Націоналізація, Дерипаска та ракети

Чи може залишатися осторонь війни бізнес російського мільярдера в Україні, який виробляє сировину для російського озброєння?

Рішення парламенту про можливість націоналізації російської власності в Україні зустріло критику як нібито антиліберальний та антиринковий крок. 

Проте виробник сировини для російських військових кораблів, ракет та бомбардувальників не є поза політикою. 

Підтримай тих, хто щодня тримає місто в курсі

Клуб МикВісті — місце, де читач і редакція по один бік.

Учасники мають закритий чат, ексклюзивну розсилку із залаштунків життя журналістів, бачать новини раніше й впливають на зміни.

Приєднуйся. Разом тримаємо місто світлим

Одноразова підтримка Підписка місячна

₴ 50 ₴ 100 ₴ 500

Підтримати

₴ 100 ₴ 250 ₴ 500

Безпечна оплата

Отримувачем внесків є ГО «Миколаївський Медіа Хаб» (ЄДРПОУ 45160758). Здійснюючи внесок, ви підтверджуєте згоду з тим, що внесена сума не підлягає поверненню та може бути використана ГО «Миколаївський Медіа Хаб» на реалізацію статутної діяльності, що включає підтримку незалежної журналістики та створення суспільно важливого контенту. Публічна оферта.

Тож, санкції проти нього – не є питанням свободи підприємництва, а є питанням національної безпеки.

Верховна Рада на засіданні 1 квітня схвалила закон №7169, що визначає порядок націоналізації майна, яке належить громадянам Росії та українцям, які публічно заперечують російсько-українську війну.

Незважаючи на 8 років війни, таких підприємств чимало.

Термін "націоналізація" зіткнувся з критикою деяких ліберальних оглядачів. Контраргументи відомі: держава – нібито поганий власник, бізнес поза політикою.

В принципі, виходячи з ліберальних (а радше лібертаріанських) позицій, теза "війна окремо, бізнес окремо" має право на існування – у 18-му сторіччі, коли лібералізм винайшли.

Дійсно, тоді війна була радше справою професіоналів. У війнах брали участь та гинули набагато більше військових, аніж цивільних.

Та, на жаль, у 20-му сторіччі з прогресом зброї, все змінилося. Вже понад сто років втрати цивільних у війнах кратно перевищують втрати власне військових.

До того ж, суттєво ускладнилися виробничі ланцюжки. Ураження ракетою "Іскандер" цивільного будинку – це не індивідуальне рішення лейтенанта Іванова, що власне й натиснув кнопку. На відміну від індивідуального удару шаблею в часи Адама Сміта. 

Постріл ракетою — результат праці мільйонів (без перебільшення) людей. Це, окрім власне конструкторів – це хіміки, машинобудівники, працівники кольорової металургії, інженери та працівники космічної промисловості, нафтовидобувачі та нафтопереробники, працівники російської залізниці РЖД, вантажники та оператори портових кранів у Новоросійську та Севастополі – і ще багато тих, хто робив можливим цей постріл. 

Мільйони робітників приватних та державних підприємств Росії.

Щодо конкретно пана Дерипаски, простого аполітичного бізнесмена.

"РусАл" – провідний виробник алюмінію в Росії.

Його актив — Миколаївський глиноземний завод – одне з найбільших у Європі підприємств з видобутку сировини (глинозему) для виробництва алюмінію. Цей завод входить до групи "РусАл". 

У 2021 році підприємство експортувало продукції на 6,5-7 млрд грн. Виручка становила 7 млрд грн, активи оцінювалися 7,4 млрд грн.

Алюміній має стратегічне значення для військової промисловості.

Найбільш популярними сферами використання можна назвати:

• Авіабудування: фюзеляжі, насоси, двигуни, корпуси та інші елементи;
• Ракетобудування: корпуси, двигуни, горючий компонент для ракетного палива;
• Суднобудування: корпуси та палубні надбудови;
• Електроніка: дроти, кабелі, випрямлячі;
• Оборонне виробництво: автомати, танки, літаки, різноманітні установки;
• Залізниця: цистерни для нафтопродуктів, деталі;
• Автомобілебудування: радіатори, бампери.

В сукупності, продукція шанованого поважним українським діловим виданням аполітичного бізнесмена використовувалася в кожному вбивстві як військових, так і цивільних громадян України.

До речі, розуміючи значення "РусАлу" для ВПК, влада РФ активно допомагала корпорації. Зокрема, величезними кредитами держбанків "ВТБ" та "Сбербанку". А нещодавно корпорація знов заговорила про підтримку під час санкцій.

Тож, протести щодо санкцій проти Дерипаски, сподіваюся, спричинені просто недостатнім рівнем розумінням того, чим відрізняється економіка 21-го сторіччя від 18-го. 

А боротьба з елементами та ланцюжками постачання російської військової промисловості – обґрунтований та своєчасний крок.

Максим Гардус, Економічна правда