«Ми стукали у всі двері». Як миколаївці намагаються захистити зелену зону від забудови АЗС?

У Миколаєві мітингували проти будівництва заправки в зеленій зоні. Фото: «МикВісті»

Міська влада Миколаєва роками через суд намагалася повернути земельну ділянку біля «Зорі» — «Машпроект», яку колись віддали під спортивно-оздоровчий центр. А потім — дозволив використовувати цю ж землю під будівництво АЗС.

Для мешканців сусідніх будинків ця історія почалася ще раніше — з вирубаних дерев і протестів у 2014–2015 роках. Коли питання щодо АЗС повернулося через десять років, люди знову почали збиратися: створили чати для комунікації, писали заперечення й звернення, виходили на протести та залучали депутатів і правоохоронців. Тепер законність рішень міськради оскаржує в суді прокуратура.

Ця історія — не лише про одну зелену зону. «МикВісті» розповідають, що можуть зробити містяни, коли рішення щодо простору поруч із їхніми будинками вже ухвалене, і де проходить межа їхнього реального впливу.

Реклама

Як зелена зона біля «Зорі» опинилася під загрозою забудови

Історія земельної ділянки на перетині проспекту Богоявленського та вулиці Кобера почалася задовго до того, як миколаївці дізналися про плани збудувати тут автозаправний комплекс.

Ще у 2005 році міська рада передала майже 8 тисяч м2 землі в оренду компанії «Світ здоров'я» для будівництва спортивно-оздоровчого центру. Реальні роботи на ділянці розпочалися лише через кілька років. Під час підготовки до будівництва вирубали частину дерев, а на території звели недобудову, готовність якої пізніше оцінили лише у 5%.

Навесні 2014 року будівництво вже викликало суспільний резонанс. Тодішній виконувач обов'язків міського голови Юрій Гранатуров після звернень мешканців заявив, що роботи необхідно призупинити до завершення перевірок.

Втім, місцеві жителі стверджували, що попри заяви міської влади роботи тривали, переважно у нічний час.

На початку 2015 року конфлікт загострився. Жителі прилеглих будинків та працівники заводу «Зоря» —«Машпроект» вийшли на протест. Вони заявляли, що фактично на місці запланованого спортивно-оздоровчого центру будується автозаправна станція. Також люди повідомляли про вирубку близько сотні дерев, появу траншей у дворах та погіршення екологічної ситуації у районі.

Того ж року міська рада відмовила компанії «Світ здоров'я» у продовженні договору оренди земельної ділянки. Проте ще до завершення його дії забудовник встиг зареєструвати право власності на недобудований спортивно-оздоровчий центр — готовність об'єкта склала 5%. Саме ця обставина згодом стала ключовою у багаторічних судових спорах.

У 2021 році міська рада звернулася до суду, вимагаючи скасувати державну реєстрацію недобудови та повернути земельну ділянку громаді. У відповідь компанія подала зустрічний позов і вимагала поновити договір оренди.

Наступні кілька років сторони судилися. Компанія наполягала, що продовжувала сплачувати орендну плату навіть після завершення договору, а міська рада — що забудовник має звільнити ділянку. У 2023 році суд відмовив «Світу здоров'я» у поновленні договору оренди. На цей час на об'єкт уже був накладений арешт, а будь-які будівельні роботи — заборонені.

Дубовий гай на перетині проспекта Богоявленського та провулку Кобера, де хочуть будувати заправку, фото «МикВісті»

Однак паралельно міська влада готувала нову містобудівну документацію. У 2023 році департамент архітектури замовив розроблення детального плану території, який охоплював і спірну зелену зону. Документ уже передбачав можливість розміщення тут автозаправного комплексу. У лютому 2024 року його затвердила міська рада.

Після цього події почали розгортатися швидше.

У березні 2024 року, програвши суд щодо поновлення договору оренди, компанія «Світ здоров'я» звернулася до міської ради з проханням знову передати їй земельну ділянку — цього разу для обслуговування недобудованого спортивно-оздоровчого центру. Уже за місяць депутати дозволили розробити проєкт землеустрою. Рішення ухвалили разом із десятками інших земельних питань, без окремого обговорення.

А вже через два місяці компанія подала нову заяву — цього разу із проханням змінити цільове призначення ділянки із земель оздоровчого призначення на землі для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу.

Показово, що ще під час судових процесів міська рада наполягала: ця земельна ділянка призначена виключно для будівництва спортивно-оздоровчого центру. Таке ж цільове призначення міститься і в Державному реєстрі речових прав, із запитом до якого звернулась редакція «МикВісті».

Розгляд питання про зміну призначення землі тривав недовго. У липні 2024 року депутати остаточно змінили цільове призначення земельної ділянки. Відтепер замість спортивно-оздоровчого центру тут офіційно дозволили будівництво об'єктів дорожнього сервісу. Це рішення приймали у пакеті з іншими земельними питаннями. І вже восени головний архітектор Миколаєва видав містобудівні умови та обмеження для майбутнього будівництва, інформація про що розміщена на сайті міськради.

