збитки – матеріальні та моральні, і чи можна, взагалі, порахувати ці збитки. І дуже хотілось би, щоби це  питання не лишилось риторичним. 

Напівмарафон «Нової пошти» минулої неділі, як спортивний захід, безумовно дуже класна та корисна подія, призвів до транспортного колапсу у Миколаєві на півдня. Ще раз наголошую – подібні спортивні заходи – це добре, та чи варто на півдня перекривати заради них та заради реклами однієї приватної компанії основну транспортну магістраль міста та порушувати режим тиші у неділю?

Чергова, п’ята сесія міської ради, зрештою, затвердила перерозподіл міського бюджету. Але основне питання, яке було на заваді прийняттю цього рішення раніше – перерозподіл депутати затвердили із третьої спроби – не знято. Міські чиновники – головні розпорядники коштів не мають бажання щільно спілкуватися із депутатами та «захищати» запропоновані бюджетні витрати на засіданнях постійних комісіях ради. І міській голова їх в цьому підтримує, на жаль. Натомість рішення від депутатів вони отримувати хочуть. Прогнозую чималі труднощі у прийнятті наступних бюджетів за умови збереження такого статус кво.

Форма української національної збірної з футболу на Чемпіонаті Європи з цього виду спорту, який розпочався, викликала справжню істерику у росіян. На формі, нагадаю, зображено обриси політичної мапи української держави, так, як її визнає весь цивілізований світ, та гасла «Слава Україні!», «Героям Слава!». У відповідь на скаргу росіян, УЄФА постановило прибрати гасло «Героям Слава!», хоча вигляд форми було узгоджено ще раніше. На момент, коли готувався цей матеріал, Українська Асоціація  футболу оголосила гасло «Слава Україні – Героям Слава!» - офіційним гаслом українського футболу та символи на футболках нашої збірної – футбольними символами України. Також, речник УАФ зазначив, що українська збірна не збирається змінювати свою форму.

На питання, чому форма нашої збірної викликала таку бурхливу реакцію у росіян, відповідь дуже проста. Росіяни, на чолі з Володимиром Путіним не визнають права українців на існування, вважають Україну штучним утворенням та прагнуть її знищення та приєднання до Росії. Саме тому, будь що, що протирічить їх нездоровій уяві, викликає у них таку саму нездорову реакцію. Пам’ятаємо це. 

В той самий час, на знак підтримки України, українську форму одягли співробітники посольства Британії зі словами, початок цитати: «Ми не могли не приміряти на собі нову форму збірної України з футболу, на якій зображено мапу країни у її міжнародно визнаних кордонах, включно з Кримом. 

Бажаємо всім командам успіху та нехай переможуть найсильніші!» - кінець цитати, та співробітники американського посольства.

Пам’ятаємо і про це. Про те, хто прагне нашого знищення, та про те, хто підтримує нас у нашій боротьбі за виживання.

Ну, і на останок не можу не згадати чергову ініціативу Володимира Зеленського про побудову підземного ходу звідси до Москви, і щоби на кожній версті були мідні заклепки. Ой, вибачте, я переплутав, це не із сучасного життя українського, це із вигаданого світу персонажів Миколи Гоголя. А із сучасного життя – це мільярд дерев посадити за три роки. Саме з такою черговою ґеніальною ідеєю, інших до голови Володимира, Сонця нашого, Зеленського не приходить, він виступив на черговому форумі. Знову щось, мегалітичного масштабу із повним нерозумінням навіщо, як, яким коштом та, головне – що ж з цього всього є нашим пріоритетом? І я мушу признатися вам чесно – відрізняти Зеленського від Манілова особисто мені з кожним днем вдається все складніше.

За цим кланяюся – побачимось.