Чи потрібен термінал?

Попри заманливі обіцянки інвестора, жителі миколаївського мікрорайону не погоджуються з будівництвом на їхній території промислового об’єкта.

Матвіївка — старовинне козацьке поселення, тепер передмістя Миколаєва, старіше за місто. Той козацький дух місцеві жителі зберегли й досі. Вони працелюбні господарі, дбайливі та ощадливі, які не дадуть скривдити ні себе, ні ту землю, на якій живуть і працюють.

Містечко з населенням 6,5 тисячі осіб 1996 року ввійшло до Центрального району міста Миколаєва.Фактично містяни, матвіївці тішаться перевагами життя за містом: чисте повітря, ліс, річка, екологічна продукція із власних садів і городів.

Якнайдалі від міської метушні

Не з чуток знаю про Матвіївку й матвіївців. Більш як половину життя провела тут, де в бабусі був будинок просто над річкою. Подобалися ці місця, куди можна було втекти від міського шуму та метушні. Купатися в річці бігали на тирло, де був єдиний зручний пологий пляж. А нещодавно дізналася, що саме в цьому місці, на нашому тирлі, могутнє підприємство «Нібулон» збирається збудувати термінал з портом. Новина приголомшила.

А тут і місцеві жителі звернулися з проханням почути їхні думки з цього приводу та оприлюднити в «Урядовому кур’єрі» об’єктивну інформацію. Термінал із портом планують будувати на в’їзді до Матвіївки, там, де живуть переважно люди приїжджі. Ті, хто свого часу, як моя бабуся, обрали для себе затишне буття за містом. Але вони себе вважають матвіївцями, бо давно зріднилися з місцевістю.

Ірина Лопуга 30 років тому переїхала до Матвіївки з Чорнобильської зони, живе за 500 метрів від того місця, де має бути забудова. «Матвіївка мені дуже подобається, головне — немає жодного промислового виробництва, яке забруднює довкілля, — каже Ірина. — Чоловік і донька хворіють на алергію на злакові культури, тож раніше бувало, що влітку чи не щодня викликали швидку. Тепер усе гаразд. А як буде, коли збудують той термінал, невідомо. Гадаю, відчуватимемо наслідки його роботи й фактично порту, де перевантажуватимуть зернові».

Пані Світлана також не корінна жителька мікрорайону. Вона виїхала із шумного міста, де жила поряд із київською трасою. Усі принади сусідства з автодорогою — вихлопні гази, шум, інтенсивний рух — їй знайомі.

«Місця тут прекрасні, — ділиться Світлана. — Це чи не єдиний у межах міста куточок незайманої природи, справжнього степу, де ростуть червонокнижна ковила і запашні трави. Поряд річка з пологим берегом, що ідеально підходить для облаштування пляжу. Кілька років тому ми влаштовували саме в цьому місці свято Івана Купала, тут відпочивають і місцеві жителі, і приїжджі, діти й дорослі ходять на пляж, є багато любителів посидіти з вудочкою».

Світлана прогнозує, що з будівництвом термінала «ми фактично станемо промисловою зоною, не придатною для нормального життя».

Благими намірами

Звісно, далеко не всі жителі передмістя проти будівництва сучасного промислового об’єкта. Підтримують СП «Нібулон» і його знаного керівника Героя України Олексія Вадатурського педагогічні колективи школи й дитсадка, звичайні жителі, знаючи про репутацію підприємства, яку воно здобуло роками величезної праці керівництва і співробітників.

Отже, компанія запропонувала внести у генеральний план міста зміни щодо перепрофілювання земельної ділянки та розміщення термінала і майданчика для відстою машин на двох земельних ділянках: перша площею 5,67 гектара на лівому березі Південного Бугу для будівництва високотехнологічного перевантажувального термінала з відвантаження зернових та олійних культур на річковий транспорт ТОВ СП «Нібулон» з обсягом одночасного зберігання 120 тисяч тонн зерна. Друга ділянка площею 2,5 гектара для організації майданчика відстою вантажного автотранспорту.

Згідно з інформацією, яку розповсюджує компанія «Нібулон», цілей у проєкту кілька: залучення додаткових інвестицій; розвиток інфраструктури міста; переорієнтація вантажопотоків з автомобільних доріг на внутрішні водні шляхи, що мінімізує завантаженість доріг і в подальшому приведе до поліпшення їх технічного стану; переорієнтація вантажопотоків поліпшить екологічну ситуацію в місті, що зумовить підвищення якості повітря і зменшення впливу автотранспорту на здоров’я миколаївців. Під час будівництва буде задіяно 1,5 тисячі осіб із 75 підрядних організацій, місцевих заводів будівельної індустрії. Подальша експлуатація термінала створить 150—200 робочих місць для жителів Миколаєва, зокрема мікрорайону Матвіївка. Будівництво й подальша експлуатація об’єкта за рахунок сплати податків дадуть додаткові надходження до місцевого бюджету. Істотно зменшиться потік вантажівок через Варварівський та Інгульський мости, що сприятиме збереженню їх конструкцій і дорожнього покриття.

Що ж, благі наміри. Крім того, сам Олексій Вадатурський дає слово, що жодних незручностей від сусідства з терміналом та відстійником жителі Матвіївки не відчують. Він щиро обурений: «Моя ініціатива розвантажити місто Миколаїв від вантажівок і створити робочі місця у Матвіївці перетворилася на цькування й погрози тих, хто мене підтримав». Але чомусь вже понад 1200 жителів мікрорайону висловилися категорично проти будівництва, що й засвідчили підписами.

