Вибори-2014 vs вибори-2012: що змінилось?

Політичний консультант та один з засновників K&K Group Олександр Копил розповів «Діловій столиці» про споживацькі настрої українських виборців, скупість кандидатів та перетворення «народної люстрації» в передвиборчу технологію.

«ДС»  Приблизно в половині з 225 округів до Ради прориваються кандидати-переможці виборів 2012 року. Їхня агітаційна робота якось змінилась у порівнянні з минулими парламентськими перегонами?

О.К. Так і дуже суттєво. В 2012 році значна частина кандидатів робила ставку на самовисування та всіляко сторонилася прямої підтримки партій. Адже тоді в суспільстві домінували протестні настрої і розчарування в представниках і опозиційного і провладного табору. Однак, за підсумками голосування виявилося, що в багатьох випадках переможцями стали інколи навіть маловідомі на окрузі кандидати, яких підтримувала об'єднана опозиція або окремі опозиційні партії. І цей несподіваний тоді результат кандидати врахували в поточній кампанії. Тобто всі намагалися отримати публічну підтримку розкручених політичних сил.

Натомість кандидати звели до мінімум свої витрати на організацію виборчої кампанії, будучи впевненими, що в колишній фінансовій щедрості просто немає необхідності. Адже їх результат робить популярність партії. Тому в багатьох випадках вся агітаційна робота зводиться до розвішування біл-бордів і розміщення рекламних статей в газетах.

Реклама

«ДС» Чи вплинули ці зміни на вартість виборчої кампанії в округах?

Кандидати звели до мінімум свої витрати на організацію виборчої кампанії, будучи впевненими, що в колишній фінансовій щедрості просто немає необхідності

О.К. В цьому контексті варто уточнити, що загальна вартість кампанії залежить від її тривалості. В 2012 році ми мали чергові вибори і кандидати починали роботу в округах інколи навіть за 6 місяців до дня голосування. Зараз активна фаза агітації почалася лише в середині вересня. Тому, якщо два роки назад кандидати витрачали на один умовний голос виборця близько 60$, то зараз ця сума менша приблизно вдвічі. В абсолютних цифрах це виглядає наступним чином. В 2012 році вартість кампанії складала $1-2 млн., зараз цю суму також потрібно ділити на два.

«ДС» Яка риторика у передвиборчій агітації домінує на мажоритарнихокругах, в залежності від того чи іншого регіону?

О.К. Що на Сході, що на Заході, що в Центрі домінує запит на мир. Інше питання, що в мешканців різних регіонів суттєво різниться уявлення про те, якою ціною та на яких умовах має досягатися цей мир.

«ДС» Деякі кандидати в депутати роблять ставку в кампанії на опіку бійців АТО, закуповують та возять їм спорядження та одяг, позиціонуючи себе опорою української армії. Наскільки масовим є такий підхід?

О.К. Загалом по країні його можна назвати популярним трендом цієї виборчої кампанії. Раніше всі будували чи ремонтували дитячі майданчики, допомагали з ремонтом під’їздів чи навіть дороги прокладали, оскільки така діяльність була затребувана в першу чергу. Зараз кожен другий кандидат намагається показати, який він герой, що допомагає армії, оскільки на першому місці тема війни. І це закономірно. Кожен претендент на депутатське крісло, крім того, що він щось каже, він має щось робити і підтверджувати свій політичний образ конкретними діями.

Те ж саме стосується і тих кандидатів, які заради вигіднішої позиції на виборах, пішли добровольцями в зону АТО. Адже ми не знаємо, чим вони там реально займаються. Але виборець отримує потрібну картинку, а для кандидата це основне.

«ДС» Успіх Євромайдану та початок війни на Донбасі якось вплинув на ставлення виборців до політиків-кандидатів? Вимоги стали більш жорсткими?