Саме після цього історія, яка роками залишалася переважно юридичним спором між містом і забудовником, перетворилася на один із найгучніших конфліктів навколо забудови зеленої зони у Миколаєві. Наступні рішення влади вже відбувалися під увагою медіа, мешканців, екологів та правоохоронців.

Від сусідських чатів до протестів. Як мешканці змусили почути себе

Поки рішення про зміну призначення земельної ділянки ухвалювали у сесійній залі та на засіданнях земельної комісії, мешканці мікрорайону поступово шукали способи вплинути на ситуацію. Спочатку — через громадські слухання, згодом — через звернення до депутатів, прокуратури, журналістів та публічні збори.

Втім, перші громадські слухання, на яких обговорювали детальний план території, що передбачав можливість розміщення автозаправного комплексу, не викликали широкого інтересу.

Зелена зона на перетині проспекта Богоявленського та провулку Кобера, де хочуть будувати заправку, фото «МикВісті»

Вони відбулися 4 квітня 2023 року в адміністрації Інгульського району. Згідно з протоколом, участь у них взяли 19 людей. Після презентації проєкту головуюча запитала, чи є у присутніх питання, пропозиції або зауваження. У протоколі зазначено, що жодних усних чи письмових звернень не надійшло. Після цього учасники рекомендували винести проєкт детального плану території на затвердження міської ради. За це проголосували 17 учасників слухань, голосів «проти» чи «утримався» не було.

Примітно, що до протоколу громадських слухань додавався аудіозапис засідання. Однак на момент підготовки цього матеріалу файл, розміщений на сайті Миколаївської міської ради, був недоступний.

Скриншот сторінки, де має розміщуватись аудіозапис засідання громадських слухань, посилання на яке опубліковане на сайті міської ради

Активна участь мешканців почалася пізніше.

Представниця ініціативної групи Олена розповідає, що люди об'єднувалися поступово — спочатку через чати окремих будинків, потім мікрорайону, а згодом створили окрему спільноту «Захист дубів».

«Я ходжу по двору та обговорюю це з людьми, ми вивішуємо оголошення і викладаємо інформацію в чати будинків. Наш будинок розташований безпосередньо біля цієї ділянки. Ми все бачимо. І дорогою додому всі проходять повз неї. Тому люди швидко зрозуміли, що історія знову повернулася», — каже вона.

За її словами, поштовхом до активніших дій стало відчуття, що звернення до міської влади не змінюють ситуацію.

«Ми вже не знали, куди нам звертатися, бо нас міська влада геть не хоче чути. Ми писали листи, а нам відповідали: «Земля ж в оренді, ми нічого зробити не можемо», — згадує Олена.

Після цього мешканці почали звертатися до інших державних органів. Вони зібрали підписи та направили звернення народному депутату. Після отриманої відповіді звернулися повторно. Паралельно, каже жінка, голова комісії з питань екології обласної ради Алла Ряжських направила власні звернення до прокуратури.

Одночасно мешканці використовували й інші можливості для участі: долучалися до громадських обговорень, надсилали письмові заперечення, брали участь в онлайн-обговореннях оцінки впливу на довкілля та збиралися безпосередньо біля зеленої зони.

«Ми стукали у всі двері. Хто міг — заходив на громадські слухання, хтось підключався через Zoom, писали звернення, зверталися до журналістів», — каже вона.

Один з таких мітингів відбувся у липні 2025 року. Понад 200 миколаївців зібралися на зеленій зоні, де хочуть побудувати автозаправний комплекс.

Тоді ж люди представили петицію про висловлення недовіри міському голові Олександру Сєнкевичу. У документі містяни звинувачують мера у бездіяльності, корупційних скандалах, системному ігноруванні звернень та, зокрема, у сприянні знищенню зелених зон. Петицію підписали 218 присутніх людей.

У Миколаєві мітингували проти будівництва заправки в зеленій зоні. Фото: «МикВісті»

На думку представниці ініціативної групи Олени, важливу роль у тому, що про забудову дізналося більше людей, відіграли місцеві медіа.

«Гадаю важливим моментом було, коли люди почали читати матеріали «МикВісті». В одній статті була зібрана вся ця історія за десять років, тоді люди почали більше розуміти та об'єднуватися. ЗМІ допомагають, бо без них люди знали б набагато менше», — говорить вона.

Тепер слово за судом. Чи вдалося громаді вплинути на рішення влади

Прокурор окружної прокуратури Миколаєва Світлана Жимилінська заявила, що міська рада не мала права віддати землю під АЗС біля Зорі без торгів, фото «МикВісті»

Сьогодні справа вже перейшла у юридичну площину. Прокуратура звернулася до Господарського суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, озвучила прокурор окружної прокуратури міста Миколаєва Світлана Жимилінська.

