Що я вичитав в одній програмі

Власне, не в тій програмі як такій, а внаслідок читання тої програми. Ви теж, шановні друзі, можете її почитати, як мої враження про які нижче, вас зацікавлять. Знаходиться вона тут.

Втім, хто не є поціновувачем технічних текстів на сотню сторінок, може обмежитись і коротким резюме, що я його наведу нижче. То не буде збалансована і системна експертна оцінка, я просто поділюсь враженнями, які підштовхнули мене до певних кроків, про які у другій частині публікації, а перша:

Стратегія сталого розвитку міста Миколаєва на 2014-2030 роки

Документ не був затверджений, як видається. В тексті програми про це не сказано, на сайті міської ради теж згадок про затвердження стратегії  нема, тільки про обговорення. Відтак гроші, що вклали в роботу Нідерланди (а це може бути до 10 тисяч доларів) і наш місцевий фонд ЛАСКА можна вважати на перший погляд витраченими марно. Але я думаю, що це не так.

Не прийнята до виконання програма є майже таким же цінним здобутком, як і прийнята. Адже текст є, його можна аналізувати. Це інтелектуальний продукт, на нього витрачені зусилля авторів і як ми хочему у майбутнєму писати програми більш успішні, то маємо подякувати їм за цей труд. Він дає нам можливість йти далі. 

Це було загальне враження від програми як такої та її статусу незатвердженої, а далі тезово окремі зауваження.

1. Структура, баланс розділів

Видається невдалим. 20 сторінок на географічні дані й 10 на соціологічні дослідження, які, чесно кажучи, я не дуже зумів пов'язати з основним текстом (розділ 7) - то забагато. Натомість управління впровадженням, моніторинг - ці розділи нульові, хоча є дуже важливими, може й критично. Згадані, щоб позначити присутність.

2. Склад робочої групи

49 чоловік - то занадто. Оптимальним для такої роботи вважається число виконавців у 5-7, максимум 10. Зрозуміло, що ці члени робочої групи можуть собі у допомогу залучати будь-яку кількість помічників, радників чи експертів, але сама по собі колективна інтелектуальна робота неможлива, коли кількість залучених перевищує певну межу.

А от лідерство мера виглядає цілком обгрунтованим. Це дає можливість як сам процес забезпечити належною увагою, так і персональну відповідальність за результат побачити дуже чітко.

3. Методика 

Звісно, розробник документу вільний в тому, щоб взяти на озброєння будь-яку. Втім, семінари й тренинги, що замінили традиційний процес концепція - обговорення - перша редакція... і так далі, мають бути визнані як невдалий інструментар. 

Так само неуспішним, мабуть, можна вважати використання SWOT-аналізу. Він чудово працює, скажімо, коли власник магазину напрацьовує зі своїми пілеглими план розвитку на сезон (чи відкривати хлібний відділ, чи запроваджувати вечірній подовжений режим роботи). Але місто - надто складний і в принципі не ринковий суб'єкт, планування розвитку якого можна успішно підтримати засобами SWOT. Втім, як обмеження кількості учасників робочої групи є категоричною вимогою, бо випливає з психологічних законів групової роботи, то межі застосування SWOT, мабуть, треба шукати емпірично. І розробники наступних програм мають просто вивчити цей конкретний досвід.

4. Досвід інших міст

Шкода, що не знайшлось місця для згадки про досвід інших міст України, а може й Голандії, як вона вже взялась нам допомогати, стосовно розробки таких документів. Я от глянув: Чернігів, Рівне, Львов... Ні, я не пропоную списати, але вивчити наявний досвід було варто. Тим більше, мати це на увазі в майбутнєму.

Це все, про що хотілося сказати у зв'язку з читанням згаданого документу, а надалі буде мабуть для багатьох несподіваний висновок, що його я зробив під впливом читання тієї програми.

Пропозиція змін до міського статуту

Так, саме так. Тут і зараз я запропоную зміни до стутуту міста. Не читали? Ось він.

