Крим і «протистояння»: міжнародне хуліганство Росії

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ пов’язав анексію Росією Кримського півострова з протистоянням наддержав. Це важливе зауваження, яке перетворює конфлікт навколо Криму ‒ як і інші схожі конфлікти ‒ на частину великої світової політичної драми. Яка, думаю, робить жителів півострова ‒ як, втім, і всіх інших українських громадян ‒ заручниками цього великого протистояння.

Але виникає просте запитання: а чому взагалі це протистояння виникло? Коли ми були свідками протистояння Сполучених Штатів і Радянського Союзу в роки Холодної війни, ми, як мінімум, розуміли, що відбувається. Це було ідеологічне протистояння ‒ хай вплив комуністичного чаду й слабшав із кожним роком.

Проте скрізь, куди приходила Москва, відбувалося практично одне й те саме. «Народно-демократична революція», нехай часто й імітована за допомогою радянських або кубинських окупантів. Націоналізація приватної власності. Встановлення однопартійної диктатури якогось чергового народного царка. Приєднання захопленої країни до «табору народної демократії».

Поддержи тех, кто каждый день держит город в курсе

Клуб НикВести — место, где читатель и редакция по одну сторону.

Участники имеют закрытый чат, эксклюзивную рассылку о закулисье жизни журналистов, видят новости раньше других и влияют на изменения.

Присоединяйся. Вместе сохраняем город светлым

Разовая поддержка Ежемесячная подписка

₴ 50 ₴ 100 ₴ 500

Поддерживать

₴ 100 ₴ 250 ₴ 500

Безопасная оплата

Получателем пожертвований является ОО «Николаевский медиа хаб» (ЕГРПОУ 45160758). Совершая пожертвование, вы подтверждаете, что сумма не подлежит возврату и может быть использована ОО на реализацию ее уставной деятельности, в том числе на поддержку независимой журналистики и создание общественно значимого контента. Публичная оферта.

Словом, те, про що іронічно писав у ті роки Олександр Галич (радянський поет, автор і виконавець пісень, політемігрант ‒ ред,), ‒ «немає на світі сумнішої повісті, ніж про цю додаткову вартість». І зрозуміло, що у країнах, які орієнтувалися на Захід, ‒ навіть якщо говорити про диктаторські режими, ‒ була зовсім інша економіка, зовсім інше уявлення про державу. Це було справжнісіньке протистояння систем.

А нинішнє «протистояння наддержав», схоже, існує, у першу чергу, в голові у Путіна. Тому що сучасна Росія, на відміну від того ж Радянського Союзу, впевнений, ніякою наддержавою насправді не є, її економічний потенціал ‒ тим більше при такій величезній території ‒ наближає цю країну радше до карликів, ніж до велетнів. Тому що ніякого альтернативного ідеологічного порядку денного російська «сфера впливу» більше не пропонує. І тому, що за всього протистояння з цивілізованим світом Росія, як ми бачимо, продовжує від нього залежати, і кожне нове рішення Заходу про посилення санкцій проти цієї країни б’є по її економіці сильніше, аніж будь-яка руйнівна зброя. І тому, що всі чудово знають ‒ і на Заході, і в Росії, ‒ що «справжні» санкції, які б зруйнували російську економіку, ‒ так, вдарили б і сам Захід, але й «протистояння» припинили б назавжди.

Росія ‒ на відміну від Радянського Союзу ‒ не справжній конкурент, це, впевнений, радше світовий хуліган, із яким не хочуть зв’язуватися, щоб не з’явилася необхідність переходити до рішучіших дій. Простіше кажучи ‒ можливо, щоб не довести справу до великої війни, нехай навіть і економічної.

І в цьому ‒ суть того, що відбувається навколо Росії сьогодні. Жителі Криму, як і всі інші українські громадяни, ‒ заручники не протистояння наддержав, як і не конкуренції систем, не змагання цінностей.

Вони заручники цього міжнародного хуліганства.

Віталій Портников, Радіо Свобода