Дизельна помста Медведчука: чи зможе кум Путіна зупинити потяги та посівну в Україні
- Павло Калашник, Hromadske
-
•
-
20:00, 28 квітня, 2021
19 квітня державна компанія «Укрзалізниця» стала чи не головним ньюзмейкером дня, повідомивши про кризову ситуацію з дизельним паливом.
Поки ж українські потяги все ще їздять, розповідаємо, чому дизпалива не вистачає не тільки УЗ, які проблеми може створити дефіцит і до чого тут Росія та Медведчук.
Що сталося
З нестачею дизельного пального УЗ зіткнулася через відмову постачальників виконувати умови контрактів. Причина цього — криза на всьому ринку загалом.
«Через відмову постачальників відвантажувати пальне за договорами компанія має запас дизельного пального на 4 доби», — коротко, але загрозливо розповіли в «Укрзалізниці».
Наступного дня до студії hromadske приходив міністр інфраструктури Владислав Криклій. Він пояснив, що ця проблема пов’язана з кумом Путіна, нардепом від ОПЗЖ Віктором Медведчуком.
«Є угоди, які їм (компаніям, що постачають паливо УЗ — ред.) невигідні. Їм вигідніше сплатити штраф, ніж виконувати ці угоди, тому що собі у збиток вони не хочуть працювати. Це трапилося після того, як відому всім трубу пана Медведчука прикрили, а з нафтопродуктів він був доволі потужним імпортером. Кон’юнктура ринку почала змінюватися, і це зокрема вплинуло на вартість дизельного пального», — сказав міністр.
Дефіцит і Медведчук
Постачань дизельного палива «трубою Медведчука» зараз немає. А після її арешту Служба безпеки та ДФС провели масштабні обшуки на об’єктах мережі АЗС Glusco, яка належить швейцарській компанії Proton Energy ізраїльського бізнесмена Нісана Моісеєва. Його називають людиною Медведчука, хоча сам він це заперечує і каже, що з кумом Путіна в нього дружні, а не ділові стосунки.
Хоч офіційно правоохоронці заявили, що обшуки пов’язані з «масштабною схемою реалізації неякісних нафтопродуктів», дуже примітно, що збіглися вони з атакою влади на Медведчука.
І що ж із цього? А те, що з Росії до України найбільше дизпалива постачає НК «Роснефть», а єдина компанія, яка з 2016 року постачає продукцію «Роснефти» в Україну — саме Proton Energy Нісана Моісеєва, друга Медведчука.
І після санкцій та обшуків Моісеєв (або ж Медведчук) завдає удару у відповідь — Proton Energy повністю припинила постачання нафтопродуктів до України з 1 квітня. Тобто ресурсу «Роснефти» на українському ринку немає вже протягом майже місяця.
Крім цього, ще на початку року було відомо, що Мозирський НПЗ (Білорусь) — найбільше підприємство-постачальник для України — піде на плановий ремонт 15 травня, тому обсяги постачань із нього суттєво зменшаться — на 35% у травні.
Про те, що у травні на Україну очікує значний дефіцит дизпалива, писало навіть агентство Reuters, яке поговорило з низкою вітчизняних трейдерів.
Які масштаби проблеми?
Річна потреба України в дизпаливі перевищує 7 мільйонів тонн, у 2020-му був рекорд — 7,4 мільйона. З них майже 85% — імпорт, а головними імпортерами є Росія та Білорусь, їхня частка на ринку — 35,4% і 30% відповідно.
Компанія Proton Energy минулого року постачала на український ринок 1,74 мільйона тонн дизпалива, це понад 23% від усього обсягу. Її клієнтами є найбільші гравці ринку в Україні: Wexler Group, ОККО, WOG, KLO, Glusco та інші.
Замість Proton Energy за постачання продукції «Роснефти» має взятися компанія Coral Energy, проте остаточної домовленості поки немає, тож у квітні російська компанія нічого не експортувала до України. І поки невідомо, коли можна очікувати дизпаливо від «Роснефти».
Якщо ж говорити лише про травень, то через відсутність палива від «Роснефти» та через зменшення постачань із Мозирського НПЗ ринку треба знайти в альтернативних джерел близько 270 тисяч тонн дизпалива. Це 40% від споживання, пояснює у коментарі hromadske директор Консалтингової групи А-95 Сергія Куюн.
«Я понад 20 років вивчаю ринок, і не пам’ятаю, коли перед ним стояв такий виклик. Це колосальний обсяг. Альтернативних джерел не так багато. Ми можемо наростити перероблення — в нас є великий нафтопереробний завод у Кременчуці “Укртатнафти”. Він вже заявив, що збільшить навантаження на 20%. Враховуючи це, нам потрібно привезти близько 250 тисяч тонн морем», — каже він.
Як довезти 250 тисяч тонн нафти?
Проте такі обсяги морем в Україну ще ніколи не возили. Куюн зазначає, що рекорд за часи незалежності був восени 2019-го, коли морем транспортували 150 тисяч тонн. І в цьому контексті постає проблема логістики.
«Прийняти продукт легко — танкер із 30 тисячами тонн зливає все за день. Але як це потім вивезти? Бо раніше стільки ніхто ніколи не відвантажував», — каже експерт.
За його словами, йдеться про повну перебудову логістичної схеми ринку.
«Якщо раніше всі їздили у Новоград-Волинський, оскільки там ця труба, або з Гомеля залізницею, то тепер увесь автопарк треба розвернути на південь. А це довше логістичне плече, триваліші часові витрати. Чи встигне транспорт курсувати за новою схемою? Що буде з чергами? Наскільки оперативним буде відвантаження?» — перераховує складнощі нової схеми Куюн.
В «Укрзалізниці», схоже, також це розуміють. 27 квітня в компанії заявили, що готові забезпечити вивезення через морські порти до 200 тисяч тонн нафтопродуктів на місяць.
Як це вплине на українців?
Насамперед ідеться про зростання ціни на дизельне паливо. Від початку квітня гуртові ціни зросли на 2 гривні, на заправках — приблизно на 1 гривню. Проте це не кінець і ціни продовжать зростати, вважає Сергій Куюн.
«Але як ще може зрости ціна, незрозуміло, адже ми маємо справу не з лінійною залежністю. Коли, наприклад, нафта зросла на 5 доларів, ми можемо спрогнозувати, що буде з дизелем. А коли його просто немає, починаються ланцюгові реакції, які неможливо відстежити», — пояснює він.
Варто розуміти, що здорожчання дизпалива може вплинути й на ту продукцію, у виробництві якої воно використовується (наприклад, у промисловості). Проте насамперед дизель потрібен для транспортування продукції, що також може вплинути на її остаточну ціну.
Ще одна галузь, яка не обійдеться без дизельного палива, — сільське господарство. І саме навесні йде посівна кампанія. Проте Сергій Куюн заспокоює: аграрний сектор споживає не так багато, як здається.
«Якщо раніше 10 тракторів виконували роботу, то зараз виїжджає одна сучасна машина, яка робить удвічі більше, а споживає палива вдесятеро менше. Це вже не те споживання», — каже він.
Також експерт додає, що левова частка в аграрній сфері належить великим фермерським господарствам, які мають запаси дизпалива.
Загалом він говорить, що можуть трапитися перебої на окремих заправних станціях, яким не вдасться купити це паливо, але всюди дизель не закінчиться.
А потяги зупиняться?
Найбільшим споживачем дизельного палива в Україні є вже згадана «Укрзалізниця» — на рік компанії потрібно 300-350 тисяч тонн. Після відмови постачальників продавати паливо за старими цінами УЗ екстрено уклала контракти на постачання 50 тисяч тонн дизпалива (вистачить на 1,5-2 місяці) на 1,35 мільярда гривень. Ціни очікувано виявилися вищими за ті, що були у попередніх контрактах, які постачальники не виконали.
В. о. голови правління УЗ Іван Юрик відзвітував, що компанії вдалося домовитися з постачальниками, тому проблему вирішили «на найближчий час».
В інтерв’ю hromadske міністр інфраструктури Владислав Криклій також запевнив, що зупинятися потяги не будуть.