«Враховуючи відсутність правових підстав для передачі землі без проведення земельних торгів, а також порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, прокуратурою міста до суду скеровано позов про визнання недійсним та скасування рішень міської ради, про визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва та зобов'язання повернути земельну ділянку у придатному для використання стані», — сказала Світлана Жимилінська.

Голова комісії обласної ради з питань екології Алла Ряжських вважає, що останні російські удари по автозаправних станціях лише посилили аргументи противників забудови.

«Люди серйозно і системно відстоюють своє право жити поряд зі сквером, а не вибухонебезпечним об'єктом. Після прильоту в АЗС стало зрозуміло, чому треба дотримуватися містобудівних правил і санітарно-захисних зон. Ми очікуємо, що договір оренди буде розірвано і ділянка повернеться мешканцям так, як це має бути — відповідно до Генерального плану. У Генплані ця територія визначена як рекреаційна зона», — зазначила Алла Ряжських.

«Люди не здадуться. Нам тут жити. Ми сподіваємось, що рішення буде на нашу користь. Я сподіваюся, договір оренди буде розірваний», — каже мешканка Олена.

13 років у судах: що показує досвід Соляних

Історія зеленої зони біля «Зорі» — «Машпроект» у Миколаєві не єдина. У Соляних мешканці також виступили проти будівництва АЗС поруч із житловими будинками. Але там громада вже отримала перший конкретний результат — суд скасував рішення міської ради, яке дозволяло передати землю під забудову.

Йдеться про ділянку площею 1174 квадратних метрів на розі проспекту Героїв України та вулиці Новоодеської. Спочатку тут планували оздоровчий центр, однак згодом призначення землі змінили під будівництво автозаправної станції. Заправку планували розмістити за 28 метрів від житлового будинку.

Місцева мешканка Людмила Середа оскаржила рішення міської ради у суді. Одним із аргументів було те, що під час його ухвалення не провели належних громадських слухань. Судова справа тривала близько 13 років.

Мешканці Соляних, які оскаржили будівництво АЗС біля будинків. Фото: «МикВісті»

У травні 2025 року Центральний районний суд Миколаєва визнав незаконними та скасував пункти рішення міськради від 2009 року щодо цієї земельної ділянки. Суд встановив порушення процедури громадських слухань: мешканців прилеглих будинків належним чином не поінформували про зміну цільового призначення землі та можливі наслідки такого рішення.

Водночас поруч тривала ще одна схожа історія. Мешканці гуртожитку Національного університету кораблебудування та сусідніх будинків оскаржують забудову іншої ділянки на проспекті Героїв України, 11. За словами місцевого жителя Олександра Черно, люди протестували проти будівництва, а згодом звернулися до суду.

«Так розпочалася ця історія: мешканці знесли будівельний паркан, який встановили забудовники, потім подали до суду і виграли справи першої інстанції по обох ділянках, а також апеляцію. Проте забудовники подали касаційну скаргу, і у 2015 році справу повернули до першої інстанції», — розповів Олександр Черно.

На сьогодгі суд також визнав незаконними та скасував пункти рішення міської ради 2009 року щодо земельної ділянки у мікрорайоні Соляні, де планували звести автозаправний комплекс.

Досвід Соляних не означає, що будь-який протест чи звернення автоматично зупинить забудову. Але він показує, де участь мешканців може мати практичне значення.

Важливо стежити за рішеннями щодо території ще на етапі їхнього обговорення, брати участь у громадських слуханнях і подавати зауваження так, щоб вони залишалися зафіксованими у документах. Якщо рішення вже ухвалене — збирати документи, перевіряти, чи дотрималися необхідних процедур, об'єднуватися з іншими мешканцями та, за наявності правових підстав, оскаржувати рішення.

У Соляних шлях від рішення міськради до його скасування судом розтягнувся більш ніж на десятиліття. Тому, мабуть, найважливіший висновок цього досвіду простий: громадська участь не завжди дає швидкий результат, але зафіксована позиція мешканців, документи й послідовне використання правових механізмів можуть перетворити незгоду з рішенням влади на можливість його оскаржити.

У випадку з зоною біля «Зорі» — «Машпроект» поки не можна стверджувати, що громадська активність зупинила будівництво. Остаточного рішення ще немає: прокуратура оскаржує рішення міської ради та договір оренди й вимагає повернути земельну ділянку.

Однак ця історія показує інше: участь мешканців не обмежилася одним протестом чи зверненням. Люди роками використовували різні доступні їм інструменти — від будинкових чатів і громадських обговорень до збору підписів, публічних акцій та звернень до депутатів і правоохоронців. Чи допоможе ця участь зберегти зелену зону, остаточно покаже рішення суду.

Юлія Бойченко, «МикВісті»