А я звертаюсь до голови депутатської комісії міської ради Володимира Худякова з проханням натупний текст вважати моєю офіційно наданою пропозицією. Якою вона не є, бо нема папірця, на якому б стояв мій підпис, і тоді міська рада могла б діяти в рамках закону. Втім, як шановний Володимир Юрьєвіч впевнений в тому, що цей текст писав громадянин Петриченко, а не зловісний троль, то він легко може дати хід тим пропозиціям в рамках духу (не букви) того, що зветься електронним врядуванням чи електронною демократією. А вони, ті пропозиції, дуже прості. Пропонується до статті 11.3, що стосується постійних комісій ради, додати п.8 в наступній редакції:

Основним завданням депутатської комісії є організація розробки, обговорення, затвердження і контролю виконання програми розвитку міста у закріпленому за даною комісією рішенням ради колом відповідальності. Така програма є базовою або рамковою для даної сфери управління або галузі, решта програм або цільових проектів розвитку мають бути підпорядковані або бути частиною, розділом базової.

Базова програма розвитку розробляється і затверджується у наступному циклі:

- концепція або нульова редакція тексту базової програми; відповідальний за розробку - голова постійної депутатської комісії (керівник робочої групи) та керівники відповідних підрозділів виконкому й члени постійної комісії (за посадами), а також залучені керівником робочої групи на власний розсуд експерти, представники громадськості (за їх згодою), фахівці підрозділів виконкому (за рішенням керівника підрозділу на прохання керівника робочої групи);

- обговорення; організується керівником робочої групи як в її рамках, так і за допомоги ЗМІ, громадськості, засобів електронного урядування;

- перша (наступна) редакція з двома обов'язковими додатками:
а) протоколом обговорення концепції (попередньої редакції);
б) резюме зауважень до концепції (попередньої редакції);

перша (наступна) редакція готується членами робочої групи в порядку, визначеному її керівником;

- розгляд питання на комісії, прийняття рішення про порядок наступного доопрацювання базової програми або подання її на затвердження ради.

Політичним силам, що беруть участь у виборах депутатів міської ради та її голови рекомендується подавати на розгляд виборців проекти документів (концепції, тези, техніко-економічні обгрунтування тощо), які можуть бути використані постійними депутатськими комісіями в процесі її роботи.

Стосовно останнього абзацу були сумніви: чи слово "рекомендується" можна використовувати в статуті? Виявилось, в діючому є чотири згадки про такий рівень нормативу. А тоді постає інше питання: може, зробити концепцію базової програми розвитку галузі обов'язковою для партій, що йдуть на вибори? Було б непогано, але видається передчасним. Поки що буде цілком прийнятним, як партія Х заявить: а ми розробили одинадцять базових програм розвитку і готові дати місту ефективну команду для сучасного і результативного управління. Що тоді має робити партія У?

Одинадцять? Чому так багато, для кожної комісії своя програма? Тому що намагання розробити одну загальну стратегічну програму для всього міста завершилось, як ми побачили раніше, безуспішно. Та й, дійсно, чи так вже багато спільного між програмами з освіти, охорони здоров'я і ЖКГ? Гроші? Так, але то інше питання, то вже бюджетна комісія задасть певні границі, а от що робити в межах можливого, в рамках наявного ресурсу - то і є головне питання для будь-якої програми. І навряд чи тут освітяни потребують встановлення якихось зв'язків через SWOT з медиками чи комунальниками. 

А от побачити обличчя тих політиків, хто пропонує щось конкретне, дуже хочеться. Ні, не на якихось  семінарах і тренінгах у вузькому колі зацікавлених осіб, а в пресі, на телебаченні і до того, як ми їх оберемо, а не після того, як вони вже щось затвердили. Так, протоколи засідань депутатських комісій є на сайті, але то вже для журналістів, що цікавляться історією. Виборця цікавить майбутнє, хочеться в нього зазирнути.

Зрозуміло, що питання розробникам базової програми "Освіта" кваліфіковано поставлять лише директора шкіл. Але вони із задоволенням почитають, що там головлікарі міських лікарень думають стосовно базової програми "Здоров'я". Бо завдання комісії, як воно сформульовано вище, не в тому, щоб вирішити якісь питання самостійно, а в тому, щоб кваліфіковано контролювати весь процес - від концепції до реалізації. З якнайширшим залученням громадськості. Як до напрацювання власне тексту програми, так і до її втілення в життя - отут і виявиться врешті-решт якість тої програми. Як і те, чи варто наступну доручати розробити тим самим людям.