• неділя

    24 листопада, 2024

  • 3.5°
    Мінлива хмарність

    Миколаїв

  • 24 листопада , 2024 листопада

  • Миколаїв • 3.5° Мінлива хмарність

Конфлікт між Туреччиною та Сирією загострився. Що сталося, до чого тут Росія і що буде далі?

У Сирії сталося чергове загострення — утім цього разу воно, схоже, виходить з-під контролю. Щонайменше кількадесят турецьких військових загинули внаслідок авіаударів у сирійській провінції Ідліб, яка за останні місяці стала місцем основного напруження в сирійському конфлікті.

Разом із експертом із міжнародної політики Українського інституту майбутнього Ілією Кусою hromadske пояснює простими словами, що відбувається в Ідлібі, що там роблять Туреччина й Росія і що може бути далі.

Що сталося, хто кого обстріляв?

Коротко. Спершу атакували турецьких військових (начебто Сирія, але вона не підтвердила), а потім Туреччина завдала удару у відповідь.

Надвечір 27 лютого ЗМІ повідомили про серію авіаударів у сирійській провінції Ідліб. Вразили позиції, де розташовувалися турецькі війська. За даними турецької сторони, загинули 33 їхніх військових (спершу повідомляли про лише дев’ятьох убитих).

Хто саме наніс авіаудар — невідомо. Туреччина заявила, що це урядові сирійські війська під керівництвом Башара Асада; Сирія ці заяви поки не коментувала.

Туреччина заявила про удари у відповідь по «всіх виявлених цілях режиму Асада». Застосовували як наземні війська, так і авіацію. Турецьке державне інформагентство Anadolu заявило про знищення 1700 сирійських військових, однак підтвердження цьому немає.

На тлі подій глава турецького МЗС Мевлют Чавушоглу поговорив телефоном із генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом щодо подальших дій (Туреччина є членом НАТО). Також поговорили міністри оборони США та Туреччини.

Напередодні обстрілів сирійська опозиція заявила, що повернула під свій контроль місто Саракеб, яке раніше відвоювали війська Асада. Саракеб розташований на трасі М5, яка має стратегічне значення, тому контроль над нею є важливим для сирійського уряду.

Утім Росія заявила, що сирійські урядові війська успішно відбили наступ.

Чому саме Ідліб? І що там робить Туреччина?

Коротко. Ідліб має стратегічне значення. Для Сирії це — важлива для контролю за кордоном провінція. Для Туреччини контроль над Ідлібом означає зупинку припливу сирійських біженців у країну.

Ідліб — це сирійська провінція, яка має важливе значення як для Сирії, так і для Туреччини.

Для Сирії це регіон, через який проходять дві траси міжнародного значення М4 («Латакія-Алеппо») і М5 («Даара-Алеппо»). Контроль над ними забезпечив би Дамаску контроль над північним прикордонням країни. Окрім того, саме в Ідлібі базується кістяк опозиційних до Дамаска сил, проти яких Асад воює.

Для Туреччини Ідліб має безпекове й геополітичне значення.

Внаслідок наступу сирійських урядових військ за підтримки Росії в Ідлібі на сирійсько-турецькому кордоні з’явився понад мільйон біженців, які не хочуть жити за влади Башара Асада. Туреччина хоче не допустити, щоб вони потрапили на її територію — там і так вже 3,7 мільйона біженців із Сирії.

Контроль над Ідлібом дав би можливість Анкарі не лише заблокувати в цій провінції понад мільйон біженців, а й повернути в Сирію частину біженців, які вже перебувають на турецькій території.

Якщо ж сили Асада встановлять контроль над Ідлібом, Туреччина буде змушена визнати, що всі її військові дії на півночі Сирії були марними. Тому Анкара у відповідь на наступ сирійських військ в Ідлібі направила туди своїх військових, аби зберегти свої позиції.

Сирійські біженці турецькою провінцією Едірне прямують до кордону з Грецією, щоб далі рухатись у Європу, Туреччина, 28 лютого 2020 року

А до чого тут Росія?

Коротко. Туреччина й Росія підтримують протилежні сторони сирійського конфлікту. Це неодноразово ставало джерелом напруження між ними.

