Ринку праці треба люди, які вміють красти

Понад половина роботодавців не цінують дипломи про вищу освіту своїх працівників. Про це свідчить дослідження компанії з пошуку роботи "ХедХантер".

— Аби бізнес не жалівся на погану освіту випускників, він має брати участь у напрацюванні навчальних програм, розробляти стандарти, давати замовлення університетам на ті чи інші спеціальності, — радить консультант корпорації стратегічного консалтингу "Гардарика" Сергій Дацюк, 47 років.

Бізнесу це потрібно?

— Зараз усі трохи оговтуються і починають скаржитися на освіту молодих працівників. Логічніше вирішувати проблему до її виникнення. Наприклад, корпорації, що зацікавлені у фахівцях, могли б скинутися і проплатити свій власний вуз. Якщо шкода грошей — створити потрібну програму на базі наявного університету.

Підтримай тих, хто щодня тримає місто в курсі

Клуб МикВісті — місце, де читач і редакція по один бік.

Учасники мають закритий чат, ексклюзивну розсилку із залаштунків життя журналістів, бачать новини раніше й впливають на зміни.

Приєднуйся. Разом тримаємо місто світлим

Одноразова підтримка Підписка місячна

₴ 50 ₴ 100 ₴ 500

Підтримати

₴ 100 ₴ 250 ₴ 500

Безпечна оплата

Отримувачем внесків є ГО «Миколаївський Медіа Хаб» (ЄДРПОУ 45160758). Здійснюючи внесок, ви підтверджуєте згоду з тим, що внесена сума не підлягає поверненню та може бути використана ГО «Миколаївський Медіа Хаб» на реалізацію статутної діяльності, що включає підтримку незалежної журналістики та створення суспільно важливого контенту. Публічна оферта.

А чи не зашкодить така практика фундаментальним знанням, які дають у вузах?

— Щоб не було прогалин, весь процес має організувати держава. Вона має встановити універсальні стандарти, але при цьому дозволити компаніям втручатися в навчальний процес. Бо сьогодні державні стандарти в освіті створені невідомо для кого. Наприклад, молода людина хоче стати економістом чи юристом. Тобто, здобути спеціальність, що є потенційно найбільш грошовитою. А потім виявляється, що нам не потрібно стільки економістів та юристів. Але вуз має свій ринок — бажання студентів. Його теж можна зрозуміти. Так внаслідок різниці ринкової логіки вузів та бізнесу відбувається розрив між освітою та бізнесом. Подолати його може тільки держава, бо в неї є регуляторні важелі — вона може формувати держзамовлення.

Чому під час вибору працівника роботодавець надає перевагу тому, хто має закордонну освіту?

— Це лише на перший погляд так здається. По-перше, на Заході дають інші знання, більшість з яких не так легко застосувати в наших умовах. Спеціаліст не зажди може спокійно інтегруватися у середовище українців. По-друге, людина із західноєвропейським дипломом вимагатиме європейської зарплати. І при влаштуванні на роботу їй часто відмовляють через "надлишкову компетенцію". У нас майже немає конкуренції серед дипломів. А коли людина зголошується на нижчу зарплату, то цим знижує оцінку своїх знань.

Як планувати своє навчання та працевлаштування людям, які щойно вступили у вузи?

— Дивлячись, чим людина хоче займатися. Якщо хоче йти в бізнес, можна працювати з третього курсу. Хоче займатися наукою? Треба бути чесним перед собою — в країні її нема. Тому треба їхати за кордон, вчити мову.

Що вважаєте найбільшою проблемою вищої освіти?

— За Союзу була чітка мета — виховати радянську людину, придатну працювати на державу. Нині ми не знаємо, навіщо нам освіта. Допоки все суспільство не має великих цілей, доти ми не можемо бути ефективними. Сьогодні потрібні люди, які вміють красти, брехати, давати хабарі. Офіційно це не зовсім зручно визнати. Тому й неможливо сформувати стратегію підготовки молоді.

Ірина РИБАКОВА, Gazeta.ua