Епістолярія корабелум

Красиву назву я придумав? Ні, саме придумав, бо то не назва чудової квітки, як може хто подумав, а розповідь про історію листування, що мала місце у нашому славному місті корабелів. І, треба сказати, не дуже красиву. Листування не романтичного, а науково-технічно-політичного, бо йдеться про електронне урядування і його місце в системі нашої кволої демократії. Мабуть того й захотілось вжити таку яскраву назву, аби хоч щось було красиво.

Постановка питання

А взагалі, чи є листування за допомоги Е:мейл складовою того самого електронного урядування? І навіть більш широко: електронної демократії? Визначення, що є в Вікі, можна прочитати по-різному. І то факт, що дехто з моїх знайомих не тільки не відносить Е:мейл до електронного урядування, а ще й бачить в такому хибному суміщенні певну загрозу для чіткого формулювання завдань нашого розвитку у цьому напрямку. Треба розібратись. І чому б не на прикладі, бо приклади часто-густо досить складні речі дозволяють відчути і зрозуміти. Так і зробимо.

Бійка чи битва за демократію?

Ну, ви ту історію про бійку в Верховній Раді знаєте. Останню, бо вже стільки їх було. Але з приводу саме останньої подумалось таке:

"Бійка - то завжди злочин. 

Бійка в Раді - то перешкоджання роботі державного органу. Це розуміє будь-який пересічний громадянин з початковим рівнем юридичної освіти. Тільки не влада, що символізує собою гідність, революційну. 

Прокуратура має завести справу, Рада дати їй зелене світло, а суддя винести вирок з урахуванням обтяжувальної обставини: показана на всю країну, та бійка спричинила величезний поштовх суспільства до зневаги ближнього, плювання на Закон і вирішення всіх болючих питань через стусани й дикий мордобій. 

Молодь не пам'ятає, але демократи рухівського призову казали свого часу, що януковичи привнесли в роботу Ради бандитські звичаї, яких за комуністів не було. Так, привнесли. І вони розквітли рясним і смородливим цвітом. Вже то нікому не дивно, вже то нікого не лякає, вже так і треба.

Вчинки роблять людині авторитет. Владі також. 

Як ті дикуни будуть сидіти за гратами і наше телебачення буде вести репортажі з каталажки - то суспільство буде владу поважати. Як ні, то рух у напрямку гідності продовжиться."

Цитую сам себе, бо то я написав своїм знайомим. А потім стало цікаво:

Що про це думає мій депутат?

В мене так само, як і у кожного з нас, їх троє – міський, обласний і народний. З двома є прямий електронний зв'язок, щоправда поки що односторонній (ця система відома також  під кодовою назвою «ніпель». Але я надії на відповідь, що колись таки станеться, не залишаю, тому запитався в них і цього разу. Це тут:

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=639913976154203&id=112508395561433 https://facebook.com/groups/639743272837618?view=permalink&id=660325480779397

Без відповіді, як ви не ходили за посиланнями.

А що скаже депутатське начальство?

Втім, хоч я до такого ставлення до себе і звик, але не змирився. І як Верховна Рада виглядає якось надто далекою для того, щоб її з таких дрібних питань турбувати, то міська навпаки: вона ж, рідна, ось, рукою подати. Тобто, сайт перед очима, там і форма для звернення, і електронні адреси - ну чого б і не скористатись?

Скориставсь:

http://mykmydep.blogspot.com/2015/02/normal-0-false-false-false-ru-x-none-x.html

Реакція - в системі «ніпель».

А що скаже кафедра?

Але й це, правду кажучи, було якось очікуваним. Бо скільки раз чув чи читав, що журналісти або громадські активісти жодних відповідей від чиновників не отримували. Аж ось читаю у звіті Несторівської групи про те, що у справі розвитку нашого суспільства треба сподіватись і спиратись на нашу молодь, на людей, що виросли вже в новому суспільстві і мають нові цінності. Тут я і собі подумав: а де б знайти таку молодь? Енергійну, освічену, патріотичну? Вирішив звернутись до кафедри, на якій, можна очікувати, саме така молодь і навчається. З такої, скажімо, дисципліни, як політологія – адже що може бути цікавіше для молодого фахівця-політолога як не участь в практичному здійсненні тих самих процесів, що їх він вивчає?

http://mykmydep.blogspot.com/2015/02/blog-post_24.html

Ніпель. І на цей раз вже досить таки неочікуваний.

Що не так в тій консерваторії?

Ні, про консерваторію - то жарт, але ж, дійсно, щось тут в цій історії не так. Або зі мною, або з тими запитаннями, або з адресатами. А може - боронь боже - з тим електронним урядуванням? Може, на наших скіфських теренах чи у нашому кліматі йому так зле, що воно й голову підвести не може?

Не знаю як з урядуванням, а от з пасивністю українців, що все ще чекають чогось від влади замість брати її і робити те, що треба, все ясно. Всі фахівці в один голос про це твердять і ось що подумалось у висліді того листування: поки миколаївці не вважають для себе важливим (цінністю) написати депутату (чиновнику, викладачу) і одержати відповідь, електронне урядування в нас не запрацює. Хоча всі електронні засоби для цього в нас є і вони нормально працюють. Нормально, але формально.