В Ідлібі Туреччина підтримує частину опозиційних Асаду сил, зокрема «Сирійську національну армію». Утім там є й угруповання, як-от «Тахрір Аш-Шям», які на рівні ООН визнані терористичними.

Своєю чергою, Росія офіційно підтримує Башара Асада. У вересні 2015 року РФ ввела свої війська у Сирію для підтримки Дамаска.

Через те, що РФ і Туреччина підтримують протилежні сторони в Сирії, між ними неодноразово виникали конфліктні ситуації. Утім загалом країни домовилися про співробітництво. Війська Асада за підтримки Росії без протидії Туреччини поступово відвойовували захоплені опозиційними силами території. І до 2018-го більшість сирійських опозиційних сил — зокрема й непідконтрольних Анкарі — опинилася в провінції Ідліб.

Оскільки захоплення Ідлібу загрожує Туреччині новою хвилею біженців, вона всіляко чинила опір просуванню сил Асада в провінції. Це призвело до двох домовленостей із Росією — Сочинських (у 2018-му) та Астанинських (у 2019-му). Останні, зокрема, передбачали створення в Ідлібі спостережних постів за участі турецьких та російських військ. Утім домовленості неодноразово порушувалися як Москвою, так і Анкарою.

На початку січня 2020 року сили Асада за підтримки Росії розпочали військову операцію «Світанок Ідлібу». Її мета — встановлення контролю над більшою частиною провінції. У лютому сирійські урядові сили наблизилися до турецького кордону. Ердоган почав вимагати у РФ зупинити Асада, а також збільшував кількість військових у провінції.

До речі, 27 лютого лунали повідомлення, що дві турецькі ракети начебто були перехоплені над авіабазою «Хмеймім» (це російська база в провінції Латакія, створена в 2015-му після введення військ РФ у Сирію). А через військову залежність сил Асада від Москви припускалося навіть, що це насправді Росія, а не Сирія, причетна до обстрілів турецьких військ в Ідлібі. Щоправда, ніяких офіційних підтверджень цьому немає.

Як відреагували у світі та що буде далі?

Коротко. Закликали до нормалізації, але ризик ескалації все ж залишається. І не лише на Близькому Сході.

Росія заявила, що турецьких військ у місцях обстрілів в Ідлібі не мало бути — принаймні Анкара про них не повідомляла. Натомість там нібито були «райони бойових дій терористів». Пізніше Ердоган і Путін провели телефонну розмову, де обговорили ситуацію в Ідлібі й підтвердили необхідність деескалації — без деталей.

А вдень 28 лютого видання Daily Sabah повідомило, що Росія направила в Сирію два фрегати з крилатими ракетами «Калібр». Щоправда, незрозуміло, чи це планова ротація, чи відповідь на загострення в Ідлібі.

Хоча відносини між Росією та Туреччиною через події в Ідлібі все ж загострились, найімовірніше, до відкритої конфронтації не дійде. Та й турецькі ЗМІ та посадовці намагаються уникати згадки про причетність Росії до можливої атаки на турецькі війська 27 лютого.

США через Державний департамент заявили, що підтримують Туреччину як союзника НАТО, і закликали до «негайного припинення ганебного наступу режиму Асада, Росії та сил, що підтримує Іран». (Нагадаємо, Іран — союзник уряду Сирії на Близькому Сході.)

НАТО зібрало на вимогу Туреччини екстрене засідання вранці 28 лютого. Утім на ньому ухвалили лише заклик до Росії та Сирії припинити наступ в Ідлібі та «повністю долучитися до заходів під егідою ООН для мирного політичного вирішення» конфлікту.

ЄС опинився в більш суперечливій позиції. У коментарях інформаційним агентствам Reuters і AFP турецькі високопосадовці на умовах анонімності повідомили про рішення перестати утримувати біженців на території країни. У 2016 році Брюссель та Анкара для вирішення міграційної кризи в ЄС уклали угоду: Туреччина приймає в себе біженців, а ЄС надає фінансову допомогу.

Після цього Болгарія заявила, що відправляє 1000 військових до спільного з Туреччиною кордону — аби не допустити біженців на свою територію. А за повідомленнями деяких ЗМІ, частина біженців уже прямує на кордон Туреччини з Грецією.

Реклама

Читайте також: