Ідеал як робочий інструмент

Спочатку маю вибачитись перед читачем, бо останнього разу, намагаючись знайти адекватний переклад російському "общественник" і сам помилився, і читача, мабуть, трохи заплутав. Адже той, хто працює на громаду у вільний час і без оплати – то не тільки "общественник", але й наш міський депутат. Так само, як, скажімо, голова батьківського комітету 3б класу школи №7. Обидва є громадськими діячами, різного рівня, але ж за наведеним визначенням. Радянський поділ на "общественников" та "общественных деятелей" в нас сьогодні вже просто не працює.

Так, депутат є громадський діяч певного статусу, бо одержав на чотири роки мандат виборця. Але наступні чотири роки він може не бути депутатом, але залишиться при цьому громадським діячем. Голова ж батьківського комітету без жодного додаткового статусу може діяти в пресі, в громадських організаціях, партіях – будь-де, як його думки і пропозиції стосовно нашої освіти цікаві й аргументовані. Мандат депутата йому при цьому абсолютно не потрібен. Нема регулятора у вигляді парткому, який визначав раніше, кому давати слово, а кого задвигати у куток, тому й поділ пішов у минуле.

Інша справа – належність того діяча до певної суспільної організації: партії або громадського об'єднання. І тут є два варіанти: або і до партії і до об'єднання, або тільки до партії чи об'єднання. Можна ще уявити людину, що входить в декілька об'єднань, а от партія в нього згідно з законом може бути тільки одна. І все це – громадський діяч. Звісно, як та партія чи громадське об'єднання не утримують його як найманого працівника. Ну то вже інша історія.

А в чому, власне, питання? Нагадаю, питання, на  яке відповідали депутати та й громадські діячі, нехай і безмандатні, полягало в тому, чи є для міської ради корисним, як громадські діячі – партійні або безпартійні – пройдуть в раду від своїх громадських об'єднань. Хоча, як подивитись трохи ширше, то можна сказати, що зрештою мова йшла про те, як зробити наступну міську раду більш ефективною. Ближчою до ідеалу? От про це і буде йтись сьогодні. 

Відомо, що нічого ідеального в світі не існує. Це в реальному житті, а в бізнесі, фінансах, управлінні будь-якими процесами широко застосовуються схеми чи моделі, які можна назвати ідеальними. Бо вони відображають тільки основні, бажані для досягнення потрібного результату зв'язки між людьми чи процесами, ігноруючи те конкретне й багатогранне, що в житті завжди присутнє. Чи нашим міркуванням стосовно нової міської ради не допомогла б ідеальна модель її роботи? Ми б там могли намалювати все те, що вважаємо корисним і правильним, а потім обговорити ту модель. І побачити, що в нас сьогодні не так, чого бракує, на що треба націлюватись, щоб майбутня реальна міська рада просунулась у напрямку ідеальної.

Будь ласка, ось вона: 

Але, мабуть, не все зрозуміло? Радо відповімо на конкретніі запитання, але поки що деякі зауваження. 

Найперше стосовно партійних кольорів. Їх три зовсім не випадково. То консерватори (християнські демократи), ліберали та соціалісти (соціал-демократи). Так звана КЛС-трійця, що презентує три найбільш потужні, реальні ідеології, на базі яких можуть працювати партії. Зокрема підготувати таку програму, яка буде викликати повну довіру певної частини виборців. І на національному рівні в тому числі. Бо без вирішення цілого ряду загальних економічних і політичних проблем нема шансу рушити і в місті. Так, програми пишуть в центрі, але на підставі інформації, що надійшла з міст. І працюють всі програми саме на місцях. Відтак всі "місцеві" політики, що обіцяють вирішити проблеми міста в рамках своєї "місцевої" програми або нещирі або неосвічені. А партії спроможні формувати такі потужні команди з депутатів, фахівців і активістів громадських організацій, які здатні вирішувати питання розвитку міста системно. В складі команди, між іншим, і мер почуватиме себе більш впевнено. Зазначимо також, що і працівники апарату виконкому можуть бути членами відповідної партійної команди, а може й членами партії. Через це і партію зміцнювати за рахунок своїх конкретних знань, і апарату виконкому надавати ефективний зв'язок зі своєю партією. Щоправда, мені такий досвід невідомий. А в ідеалі – чому ні? 

В Законі про місцеве самоврядування згадано близько двох десятків сфер компетенції місцевої ради. Це освіта і охорона здоров'я, житлово-комунальне управління і транспорт, земля, підприємництво і багато чого ще. І жодну сферу забути не можна. Тому і потрібна саме команда. Як поділити 100 депутатів на три (по числу КЛС-партій), то вийде приблизно по 30 чоловік у основних, системних фракціях. Так, це дійсно команди, що можуть охопити все коло важливих питань. І команди, зважте, контрольовані міською партійною організацією, яка дбає про наступні вибори і не дасть своїм депутатам робити щось таке, що поставить під загрозу авторитет бренду. Чи можуть бути у фракціях безпартійні представники громадських організацій? Чому ні, як вони йшли на вибори саме в цій команді на підставі угоди про партнерство.

Але все це, нагадаємо, в ідеалі.  А от як це практично сьогодні відбувається, ми можемо подивитись на прикладі проблем міського транспорту – тому-то він і згаданий у назвах депутатської комісії і відділу виконкому. Досвід підготовки громадських слухань з цієї проблеми дозволяє твердо і аргументовано сказати: ані міські партійні організації, ані громадські організації не мають кадрового потенціалу для предметної роботи в галузі міського транспорту. 

Під якою мається на увазі:

- аналіз сучасного стану галузі та наявних проблем;
- оцінка можливих альтернатив розвитку;
- аргументоване формування відповідної програми;
- захист на громадських слуханнях та у сесійному залі,
- контроль виконання після затвердження Радою
- коригування, аналіз результатів, підготовка нових редакцій у визначені Радою терміни.

Не вірите? Подивіться самі: http://mykolayvtrans.blogspot.com/  

І тепер, нарешті, можна звернутись до тих, хто раніше розповів нам про свою погляди на доцільність участі в роботі ради суспільних активістів. Нехай вони оцінять ідеальну модель ради: чого в ній бракує, що зайве? 

Те звернення, зрозуміло, риторичне.  Бо наші депутати, як ми знаємо з багатьох прикладів, часто-густо звикли відмовчуватись, коли йдеться про подібні речі. То може почати не за депутатів, а за громадських активістів – вони ж, здається, більше зацікавлені у такій розмові. Будемо просити їх сказати своє слово з цього приводу. Власне, з двох: чи вони вважають схему правильною, а також чи є в них відповідні кадри для роботи в міській раді на конкретних напрямках її відповідальності? Не останнє слово тут належить і міським партійним організаціям. Так, до виборів ще далеко, але варто подивитись вже сьогодні: які там є команди, хто і за що відповідає, які пропозиції, плани. Бо як настануть вибори, то вже буде не до неквапливих докладних розмов про наші міські проблеми і шляхи їх вирішення. То варто нам не гаяти часу, як хочемо просунути міську раду в напрямку більшої ефективності.