Земля – селянам!

Так, а народам що? Правильно – мир. Ми всі чудово пам'ятаємо, на чому Ленін і його команда популістів обдурили свого часу Росію. Ну, про мир і громадянську війну не будемо згадувати, надто слизька тема, а от про той туман, що його більшовики напустили навкруг земельного питання, поговоримо. 

Адже і сьогодні ще не розвіявся. І це за сьогоднішніх можливостей: комп'ютерів, телебачення, мобільного зв'язку! От хоча б: дистанційний навчальний курс. Саме про земельне питання. Зручно, безкоштовно, фахово дає відповіді на всі ті довговідкладувані питання земельного ринку. Його прослухав на сьогодні усього лише 271 чоловік. Це коли в нас 7 мільйонів людей тримають земельні паї і мали б тим земельним питанням цікавитись особисто. О, от це і є головне в цій справі: цікавість, готовність навчатись. Але і громадянська активність, як хочете, бо це ж питання дуже важливе для країни. І тут окреслюються три групи громадян в їх ставленні до освіти протягом життя (після одержання того чи іншого документу про освіту):

1. Що навчаються самі

Ці як побачили посилання, так вже і записались. Їх не треба вмовляти, вони знають, що навчання важливе і корисне для них особисто. Вони навчаються з внутрішньої потреби. І як знають, що тема критична в певному сенсі для України, то чого ж чекати? Треба скористатись можливістю. Вітаю, колеги.

2. Що не навчаються і не будуть навчатись ніколи

Ну маємо визнати, такі люди є. Діло не в тому, що вони хворі, не мають часу, грошей ще чогось – для дистанційного навчання це значення не має. Вони просто не хочуть. Вони абсолютно впевнені, що вже про все потрібне для життя дізнались свого часу в школі (а надто у виші, може ще радянському) і тепер мають тільки повчати інших. Не переймайтесь, шановні, дивіться серіал. А, футбол? Ну футбол, нема різниці.

На 24 каналі не бачили таку картинку? Це про нас, про нас. Наше місце в світі.

3. …

Не зміг дібрати назву для цієї групи. Ну щоб не образити.

Це такі люди, що можуть і повчитись. Але за якихось умов, додаткових зовнішніх впливів. 

Може після якихось умовлянь, обіцянок. Це коли йдеться про одержання вищої посади або збільшення платні, відрядження у якусь цікаву країну.

А може потрібні якісь загрози, примус того чи іншого штибу. Скажімо, обіцянки начальника, що як хто не прочитає книжку від гуру бізнес-освіти, то того не візьмуть на семінар у Карпати. Ні, то, мабуть, більше підходить до першого розділу: обіцянка-цяцянка.

Звісно, як начальник каже, про те, що от щойно сам вичитав в новій книжці дуже цікаві і корисні для розвитку бізнесу речі, то вже тут… Зрозуміло, як не брати до уваги тих, що вже були згадані в групі №2.

Даруйте, шановний читачу, але як ви ще не записались на той курс, то все це саме про вас. Подивіться на себе з такої от точки зору і скажіть: як назвати цю третю групу?

Заходьте на форум, поговоримо – про землю, про навчання взагалі і той курс зокрема, можна і про Леніна, адже це він заварив цю кашу?