На шляху до ефективної ради

Так вийшло, що останнім часом по різних форумах і з різних приводів з'являється все більше розмов про нашу майбутню міську раду. І багато є цікавих думок з різних аспектів того процесу і його результату, але головне чи загальновизнане полягає в тому, що ми всі маємо готуватись до тих виборів, як хочемо мати нову раду більш ефективною, не такою, як поточна. Цілком зрозуміло, що такий розподіл депутатів є неефективним по їх кількості в окремих комісіях і абсолютно неприйнятним з точки зору політичної відповідальності, а вірніше безвідповідальності позафракційних за результати роботи ради.

Маємо готуватись? А хто це ми? Це ті, що хочуть мати ефективну раду. Політично активні чи політично свідомі миколаївці, що розуміють вплив тих виборів на своє життя. І, хочу підкреслити, відповідальні перед тими, хто в силу своєї політичної неосвіченості такого впливу не помічає.

Втім, хотіти мало, треба щось для цього зробити, чи не так? Тому як наслідок згаданих розмов і узагальнення наведених там пропозицій я хочу подати на обговорення таку от схему можливого процесу формування ефективної міської ради:

Я не хочу занурюватись в аргументацію того, чи показана на схемі рада буде більш ефективною ніж поточна і чому саме, а краще давайте розглянемо той процес по кроках і подивимось, які б ми мали документальні ознаки того, що він відбувається?

Перший крок: декларація політичних поглядів

Це мають зробити в першу чергу наші активісти, позапартійні громадські діячі, що готові працювати в раді у складі ідеологічних фракцій.

Але і партійні організації теж для ясності мають задекларувати, що вони участь в виборах візьмуть і готові до співпраці у складі саме тої чи іншої фракції. Звісно, деякі партії відомі більше і саме як ідеологічно визначені, деякі знані менше. Але щоб додержати рівності було б добре почути ясні і виразні сигнали від всіх без виключення партійних офісів.

Тут не можна оминути делікатний момент. Багато хто з громадських активістів якось насторожено чи з певною пересторогою ставляться до запитання про їхні політичні переконання. Це ж дуже просто! Як в бога віриш, то християнський демократ. А як не віриш – то ліберал чи соціаліст в залежності від того, за малий бізнес вболіваєш чи за велику індустрію.

Я, звісно, жартую, багатьом з активістів зробити такий вибір дійсно важко. Але це є важливою ознакою того, що вони ще не готові працювати в раді. Тобто, писати блоги чи критикувати владу – це будь ласка, для цього ідеологія не потрібна. А от для того, щоб увійти в команду, треба знати, в яку саме. І як людина визначилась, скажімо, прихильником ідеології X, але готова працювати у фракції Y чи Z з тих питань, що добре розуміє, то що тут поганого або неможливого? Я відповіді не знаю, то вже нехай вирішують у майбутніх фракціях, але про яку спільну роботу в раді можна говорити з людиною, яка ще не визначилась політично?

Набагато простіше питання про саму декларацію. Видається, що вона може бути зроблена у довільній формі. І у будь-який прийнятний для людини спосіб: в ЗМІ, на сайті, в акаунті Фейсбуку. А потім про це можна повідомити нас, щоб ми зробили відповідний запис в реєстрі позапартійних громадських діячів. Таких, що виявили бажання працювати в міській раді у складі тих або інших фракцій з конкретних напрямків роботи (будемо вважати, що 11 комісій, що є сьогодні, продовжать свою роботу). Той документ або інформаційна база може виглядати приблизно так:

Реєстр громадських активістів, що зголосились до роботи у Миколаївській міській раді

Для того, щоб позначити більш зрозуміло, про що йдеться, ми показали в реєстрі конкретні прізвища кандидатів (за абеткою) в очікуванні, що ці відомі люди по-перше, візьмуть участь в виборах, а по-друге, підтримають цей проект. Не треба, мабуть і казати, що нікого ми насильно до нього залучати не будемо і як наведені прізвища нас попросять прибрати, то ми це зробимо моментально, та ще й вибачимось, бо зробили це без спеціального дозволу.

Напрямок роботи умовно віднесений до тієї чи іншої депутатської комісії. Зрозуміло, що йдеться про охорону здоров'я і освіту, житлово-комунальне господарство, бюджет тощо. Можна передбачити, що дехто з активістів готовий працювати на різних напрямках, в залежності від того, які кадрові потреби будуть у фракції в процесі формування. 

Другий крок: формування фракцій

Маючи на руках проект угоди про формування фракції між міськими партійними організаціями і поглянувши в ту частину тільки що розглянутого Реєстру, що стосується саме цієї фракції, її провідники можуть взятись до роботи. Процес важкий, ми це розуміємо, але нас цікавить не він сам по собі, а результат. Який може виглядати так:

Склад фракції {християнських демократів \ лібералів \ соціалістів} Миколаївської міської ради

Можна побачити, що у складі фракції кандидати вже розподілені по комісіях, але є й зарезервовані додаткові варіанти. Зрозуміло, вони можуть бути, виходячи з потреб фракції закрити всі напрямки роботи наявним кадровим потенціалом.

Все виглядає дуже просто. А воно і є просто, як люди знають збираються в команду за спільними поглядами й для роботи.

Втім, одне зауваження хотілося б зробити. Стосовно невдалого досвіду реінкарнації Руху у вигляді християнсько-демократичних партій. Докладніше про це тут, а по суті хотілося б застерегти тих політиків, хто візьметься за формування ідеологічних фракцій, від повторення цієї помилки. Зокрема, щодо відмови від співпраці з колишніми регіоналами та відгалуженнями чи філіями цієї політичної сили. Серед них не може не бути майбутніх цілком нормальних і ефективних учасників будь-якої з ідеологічних фракцій.

Нема ні в кого права на те, щоб визнавати когось з них належним чи неналежним до будь-якої з тих ідеологій. Це питання самовизначення політика. Інша справа – членство у партії. Тут вже згідно зі статутом вирішує громада однодумців: чи людина відповідає певним критеріям, що вони самі їх встановили, чи ні. А належність до політичної ідеології людина визначає сама і ніхто не може її в цьому обмежити. Відтак і належність до фракції не може бути предметом якихось торгів чи перемовин стосовно умов прийняття до неї. Визначився політик певним чином публічно – ігнорувати його фракція не має права.

Третій крок (політично-фантастичний): Університет "Депутат-2015"

Сказати чесно, після того, як фракції вже приблизно сформовані і пропонований склад комісій відомий, було б добре провести дебати і порівняти галузеві програми, запропоновані делегованими до них майбутніми депутатами. Але… Ми ж знаємо, який кадровий потенціал мають наші партії.

Не хочу нікого ображати, але хто пам'ятаєте в пресі хоч одну конструктивну статтю? З докладною розповіддю про те, що в тій чи іншій галузі нашого міського життя треба зробити те-то і те-то через такі і такі причини поточного стану і маючи на увазі першу, другу і третю наявні можливості розвитку. Програма розвитку – то перша і головна компетенція ради в цілому і окремих її комісій зокрема. Без плану нема плідної роботи, тому як ми хочемо мати достойне управління нашим містом, то ми повинні вимагати від ради розробки і затвердження цілісного, повного комплексу програм розвитку з усіх без виключення напрямків. І хто як не кандидати мають ті програми нам показати. Ну годі вже обирати красивих і чесних, давайте поцікавимось, чи вони пропонують конкретно?

Фантастика? Можливо, але є практична пропозиція, яка містить поруч з фантастичними і деякі реальні моменти. Виглядає вона приблизно так:

Міська бібліотека започатковує Університет вихідного дня "Депутат-2015". В його програмі 11 колоквіумів для 11 комісій чи напрямків роботи міської ради. Колоквіуми проходять по неділях з планованою тривалістю в три години

1. Доповідь про стан і проблеми напрямку керівника відповідного підрозділу виконкому (або декількох) – година.

2. Співдоповідь керівника діючої комісії (він же хоче переобратись?) – година.

3. Питання від кандидатів до доповідачів – година (по двадцять хвилин на представника фракції).

Присутня преса, вона все чує і, як хоче, то записує і розповідає потім бажаючим послухати й подивитись, але питань нікому з учасників не задає. Це вже потім, як схоче.

Після колоквіуму три представника фракцій на протязі тижня-двох подають в пресі або в Мережі (на їх розсуд) свою концепцію програми розвитку напрямку: поточний стан, що треба зробити, які будуть результати. Тезово, коротко, але конкретно і без пафосу. Два інші кандидати, а також діючий голова комісії та керівник (керівники) підрозділів виконкому беруть участь в обговоренні, для них зарезервоване право (обов'язок?) дати свої зауваження до представлених громадськості текстів. У форматі, подібному до того, яким поданий основний матеріал, або у інший спосіб на їх розсуд.

І от оце обговорення виглядає найголовнішим і найважливішим в усій цій історії. Фактично то захист програми на загальноміському форумі – тому і Університет а не Лекторій, різниця очевидна. Рішення стосовно того, чи програми достойні уваги, приймає виборець.

Так, формат не дуже звичний, але що саме в ньому фантастичного? Участь наших політиків в спокійній аналітичній роботі. Без лайки, без звинувачень, толерантно, по суті справи. А решта – справа техніки комунікацій, тут в нас засобів більш ніж достатньо.

І тут хтось нам зауважить: стривайте, а як не виберуть когось з учасників того Університету? Як його партія не набере голосів, щоб того кандидата побачити у раді. Та нічого страшного, він же залишиться в місті, буде працювати в опозиції чи громадському контролі тієї депутатської комісії. А до наступних виборів ще й завоює довіру виборця, як виявиться, що був таки у багатьох випадках правий.

Тепер маємо повернутись до самого першого кроку процесу з визначенням політичних уподобань і нагадати, що на відміну від партій імені вождя чи "красивих", "гарних", "добрих", політичні ідеології не зникають після виборів. Саме це і дає можливість ідеологічній фракції спокійно працювати від виборів до виборів, розраховуючи не на "хвать - і тікать", а на тривалу роботу у завоюванні міцної довіри виборця. Може й поза радою, але в конструктивній критиці того, що робить обраний склад.

Хто крокує?

Наведений вище текст містить перелік певних заходів, які пропонується зробити разом, міською громадою. Автор, зрозуміло, як ініціатор проекту збирається і сам в його рамках виконувати певну роботу, але цілком свідомий того, що успіх залежить від дуже багатьох людей, їх активної участі в цьому проекті.

Від ЗМІ, які б розповідали своїм читачам чи глядачам про хід його реалізації.

Від партійців, які б мали змогу, але і обов'язок докладно показати виборцю свої команди.

Від громадських активістів, що є позапартійними, але могли б попрацювати на благо міста у складі одної з ідеологічних команд.

Нарешті, від виборця, бо ж для кого все це задумано? Для виборця, для того, щоб він точно знав, за кого спочатку голосувати, а потім з кого питати. Конкретно.

А як же виборець тут може взяти участь? Оце питання.