• четвер

    21 листопада, 2024

  • 3.2°
    Похмуро

    Миколаїв

  • 21 листопада , 2024 листопада

  • Миколаїв • 3.2° Похмуро

Станіслав Мартиросов

Станіслав Мартиросов

Депутат Миколаївської обласної ради 6 скликання, депутат Миколаївської міської ради 8 скликання

Тотальне знищення та опір

Вітаю всіх українців та друзів України!

Вже понад місяць точиться повномасштабне російське вторгнення в Україну. Київ, Харків, Чернігів та багато інших українських міст та містечок знаходяться під жорстокими обстрілами окупантів. Маріуполь майже знищено. Тисячі цивільних вже загинуло та продовжують гинути. Понад 4 мільйони українців стали біженцями за кордоном, понад 10 мільйонів змушені були покинути власні домівки та стали переселенцями, половина українських сімей розсталися на невизначений термін. Ворог цілеспрямовано руйнує як військову, так і цивільну інфраструктуру – нафтобази, зерносховища, склади продовольства. Прямі матеріальні збитки вже сягнули  трильйона доларів. І це лише попередні, дуже загальні оцінки.

Миколаїв став прифронтовим містом практично з перших днів вторгнення, бої відбувались прямо на міських вулицях. На сьогодні Збройним Силам України вдалось відсунути ворога на кілька десятків кілометрів в сторону тимчасово окупованого Херсону. Але Миколаїв час від часу піддається хаотичному обстрілу ракетної артилерії росіян, є руйнування та жертви серед мирного населення. Складна ситуація минулого тижня була у Снігурівці, наразі, вичерпної інформації щодо ситуації там немає, що, власне, не дивно – тривають бойові дії, ситуація постійно змінюється.

Але найбільш вражаючим став ракетний удар по будинку Миколаївської обласної державної адміністрації 29 березня. Російська крилата ракета прилетіла близько дев’ятої ранку, коли багато людей були на своїх робочих місцях. На сьогодні вже відомо про понад три з половиною десятки загиблих, та понад тридцять постраждалих. Багато миколаївців дізналися про загибель своїх родичів, знайомих, колег. 

Ворог перегрупував свої сили та залишим Київщину. І там перед очима українських військових та цивільних предстала насправді жахлива картина. Сотні, це поки що, цивільних – жінок, дітей, чоловіків – закатовані, зґвалтовані, пограбовані. Чоловікам зав’язували руки, катували, а потім вбивали пострілами у потилицю. Жінок ґвалтували, а потім намагалися спалити їх тіла. Мирних людей на житомирській трасі, які намагалися врятуватися, розстрілювали та палили у власних автівках. Відступаючи, російські солдати забирали з собою автомобілі, гроші, жіночі прикраси, вирвані з м’ясом нещасних жертв, ковдри, дитячі велосипеди та іграшки, пральні машинки. Буквально все, до чого вони встигли дотягнутися.

Все це зветься геноцидом. Відповідно за визначення, геноцид (від грец. γένος — рід, плем'я та лат. caedo — вбиваю) — цілеспрямовані дії з метою повного або часткового знищення груп населення чи народів за національними, етнічними, расовими, корисливими або релігійними мотивами. Тобто, людей нищать не за їх дії, або вчинки, а за їх належність, у нашому випадку, до української нації. Хоча я певний, що не всі загиблі у Бучі були етнічними українцями. Втім, росіянам це було байдуже. 

Я просто хочу, щоб усі розуміли. Приклад Бучі говорить – вони прийшли із тотальною війною на знищення. На наше з вами знищення.

Зараз росіяни намагаються заперечити свої військові злочини та приписати їх ЗСУ. Як вони заперечували Голодомор, масове знищення польських полонених у Катині, збиття південнокорейського лайнера у 1983 році та збиття малайзійського боїнгу у 2017. У мене для них погана новина – їм ніхто не вірить та не повірить.

Наприкінці минулого тижня ворог почав обстрілювати Миколаїв дальньобійними системами реактивного залпового вогню з застосуванням касетних боєприпасів. Судячи із вже доступних кадрів пошкоджень – фугасно-осколкового типу. Такі боєприпаси не є високоточними, вони гатять по площині, мають багато осколків – їх основне завдання – знищення людей на відкритій місцевості. Крім того, вони завдають значної шкоди об’єктам цивільної інфраструктури – бо вона зовсім не пристосована витримувати обстріли. В принципі, це така сама тактика залякування та терору, яка була у Бучі. Тільки вона здійснюється дистанційно. 

Отже, ворог, не маючи змоги захопити Миколаїв вдається до терору проти мирного населення. Атака на будинок ОДА свідчить не про те, що вони відмовились від захоплення міста і області, а навпаки. Вибивають структури керування, тому що без них легше атакувати та захоплювати. А щодо того, що їм так важче буде керувати областю, якщо вони її захоплять, то їм байдуже. Створять своє управління, а спустошенні землі заселять бурятами. Такі у них плани. 

Але їх плани не здійснюються. Україна и Миколаїв опираються. Вже 40 днів. Нагадаю, Вермахт повністю розгромив Польщу у 1939 році за 36 днів. 

А Україна та Миколаїв опираються та стоять і до повного розгрому як до Києва рачки.

За цим кланяюся – побачимось!