Генерал Марченко розповів, як вдалося захистити Миколаїв: «Мені 8 разів давали команду підірвати Варварівський міст»

Генерал-майор Дмитро Марченко, який командував обороною Миколаєва на початку повномасштабної війни РФ проти України, розповів, завдяки чому місту вдалося вистояти у перші місяці російського вторгнення.

Про те, як захищали Миколаїв Дмитро Марченко розповів в інтерв'ю «НикВести».

Бойовий генерал вважає єдиною перевагою Російської Федерації у цій війні — набагато більшу кількість техніки та живої сили. Він зазначив, що ситуація в районах бойових дій є різною, проте Україні вдалося повністю поламати плани РФ, а ініціатива залишається на нашому боці.

— Те, що ми поламали повністю театр їхніх бойових дій, було зрозуміло ще першого тижня мого перебування в Миколаєві. Перевага десь переходить з того боку на наш, і від нашого до них — це все залежить точково від ділянок, де точаться бої. Так, нам важко, але ініціатива поки що в наших руках, — сказав він.

Генерал-майор ЗСУ Дмитро Марченко, керівник оборони Миколаєва під час вторгнення Росії до України у лютому-березні 2022 року.

Дмитро Марченко вважає, що найбільша заслуга успіху української армії належить солдатам.

— Будь-яка перемога не лежить на плечах генералів, командирів. Вона лежить на плечах звичайних солдатів, які своєю мужністю, своєю стійкістю витягують найважчі моменти під час ведення бойових дій, - сказав генерал.

При цьому багато залежить і від керівництва, а саме правильно побудована тактика бойових дій, адже солдат не бачить всієї обстановки, а виконує точково свої завдання.

— У Миколаєві все робили солдати, артилеристи, звичайні люди — солдати та їхні командири. Моє завдання було: я бачив загальну обстановку і, якщо я бачив, що десь з'являється якийсь пролом, міг швидко відреагувати, наприклад, поставити завдання артилерії та прикрити те місце, — згадав Дмитро Марченко.

Реклама

Він розповів, що після прибуття до Миколаєва 25 лютого побачив, що серед населення панують панічні настрої, а між органами влади та силовими структурами взаємодії немає.

— Коли я їхав вулицею, побачив, як мешканець будинку знімає прапор і скручує, я зупинився, спитав, що він робить. Він каже: «Та все, Херсон здали, всім зрозуміло, їх багато, нас мало, ми наступні, треба готуватися». Я кажу: «Почекайте, це Миколаїв, ми чинитимемо опір». Він відповідає: «Ви бачили, яка там кількість військ?». Я говорю: «Нічого страшного». І коли я зібрав усі силові структури, я, на жаль, побачив, що тут немає спільного керівництва, — зазначив він.

Після цього Дмитро Марченко зібрав велику нараду, місто розподілили на зони, за які призначили відповідальних. Після цього всі згуртувалися та почали працювати над обороною Миколаєва — обкопувати його, споруджувати блокпости та укріплення.

— 25 числа тут не було жодного окопа, жодного блокпоста та жодного патруля. Перші дві ночі я їздив містом, по мені стріляли кілька разів. Я зупиняв, казав: «Чекай, навіщо ти стріляєш, хто тебе поставив?». Я зрозумів, що основна проблема полягає в тому, що немає комунікації, — розповів генерал.

Дмитро Марченко налагодив комунікацію, при тому, що в місті не вистачало спеціальних засобів зв'язку.

Також він розповів, що не дозволяв евакуюватися окремим представникам влади та силовикам, які хотіли залишити Миколаїв. Зокрема, вночі мости розводили навіть для того, щоб із міста ніхто з них не зміг виїхати.

— Мости розводили і для того, щоб не могли виїхати та не могли заїхати. Чесно кажучи, мені 8 разів давали команду висадити в повітря Варварівський міст, — розповів Дмитро Марченко.

