Грьобаний Екібастуз!

Вітаємо всіх президентів!

Отже, закінчився 2019 рік, розпочався 2020-й. Незважаючи на те, що під час зимових свят, зазвичай, хід подій у нормальному світі трохи уповільнюється, в Україні такого майже не буває. Тому, що у нас, як відомо, новий президент, який сам живе у турборежимі, а з ним у подібному стані живе і вся країна. Саме тому, політичним оглядачам та коментаторам, таким як я завжди буде про що потеревенити. Займуся я улюбленою справою.

29 грудня відбувся обмін полоненими, який зараз по-новому називається звільненням утримуваних осіб, про який, як відомо, було домовлено ще під час паризької зустрічі у нормандському форматі. До України повернулось 76 осіб, натомість, Україна передала представникам так званих ЛНР та ДНР 124 особи. Серед тих, кого віддала Україна Росії, бо всі чудово розуміють, що ЛДНР лише озвучують російські бажання, – організатори теракту у Харкові у лютому 2015 року, це коли було підірвано піхотну міну під час ходи на річницю Майдану та внаслідок чого загинуло четверо людей, луганський фермер, який у 2014 році здав росіянам та їх колаборантам групу українських розвідників, внаслідок чого майже десятеро з них загинуло а решта потрапила у полон та п’ятеро екс-беркутівців, яких підозрюють у розстрілах майданівців у лютому 2014 року. І якщо по організаторам харківського теракту та по луганському зраднику є судові вироки, то по екс-беркутівцям суд ще не закінчився. Зеленський назвав таке рішення політичним та сказав, що треба повертати живих, що він готовий і сотню беркутовців обміняти на одного розвідника і що все це – його вибір.

Вже в останній день року минулого стало відомо, що Зеленський поговорив телефоном з Президентом Росії Володимиром Путіним. Як свідчить інформація на офіційному сайті глави української держави, початок цитати: «Глави двох держав привітали один одного з прийдешніми святами та проведеним взаємним звільненням утримуваних осіб, що відбулося 29 грудня. Також сторони привітали укладення контракту на транзит російського газу територією України, підписаного напередодні» - кінець цитати.

Ну і апогеєм діяльності Володимира Олександровича наприкінці року минулого стало його відеозверення до українців. У абсолютно новому, захоплюючому  форматі – тут треба віддати належне, нам запропонували національну ідею. Якщо коротко – національна ідея від Зеленського це, - коли немає війни, повернуті всі бранці та території, не важливо, як названа вулиця, аби вона була освітлена та заасфальтована та немає різниці біля якого пам’ятника чекати дівчину в яку ти закоханий. Ну і на додаток – любити Україну, за його логікою – це любити всіх українців.

Ну, а тепер спробую підсумувати. Обмін полонених та повернення наших людей – безумовний позитив. Але цей обмін, як, до речі і попередній, коли Україна пішла на поступки Росії і, фактично, звільнила останню від відповідальності за невиконання рішення Морського трибуналу ООН, сприймається українським суспільством дуже неоднозначно. Бо правосуддя – це не тільки коли злочинець несе заслужене покарання, а й ще коли жертва злочину, або його близькі відчувають справедливість. До речі, коли Росія вимагає віддати їй беркутівців вона фактично визнає, що почала війну проти України не з анексії Криму та вторгнення на Донбас, а ще з часів Майдану. 

Привітання з новорічними святами Путіна – людину - організатора вторгнення в Україну та вбивства тисяч українців, відповідального за анексію Криму  - це, вибачте, не налазить ні на яку голову.

Ну, а щодо звернення, то давайте відверто – у якості української національної ідеї Зеленський пропонує українцям відмову від української ідентичності на користь комфорту, якого, до речі, немає і не зрозуміло звідкіля він візьметься. Іншими словами, – на чолі української держави опинилась та знаходиться людина, яка не вважає важливим українську ідентичність цієї держави, яка вважає, що немає різниці. Коротко кажучи -  всепереможна «Какая разніца». І особисто мені з цього приводу хочеться сказати наступне – Грьобаний Екібастуз!

Але, слід зазначити, що Зеленський з’явився не на пустому місці та має підтримку величезної частини українських громадян, яким насправді байдуже, їм немає різниці у якій державі жити і їх не цікавить ціна миру, який їм пропонують. Так саме слід зазначити, що чимала частина українських громадян навпаки, не сприймає такої позиції чинного глави держави. Це ті, яким не байдуже в якій країні жити, для яких є різниця як називаються вулиці по яких вони ходять та які і кому пам’ятники стоять на цих вулицях та площах. І які не хочуть любити людей з українськими паспортами, які вбивали та вбивають за прояви тієї самої української ідентичності. Це – так звана «войовнича меншість», як її називають прихильники нинішнього президента. Але Володимир Олександрович так стрімко та наполегливо крокую обраним шляхом, що це тільки збільшує та поглиблює прірву між ним, його прихильниками та патріотично налаштованими українцями. А за таких темпах розвитку подій не питання що новий Майдан станеться, а питання – як швидко він станеться, чи досягне масштабів справжнього громадянського протистояння и чи виживе після цього Україна. Бо Путін та Росія не втомилися від війни, війна для них – засіб, мета та абсолютно природній стан. І вони чекають слушної нагоди і ще не цілком, але вже вельми задоволені Володимиром Олександровичем.

Ну, а у нас депутату обласної ради Вадиму Олабіну повідомили про підозру через те що, як стверджують правоохоронні органи, що він погрожував травматичною зброєю патрульним поліцейським. Так це чи ні, очевидно з’ясує суд, але поспілкувався депутат з патрульними поліцейськими дуже відверто. До речі, це не перший скандал з не першим місцевим депутатом. Бійки, керування автівками у нетверезому стані, небезпідставні звинувачення у корупції – далеко не повний набір «якостей», якими відзначилися депутати місцевих рад, обрані у 2015 році. Не всі, звичайно, але забагато. Як на мене – відбір депутатів на цьогорічних місцевих виборах питання надактуальне. З цим треба щось робити!

Тим часом, у самому Миколаєві презентували нову тролейбусну лінію на Намиві, новий травмопункт у лікарні швидкої допомоги, та новий Центр надання адміністративних послуг у приміщенні адміністрації Інгульского району. Правда, всіма цими об’єктами можна буде користуватися не завтра через різні причини, але куди ж ми без презентацій наприкінці року! А ще - зустріли Новий Рік масштабним піротехнічним шоу. 

Не знаю, як ви, але я впевнений – рік буде не нудним, ось побачите!

За цим кланяюся, зустрінемось!