Ціна життя для водного міста

2 липня у Миколаївському міськвиконкомі відбулася нарада яку проводило Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради для представників баз стоянок малих суден та баз стоянок спортивних суден що розташовані у прибережній зоні міста Миколаєва.

Метою зустрічі було обговорення безпечної експлуатації баз стоянок плавзасобів та використання їх громадою міста у випадку техногенних ситуацій. У прибережній смузі міста знаходиться 24 бази різних форм власності де зберігаються катери, яхти, човни. Використання водної техніки як при експлуатації баз стоянок, так і при техногенних ситуаціях визначає чіткий алгоритм дій встановлений відповідними актами законодавства що контролюється центральними органами виконавчої влади.

До нього відноситься придатність гідротехнічних споруд та підйомної техніки, наявність рятувальних засобів, можливість оперативно усунути невеликі поломки судна, запустити мотори, заправитись паливом та водою та ін. Положення яке визначає порядок відкриття баз стоянок називається «Про затвердження безпечної експлуатації баз стоянок малих суден». Таким чином якщо адміністрація бази стоянки не виконує встановленні вимоги ця база небезпечна і закон забороняє її експлуатацію.

У місті Миколаєві більшість баз у різні роки проходили відкриття яке передбачало видачу відповідного свідоцтва що було результуючим дозволом після надання заключень різних наглядових органів. Але в ситуації яка стала резонансною щодо баз які належать міській громаді «Атлант» та «Олімп» багато років ніхто не одержував ніяких дозволів і з роками вони перетворилися з місць відпочинку та спорту для миколаївців різних вікових груп у зони небезпеки.

Але якщо б бази перевірялися Регістром судноплавства-пірси, причали, сліпи були б у напівзруйнованому стані? Якщо б перевірялися охороною праці там би підіймалися та спускалися судна з порушенням усіх норм безпеки? Якщо б бази перевірялися екологічними службами-стояв би списаний, іржавий танкер на території школи де поруч купались діти, базування якого за віком заборонено у всіх портах? Якщо б перевіряли представники пожежників -відбувалося б будування великого судна зі зварювальними та піскоструминними роботами посеред школи ? Якщо б завітали представники ветеринарної служби дозволили б на території дитячого закладу в день бігати по територїї агресивній зграї собак, без підтвердження щеплення у паспортах?

Але директора шкіл що багато років при всіх цих порушеннях ще й незаконно збирали кошти з власників суден, щоб відвернути увагу депутатів та громади видумали легенду про «віджим» у дітей території. При цьому добре розуміючи що бази стоянки cуден належать до елементів критичної інфраструктури і ніколи не можуть бути приватизовані або перепрофільовані.

Сьогодні небайдужі представники водної галузі спільно з місцевими органами влади намагаються повернути бази стоянки громаді створивши умови як для безпечного користування для мешканців усіх вікових груп, так і привести їх до вимог законодавства та підготувати до готовності використання у випадку аварійних та техногенних ситуацій, вірогідність яких під час військового часу дуже висока. Але ті люди в органах влади, депутатському корпусу або громадськості що не вникли у справжню суть цього питання повинні розуміти свою відповідальність за затягування цих заходів що може стати дорогою ціною яку заплатять здоров’ям або життям миколаївці.