Тунель з портретом Магди Ґебельс

Вітаємо всіх президентів та всі сосни!

Україна все більше і більше наближається до суцільного почервоніння, тобто, до потрапляння всіх українських міст та областей до так званої червоної карантинної зони.  Минулого тижня кількість хворих, зареєстрованих за одну добу неодноразово встановлювала нові рекорди. Теж саме і про кількість померлих через короновірусну хворобу. У Миколаєві лікарні заповненні майже під зав’язку. Отже, Миколаїв та вся область у червоній зоні – з суботи, 27 березня. А це значить, черговий локдаун: знову закриваються непродовольчі магазини, ринки, торгово-розважальні центри та ресторани – останні можуть працювати лише на виніс та доставку. Тренажерні зали, кінотеатри, театри, музеї – припиняють роботу. Середня, старша школи та вища освіта переходять на дистанційку. Всі регулярні пасажирські перевезення всередині області та зі всією іншою Україною будуть з обмеженнями, міські пасажирські перевезення – виключно за спеціальними перепустками для окремих категорій громадян.

Начебто, ми вже були у подібній ситуації, але нинішня значно відрізняється у гірший бік. Восені – взимку минулого року кількість хворих була теж чималою, але було легше – попри близьку до нинішніх показників кількість захворівших, лікарні так, як зараз, не заповнювались. Вільних місць у лікарнях на сьогодні вже майже немає, медики працюють на межі сил та можливостей. Тому є кілька причин. До України зайшли нові штами вірусів – більш заразні та більш аґресивні – люди, які підхоплюють їх хворіють тяжче та довше, отже – і більше займається ліжок у лікарнях, і довше триває процес лікування. Додаємо до цього ніґілістичне ставлення значної частини українців до елементарних норм санітарії, як то - носіння масок у місцях скупчення людей, та провал кампанії по вакцинації. А провал, до речі, повний – Індія заборонила експорт вакцини AstraZeneca/CoviShield через високий рівень захвороюваності всередині країни і прагнення вакцинувати, перед усім, власне населення. Китайська вакцина CoronaVac теж лише прибуває до України і 200 тисяч доз – це катастрофічно мало. На сьогодні і 1% українських громадян не вакцинований. Отже, можемо казати, що те, що пережила Європа та Америка рік тому – колапс медичної системи – очікує на нас.  І це – результат популістської та дилетантської політики центральної влади. Згадайте – замість облаштування лікарень киснем та контрактування вакцин, за гроші ковідного фонду будувались дороги. По яких, тепер, українців комфортно можуть відвезти хіба що на цвинтар. Але ж кадри на тлі будівельної техніки та коли багато чиновників тобі розказують про ґрандіозність твоїх планів – це ж так класно виглядає в кадрі, це так підвищую значущість у власних очах!. Проте зараз, Володимир Зеленський пропонує місцевій владі самій шукати гроші на підтримку постраждалих від локдауну. Тобто, з вакцинацією накосячили ми, а платіть за наслідки ви. За таких обставин ми з вами всі знаходимось начебто у темному тунелі, світла в кінці якого не видно. На нас чекає ще не один локдаун. І вихід з цього тунелю проглядається виключно за умови зміни цієї влади на іншу - компетентну та відповідальну.

Уявіть собі що на Трафальгарскій площі, в самому центрі британської столиці у 1941 році з’являється величезний портрет Магди Ґебельс. І це – після Дюнкеркської траґедії, після бомбардувань Лондону та інших анґлійських міст, внаслідок яких загинуло сотні тисяч людей, мільйони втратили домівки та було завдано величезних матеріальних збитків. Уявляєте собі реакцію лондонців? Приблизно таку саму реакцію викликала у патріотично налаштованих миколаївців спроба розмістити у центрі Миколаєва мурал із зображенням Ольги Шарій, дружини відомого проросійського та антиукраїнського пропагандиста Анатолія Шарія. Представники партії його імені, фактично, обманом отримали згоду від керівника ОСББ на розміщення цього… муралу, після чого, він звернувся до активних патріотів, аби мурал цей зі стіни його будинку прибрати. І активні патріоти виконали прохання керівника ОСББ попри бурхливий спротив російських колаборантів.

Спроба російських колаборантів намалювати цю аґітку в центрі українського міста – це як у тваринному світі поставити свою мітку. Мовляв, це моя територія, я тут господар, ніхто інший тут не ходІть! І таки спроби вони будуть намагатися повторювати ще і ще раз – бо російсько-українська війни ще не закінчилась. Цього разу їм не вдалось. Але пильність втрачати не можна, бо це символи, вони оточують нас, вони, значною мірою, визначають наше буття. А Магда Ґебельс, до речі, була красивою жінкою, переконаною націонал-соціалісткою, доброю дружиною для свого чоловіка, а прості солдати Вермахту її обожнювали.

Очевидно, що на миколаївців чекає чергове підвищення ціни на маршрутні перевезення – до 6-10 гривень за поїздку, бо все пропаде. У цьому не новому сюжеті є один момент, який є завжди – це начальники транспортних управлінь та відділів, які завжди підтримують приватних перевізників у їх прагненні підвищити ціни на проїзд. А потім стають керівниками фірм-перевізників або керівниками лобістських орґанізацій фірм-перевізників. Чи випадково? І чи слід нам чекати на принципові зміні у якості та кількості пасажирських перевезень за таких обставин? Як на мене – питання риторичне. 

Наступного тижня Верховна Рада збирається позачергово. Ні, ні для того, аби обговорити катастрофічну ситуацію із подоланням пандемії короновірусу та провальною вакцинацією, а задля того, щоб обговорити та, що вже заплановано, засудити протест проти вироку Сергію Стерненку  перед Офісом Президента, який відбувся там 20 березня. Дуже не добрий протест (хоча – хіба бувають у наші дні протести добрі?) – із трощею шибок, лайливою розмальовкою стін та підпалом дверей та таблички на будівлі і все це – за дивної відсутності правоохоронців, які могли б запобігти всім цим ексцесам. І ще фарба на стінах Офісу Президента не висохла, а заступник міністра внутрішніх справ говорить про те, що цей протест вигідний попереднику Зеленського, а деякі функціонери Слуг народу говорять про відповідальність певних політичних сил. В мене одного таке враження, що хтось намагається повторити історію із підпалом Рейхстагу – провокацією, яку було влаштовано, аби знайти привід для розправи із політичними опонентами? Правда, зараз,  масштаб провокації, як, власне, і масштаб провокатора якісь дрібненькі.

А тим часом, Володимир Путін під час святкування 7-річчя аншлюсу Криму, так, так – для росіян це свято, привід для концертів та народних гуляній, заявив, що, свого часу, російські більшовики повіддавали багато територій «квазідержавам», через що Росія багато втратила. Очевидно, що Україна – одна з таких «квазідержав». Отже, якщо землі віддали, завжди можна їх затребувати назад – і це буде цілком справедливо. Тому, спокій Україні, та не лише Україні – всім сусідам Росії найближчим часом приходитиме лише у вісні. 

За цим кланяюся – побачимось!