Зупинка пасажирських потягів через відсутність дизпалива була б дуже поганим піаром для влади, тому таке УЗ навряд допустить, погоджується і Сергій Куюн. Але водночас він каже, що з вантажними перевезеннями такої впевненості немає.
«Проблеми вже є. Звісно, вони не хочуть, аби на телебаченні показали, що в нас зупинилися пасажирські потяги. Але, можливо, комусь відмовили у перевезенні вантажу, хтось замість трьох днів їде два тижні», — припускає він.
Експерт упевнений, що у своїй звітності УЗ про таке не напише, а ті компанії, яким могли відмовити у перевезенні вантажів, не здійматимуть галас, аби не псувати відносин із залізницею. Проте якщо будуть серйозні проблеми з вантажними перевезеннями, приховати цього не вдасться.
Ми звернулися до пресслужби «Укрзалізниці», щоби запитати, чи були вже перебої у постачанні вантажів, але там відповідати відмовились і попросили написати запит на електронну пошту. Ми це зробили та чекаємо на відповідь.
Політика і залежність
Тож на сьогодні картина виглядає так.
У 2015 році чесний український суд повертає російській держкомпанії єдиний в Україні нафтопровід, який вона продає структурі, пов’язаній із Медведчуком. Далі бізнесмен Нісан Моісеєв, який має дружні стосунки з Медведчуком, літає до Москви й домовляється про ексклюзивне право постачати дизпаливо в Україну цим трубопроводом. Також Моісеєв викуповує мережу заправок «Роснефти» в Україні (і називає її Glusco).
Усі ці фантастичні за результатом домовленості з російською владою вдаються ізраїльському бізнесмену нібито завдяки особистим знайомствам, зокрема, з главою «Роснефти» Ігорем Сєчіним, а не завдяки дружбі з Медведчуком.
І ось коли українська влада вводить санкції проти Медведчука, Нісан Моісеєв, будучи найбільшим гравцем ринку, припиняє постачання дизпалива в Україну, а російська «Роснефть» у квітні не продає в Україну жодної тонни палива. У травні ситуація не змінюється. Просто збіг чи ні?
Владислав Криклій підтримує думку, що Росія влаштувала це для тиску на Україну. Хоча уточнює: у нинішній ситуації є як об’єктивна (тобто ринкова) складова, так і суб’єктивна (політичний вплив Москви).
«Тут є і частина політики, говорімо про нашого східного сусіда. Зрозуміло, що їм будь-яка шкода або ситуація, що розгойдує в Україні, наприклад, зростання цін, вигідна. Вони тому й зупинили імпорт продуктів», — сказав міністр інфраструктури.
Сергій Куюн зазначає, що підтвердження жодній із версій немає, але що точно можна сказати — для «Роснефти» Україна є дуже важливим ринком.
«Як я розумію, є процедурні проблеми у виборі нового постачальника. Крім того, я впевнений, що “Роснефти” цікавий наш ринок. Мало того, що обсяг (на Україну припадає понад 10% постачань “Роснефти” — ред.), так ми ще платимо найвищу ціну серед усіх. Тобто продавати в Україну їм найвигідніше», — пояснює він.
Водночас Куюн не виключає й політичної складової, адже якщо влада РФ накаже припинити постачання в Україну, «Роснефть» проти цього не піде. Хай там як, головна проблема в тому, що Україна дуже залежить від постачань із РФ.
«Мене більше тривожить те, що ми повинні постійно на це озиратися — це ненормально для ринку мати таку залежність, ще й від очевидно недружньої країни», — наголошує експерт.
Також він закликає готуватися до того, що проблеми будуть не тільки в травні, а й триватимуть у червні.
«Я вважаю, що напруженим буде не тільки травень, а й червень, тому що Мозирський НПЗ далі стоятиме на ремонті, незрозуміло, що з “Роснефтью”. Червень буде веселий. Тому нам потрібно думати про те, як знизити цю залежність, аби не озиратися на “Роснефть”», — підсумував Куюн.
Павло Калашник, Hromadske