Йому вдалося переконати найвище командування не підривати Варварівський міст, адже тоді місто могло опинитися в повному оточенні — на той час Миколаїв було заблоковано за трьома напрямками з чотирьох.

— Це я самостійно сам себе завів би в котел. Я пояснив, мене почули, що міст можна не підривати, а просто розвести. І відновити його буде не так уже й просто, якщо росіяни зайдуть у Миколаїв, — пояснив він.

Дмитро Марченко зазначає, що значною мірою успішна оборона обласного центру вдалася завдяки чіткій комунікації з громадами та селами, мешканці яких оперативно повідомляли про рух ворожої техніки. Це дозволяло швидко координувати дії артилерії, яка накривала росіян, щойно вони починали вибудовувати техніку.

При цьому, зазначає бойовий генерал, російські війська мали плани захопити Миколаїв за маріупольським сценарієм — оточити, заблокувати та взяти змором.

— Нас брали за планом Маріуполя — оточити, витіснити всі (українські) війська в центр міста, на якийсь об'єкт, припустимо, завод імені 61 комунара, обрізати світло, воду і нудити нас, поки ми не почнемо божеволіти, поки не закінчаться боєприпаси, їжа, вода, – розповів Дмитро Марченко.

Він також розкрив деталі однієї з ключових битв, що відбулася 4 березня. Цього дня ворожі танки зайшли на Кульбакінський аеродром.

Дмитро Марченко повідомив, що отримав дані про рух сотень танків на місто за трьома напрямками — з боку Станіслава, Посад-Покровського та кіровоградською трасою. Противник почав вибудовувати техніку в бойові порядки на відстані 20-30 кілометрів від міста

У цей час два російські БТРи зайшли на Кульбакинський аеродром.

— За ідеєю, я мав зняти якісь резерви, перекинути туди. Але зрозумів, що це маневр, що відволікає, тактичний хід, — зазначив бойовий генерал.

У результаті аеродром відбили силами поліцейських, що дало можливість артилерії навести й атакувати основні сили противника.

— У них (у поліції, — прим.) на той момент уже було створено протитанкові групи. Вони зробили так, що це угруповання почало тікати. Тоді основна група почала вишиковуватися і намагатися зайти до міста. З огляду на те, що артилерію вже було наведено, ми цю атаку їм поламали, — розповів «Марчелло».

Генерал-майор погоджується, що успішна оборона міста якоюсь мірою була дивом і не впевнений, що зміг би зараз повторити це. Неабиякою мірою, переконаний він, все залежало саме від настрою та бойового духу всіх захисників міста.

— Скажу чесно, я зараз сиджу, аналізую, у мене тепер більше даних, ніж було в перші дні війни. І коли я аналізую те, що відбувається навколо Миколаєва, я не знаю, яким чином ми змогли встояти. Якби мені ще раз сказали: «Іди таке зроби», я б, мабуть, не зміг такого зробити. Це настрій, це бажання чинити опір, всіх зібрати до купи, підняти бойовий дух. Все залежить від командира. Є командир, який «ой, їх багато, нас мало, ми програємо». Відповідно все це переходить до солдатів. А є командир, який: «Вони труси, їх треба бити, не треба боятися, ми в себе вдома, ми битимемося за кожну оселю, кожну вулицю», — резюмував він.

Нагадаємо, що Дмитро Марченко командував обороною Миколаєва до початку квітня, після чого його перевели. Голова обласної військової адміністрації Віталій Кім тоді заявив, що генерал Дмитро Марченко виконав на «п'ять із плюсом» завдання з оборони Миколаєва, а потім був переведений для виконання інших важливих завдань.

На початку березня начальник Департаменту патрульної поліції Києва Євген Жуков похвалив генерал-майора Дмитра Марченка. Він зазначив, що координація та взаємодія всіх військових, Нацгвардії та спецпідрозділів завдяки Дмитру Марченку була на найвищому рівні, і саме тому «рашистські окупанти не можуть пробитися», а «десант окупантів системно утилізується».