Податкові пільги під час війни: підтримка бізнесу чи виклик для бюджету Миколаєва?

Питання надання податкових пільг підприємствам, які постраждали від наслідків війни, дедалі частіше стає предметом дискусій у Миколаєві. З одного боку, бізнес стикається з об'єктивними обмеженнями через мінне забруднення територій та неможливість повноцінно використовувати свої активи. З іншого - міський бюджет не може безконтрольно втрачати джерела доходів, від яких залежить фінансування потреб громади.

Саме навколо цього балансу розгорнулася дискусія після звернення ТОВ СП «Нібулон» до Миколаївської міської ради. Підприємство попросило звільнити його від сплати земельного податку за ділянки, які, за результатами нетехнічного обстеження, можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами.

Обстеження, проведене ТОВ «Українські сервіси розмінування», засвідчило ймовірне забруднення чотирьох земельних ділянок в акваторії Бузько-Дніпровського лиману. На території були виявлені нерозірвані боєприпаси та касетні елементи, що фактично унеможливлює їх безпечне використання.

Компанія наголошує, що попри складні умови залишається одним із найбільших платників податків у Миколаєві. За даними департаменту фінансів міської ради, у 2025 році підприємство сплатило до міського бюджету близько 88,6 млн грн. Із цієї суми майже 18 млн грн становив земельний податок, а понад 69,6 млн грн - податок на доходи фізичних осіб.

Водночас надання пільги означатиме для міста втрату близько 16,8 млн грн земельного податку. Ситуацію ускладнила заява представників компанії про можливий перегляд податкової адреси підприємства та його структурних підрозділів у разі відмови в наданні пільги. Такий крок міг би призвести до перерозподілу надходжень ПДФО на користь інших громад.

Саме ця аргументація викликала критику з боку депутатського корпусу. Профільна комісія та сесія міської ради не підтримали запропоноване рішення й направили питання на додаткове опрацювання. Серед пропозицій депутатів - пошук механізму компенсації можливих втрат міського бюджету.

Згодом з’явилася інформація, що «Нібулон» уже зареєстрував у Миколаєві новий структурний підрозділ, до якого планується переведення працівників з інших регіональних філій. Очікується, що це забезпечить додаткові надходження ПДФО на рівні близько 20 млн грн щороку. Фактично такі надходження можуть повністю компенсувати втрати від земельної пільги.

Саме такий формат співпраці можна розглядати як взаємовигідний компроміс. Підприємство отримує підтримку щодо земель, які наразі не може використовувати через мінну небезпеку, а громада зберігає або навіть збільшує податкові надходження завдяки зростанню економічної активності.

Однак проблема не обмежується лише одним підприємством. До міської ради вже надходять аналогічні звернення від інших компаній. За попередніми оцінками, у разі задоволення всіх заяв втрати бюджету у 2026 році можуть перевищити 25 млн грн.

При цьому ситуація різних заявників суттєво відрізняється. Якщо «Нібулон» продовжує генерувати значні надходження ПДФО, то окремі підприємства фактично призупинили активну діяльність у Миколаєві. Показовим прикладом є ТОВ «Рівер Гейт», яке претендує на податкову пільгу в розмірі 12,9 млн грн, але протягом 2025 року не сплачувало ПДФО до міського бюджету.

У таких випадках виникає закономірне питання: чи має громада компенсувати витрати бізнесу, який не створює робочих місць, не забезпечує економічної активності та не формує додаткових бюджетних надходжень? Фактично йдеться про ситуацію, коли власники зберігають земельні активи без відповідного податкового навантаження, тоді як місто не отримує жодної компенсації за втрати доходів.

Саме тому підхід до надання податкових пільг має бути індивідуальним. Підтримка бізнесу є виправданою тоді, коли вона супроводжується конкретними зобов’язаннями: збереженням робочих місць, реалізацією інвестиційних проєктів, збільшенням надходжень ПДФО або іншими механізмами компенсації для бюджету громади.

Подальше відновлення та розвиток Миколаєва значною мірою залежатимуть від здатності міста поєднати підтримку підприємництва із захистом власної фінансової стабільності. В умовах воєнних ризиків, мінного забруднення територій та обмежень у використанні земель громада змушена конкурувати за інвестора не лише інфраструктурними перевагами, а й ефективною та передбачуваною економічною політикою.

Разом із тим будь-які податкові стимули мають ґрунтуватися на принципі партнерства між бізнесом і містом. Якщо підприємство продовжує працювати, створює робочі місця, сплачує податки та інвестує у розвиток громади, підтримка з боку місцевої влади є економічно обґрунтованою. Якщо ж пільги використовуються виключно для скорочення витрат без створення додаткової цінності для міста, їх ефективність викликає серйозні сумніви.

У післявоєнний період саме баланс між інтересами бізнесу та громади стане одним із ключових чинників формування інвестиційної привабливості Миколаєва. Інвестори приходитимуть туди, де діють зрозумілі правила, існує конструктивний діалог із місцевою владою та забезпечується ефективне управління ризиками.