О.К. Якщо ми говоримо про умовно ідеальний портрет кандидата для сучасного виборця, то він суттєво не змінився. Змінилися очікування загалом. Зараз від кандидатів чекають обіцянок і дій щодо стабілізації ситуації в державі, вирішення питання миру. Однак, в цілому очікування залишились споживацькими. Наприклад, кандидат розповідає про мир і виборці готові його слухати, але в той же час вони хочуть почути, що конкретно цей кандидат дасть їм вже зараз. І в цьому контексті вибори-2012 і вибори-2014 дуже подібні.

«ДС» Чи означає це, що, як і в 2012 році, виборці масово готові продавати свої голоси?

О.К. Дуже часто питання прямого підкупу виборців плутають з (назвемо їх так) добрими справами. Якщо брати ремонт під’їзду чи благоустрій прибудинкової території, то це не можна назвати купівлею голосу в прямому значенні. Адже в цьому випадку виборець не пов’язується з кандидатом чітким зобов’язанням проголосувати за нього на виборах. Це лише практичне підтвердження політика його готовності щось зробити для виборців і написати потім про це в своїй газеті, щоб прозвітувати перед іншими потенційними виборцями.

Що ж до прямої купівлі голосів, то поки ми не спостерігаємо такі приклади, як масову технологію. Але, за нашими даними, обмін голосів на гроші активізується за тиждень-два до виборів. Особливо це стосується тих кандидатів, яким не вистачатиме для перемоги кількох тисяч голосів. І тут можливе застосування цікавих технологій.

Наприклад, масове укладання договорів з тисячею чи більше »агітаторів», які формально повинні робити рекламу кандидату, а де-факто це складання списку тих, хто готовий проголосувати за цього політика на виборах в обмін на фінансову винагороду. Можлива організація такого голосування серед представників маргінальних соціальних груп і безпосередньо в день виборів, як це вже траплялося неодноразово.

«ДС» Які суми будуть виплачуватися людям, готовим продати свій голос?

О.К. Відповідно до тієї інформації, яка надходить нам, мова йде про 150-300 гривень. Все залежить від того, який це округ: велике це місто, маленьке чи село, чи є там робота чи немає.

«ДС» Є регіональні перекоси в контексті продажності виборців? 

О.К. Ні, якихось суттєвих відмінностей між регіонами ми не спостерігали. В усіх областях кандидатам потрібно щось зробити для виборців, щоб заслужити їх увагу. Це аксіома. Тобто їх дії по тому ж благоустрою чи наданню матеріальної допомоги дуже часто є платою за те, що їх просто почнуть слухати.

Відповідно до тієї інформації, яка надходить нам, мова йде про 150-300 гривень. Все залежить від того, який це округ: велике це місто, маленьке чи село, чи є там робота чи немає

Винятком є регіони, де зараз проживає найбільша кількість переселенців з зони бойових дій Донбасу. Тобто це Запорізька, Дніпропетровська і Харківська області, а також звільнені населені пункти Донецької та Луганської областей. Там ми спостерігаємо активність кандидатів у наданні гуманітарної допомоги, розгортання роботи різних благодійних фондів тощо. Але це логічно, зважаючи на те, що там люди дійсно мають більші потреби, ніж їх співгромадяни, яких війна не зачепила. Відтак, в цих округах йде змагання кандидатів за те, хто з них виявиться більшим благодійником.

«ДС» Окрім змагання в благодійності, кандидати застосовують і не вельми чесні технології. Наприклад, існує підозра, що в деяких випадках, в таку технологію перетворилась «народна люстрація» через смітник…

О.К. Так це правда. Ми спостерігали такі дії конкурентів окремих кандидатів вже на кількох округах. Тобто, організовуються люди з відповідними спортивними даними, які в камуфляжі та з національною символікою вдають з себе народних люстраторів. І такі дії – це свого роду альтернатива звичайному чорному піару (розповсюджувався через місцеві газети чи банальні плакати, які за ніч заполоняли відповідний округ), який домінував на всіх попередніх виборах. Тому виборцям треба дуже ретельно фільтрувати інформацію, яка стосується популярної сьогодні теми люстрації.