З погляду громади та законності

Насправді матвіївці горді. Вони не люблять, коли їх називають «дєрєвня» — вони містяни. Тому й не розуміють, чому для того, щоб розвантажити місто, фури із зерном підуть також у місто, але у віддалений мікрорайон. Або ж виникає запитання: навіщо нові робочі місця, коли матвіївці здебільшого працюють у місті, до якого 20 хвилин автобусом. До речі, продукцію місцевих садів-городів добре знають на центральному й інших ринках. Поліпшиться інфраструктура. «Навіщо її поліпшувати? — питає Ірина Лопуга. — Є лікарня, школа, дитсадок, магазини. Усього вистачає. А в готелях та нічних клубах потреби немає».

Пані Світлана розповіла, що після перших громадських слухань із приводу будівництва жителі об’єдналися, познайомилися, бо до цього не знали одне одного, власним коштом зробили проєкт, який передбачає збереження зони зелених насаджень і розбудову місця для відпочинку. Зареєстрували його в департаменті архітектури і містобудування Миколаївської міської ради у встановлені терміни.

«Вважаємо, що у пріоритеті має бути рівень життя людини, — зазначає Світлана, — а не розвиток бізнесу певної компанії».

Місцева жителька Наталія Костенко звертає увагу, що перші громадські слухання проведено із суттєвими порушеннями законодавства: в робочий час, без попередження, реєстрацію завершили, коли люди щойно стали збиратися. У підсумку протокол цих слухань і лист реєстрації місцевим активістам на їхню вимогу не надали. А ще вона вважає некоректним, що «Нібулон» майже всім миколаївським газетам замовив хвалебні матеріали за чималі гроші й за сприяння Укрпошти розповсюджує газети у всьому мікрорайоні.

Нині департамент архітектури і містобудівництва Миколаївської міської ради на підставі Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» розробляє генеральний план Миколаєва з усіма передбаченими до нього додатками. Як зазначає головний архітектор міста Андрій Цимбал, розробляючи план, враховують пропозиції громадян та інвестиційні наміри власників земельних ділянок.

«На початку розроблення генерального плану «Нібулон» надав свої пропозиції з розрахунками та обґрунтуваннями щодо розміщення промислового об’єкта з перевантаження сільгосппродукції на цій території, — зазначає Андрій Цимбал. — Це були цивілізовані процес і процедура. Ситуація спричинила резонанс. Ми отримали багато звернень за і проти будівництва. Треба вирішувати питання комплексно. Останнє слово — за сесією міської ради».

На засіданні архітектурно-містобудівної ради багато миколаївських архітекторів не погодилися із запропонованими «Нібулоном» змінами до генерального плану.

Відстійник на місці археологічної пам’ятки?

Поселення Матвіївка-1 стали розкопувати у 1960-ті. Дослідження відкрили нову, раніше не відому сторінку у вивченні економіки, культурної та господарської специфіки племен Північного Причорномор’я у добу середньої бронзи.

— Місцина унікальна, подібних немає у всій Європі, — зазначає відомий український археолог, краєзнавець, письменник Василь Нікітін, який проводив розкопки поселення катакомбної культури Матвіївка-1. — Катакомбна культура налічує чотири з половиною тисячі років. На цьому місці було знайдено приміщення для великої рогатої худоби й овець, залишки жител з кам’яно-сирцевими фундаментами, землянки й напівземлянки — для проживання людей. У цих житлах ми знайшли вогнище, дренажну систему, знаряддя праці, побутові та інші предмети. Люди взимку жили саме тут, на території нинішньої Матвіївки, а з весни до осені виганяли худобу на великі пасовища. Високого рівня набуло виробництво ліпної кераміки різноманітних типів, прикрашеної багатим самобутнім орнаментом. Розвивалося виробництво кам’яних знарядь праці.

Усі знахідки нині в Миколаївському краєзнавчому музеї. Поселення розкрито наполовину, значної його частини ще не розвідано. Викликає занепокоєння, що пан Вадатурський, попри законодавство про охорону археологічної спадщини, посягає на цю територію. Доведеться схрестити мечі. Ми, археологи, перешкоджатимемо ймовірному будівництву промислового об’єкта на місці пам’ятки археології.

Підтримує вчителя кандидат історичних наук, старший співробітник Державної інспекції по охороні пам’яток культури в Миколаївській області Іван Снитко: «Якось ці місця відвідала делегація німецьких археологів. Вони були вражені й самою пам’яткою, і підсумками її дослідження. Єдине, що їх здивувало, — брак фінансування. Вони казали: якби в нас була така пам’ятка, ми не лише продовжували б розкопки, а й провели б музеєфікацію. В оптимістичній перспективі можна завершити дослідження, музеєфікувати і створити привабливий туристський об’єкт. Що залишимо нащадкам? Термінали й порти?»

Як повідомили в Державній інспекції по охороні пам’яток культури у Миколаївській області, поселення Матвіївка-1 перебуває на державному обліку й під охороною. Таке рішення ухвалила 2 липня 1971 року Миколаївська обласна рада. А відповідно до чинного законодавства, здійснення будь-яких будівельних, земельних, інших робіт на цій території без проведення попередніх археологічних досліджень, а в окремих випадках і подальшої музеєфікації об’єкта, заборонено.

Запитання до тих, хто прийматиме остаточне рішення: що буде пріоритетним? Збереження історії й культури, вільного від промисловості зеленого місця, комфортної зони? Чи реалізацію плану окремої бізнес-структури для отримання ще більшої вигоди? Відповідь скоро маємо почути. А матвіївцям тут жити.

Олена Івашко, Урядовий кур’єр