Майбутній мер як програміст

В мене є два прохання, але щоб їх добре зрозуміли ті, кому вони будуть адресовані, маю зайти здалеку.

Дещо з теорії програмних систем

Всі ми маємо справу з програмами як користувачі. А ті з нас, які дотичні їх створення, знають, що теорія розглядає два способи розробки програмної системи: зверху-вниз і знизу-вверх. У першому випадку програміст йде від загальної ідеї програми, формуючі спочатку головний модуль, потім другий рівень деталізації, потім третій… Розробка знизу-вверх йде у зворотному напрямку: спочатку пишуть найдрібніші, найпростіші модулі. Коли вони готові, то їх починають збирати докупи, формуючі модулі більш високого рівня, поки не дійдуть до найголовнішого.

Ця вся теорія програмісту для чого? Для того, щоб знаючи сильні та слабкі сторони кожного з підходів, вживати в кожному випадку найбільш підходящий, застосовувати певних застережних заходів і досягати високої якості продукту. Якості, це головне.

Мерська програма

Як обирати мера? За кольором волосся? Може за зростом чи фізичною силою, вмінням виголошувати мітингові промови чи співати пісень під гітару? Ні, це не жарти, процес надто серйозний і надто мало у нас визначений. Не кожен з тих, хто віддає свій голос тому чи іншому кандидату, може пояснити, чому він це зробив, на яких підставах обрав саме цю людину. 

Але щоб не занурюватись у глибини психології взагалі та її політичного розділу зокрема, давайте спробуємо поглянути на мера… як на програміста, розробника мерської програми. Дійсно, як припустити, що він збирається на тій посаді працювати, а не виголошувати спічі чи співати пісень, то має ж бути якийсь загальний план, програма власної діяльності. От і давайте спробуємо подивитись не на ту людину як таку, хорошого хлопця чи симпатичну жінку, а саме на його чи її програму, що вони запропонують місту на виборах. Поговоримо про її якість. Яка, можливо, залежить і від методу розробки зверху-вниз чи знизу-вверх?

Структура програми

Згадуючи теорію розробки програмних систем, ми використовували термін "модуль". Цілком традиційно – як назву відносно самостійної частини цілого. Чи можемо ми зараз визначити, які модулі  мають бути в мерській програмі, або іншими словами, якою має бути її структура?

Структура програми виглядає як цілком  визначена з самого початку. Бо вона абсолютно відповідає структурі ради. Згадаймо наші одинадцять депутатських комісій, що відповідають за важливі напрямки розвитку міста:

Чи може мерська програма залишити щось з цього переліку поза увагою? Ні.

А чи може бути щось додаткове? Так, наприклад АТО. 

Це питання не належить до рівня міста? Може й так, нехай політик нам про це скаже. А може в нього є інша точка зору на цю проблему? Нехай і про це скаже. Але то вже на його розсуд. Одинадцять основних розділів мають бути, це однозначно. Обов'язкова програма, як кажуть спортсмени деяких видів спорту, або захищені статті, що є в кожному бюджеті.

То зверху-вниз чи знизу-вверх

Тепер спробуємо теорію програмних систем застосувати саме до мерської програми.  

Обравши підхід зверху-вниз, кандидат у мери буде сам давати розробникам галузевих програм певні параметри, цілі, завдання, що вони мають відобразити в своїх модулях (дехто з кандидатів в мери такі програми у ескізному варіанті вже раніше подавав). А як піде знизу-вверх, то спочатку вони розроблять власні галузеві програми як розділи загальної, а потім він їх об'єднає. 

Чи має це якесь значення для нас? Мабуть, що ні. Мабуть то питання внутрішнє, правда? Ми не можемо претендувати на те, що політичні сили будуть ділитись з нами цими внутрішніми моментами своєї роботи. Хоча вони дуже важливі для набуття партійцями досвіду, для того, щоб одержати зараз, а також на майбутніх виборах якісний продукт. Звісно, як та партія хоче дожити до наступних виборів. А от питання про те, коли саме вони нам покажуть ту програму, цілком слушне і жодним чином не внутрішнє. Чи, можливо, (у підході знизу-вверх) спочатку будуть готуватись окремі галузеві програми? Чи не самі програми, а спочатку концепції, початкові ескізні пропозиції до тих програм? А може ми побачимо й кандидатів у кандидати? 

Стоп, стоп, що за кандидати в кандидати? А це як в партії є справжня внутрішня демократія і відкритість, прозорість, то і процес відбору кандидатів на роботу у міській раді можна провести відкрито і прозоро. Скажімо, пан А, член або симпатик певної партії дає пропозиції стосовно того, що нам робити з галуззю Г1. А пан Б, теж член чи симпатик, а може й просто фахівець, що довіряє саме цьому кандидату в мери і зголосився працювати в його команді, теж дає пропозиції стосовно тої галузі Г1. І вони проводять дискусію, відкрито, за участі всіх фахівців тої нещасної галузі Г1, що є в місті. Як ви думаєте, скільки їх в нас по кожній галузі, тих притомних фахівців, здатних на дискусію по суті питань її розвитку? 

А от і побачимо. Як політичні сили почнуть формувати свої галузеві програми (чи розділи загальної програми знизу-вверх) у відкритому режимі. Ви про таке чули? Я ні. Так то ж було за злочинного режиму, а зараз ера гідності, впровадження європейських стандартів у всіх галузях суспільного життя, відтак можна сподіватись.

Обговорення програм

Дійсно, чого б і не помріяти про таке обговорення. А що нам конкретно треба мати, аби це обговорення відбулось?

По-перше, кандидати в мери мають той процес організувати, чи не так? Зрозуміло, що за участі преси, сайтів, блогів, соцмереж і всього того добра, якого в нас дуже і дуже багато вже є готового для застосування. Мабуть, як діючий мер збирається кандидувати, то він міг би бути тут лідером? Ще ж, знаєте, і про звіт можна поговорити. Як перший крок до наступної каденції. 

По-друге, кандидати чи просто фахівці у галузях Г1, Г2, і так далі - усього одинадцять (!), вони мають взяти участь у дискусії. Показати місту, що вони щось петрають в тому, про що йдеться. І не на телебаченні, де п'ять хвилин на відповідь і ведуча чарівна дівчинка, а саме в розмові з такими самими фахівцями, що презентують інші партії, і готові не тільки слухати, а ще й ставити питання, а потім давати їм оцінку.

По-третє, і це головне, в тої дискусії мають бути слухачі, глядачі, читачі. Майбутні виборці. Які однозначно і помітно для політичних сил покажуть, що вони більше не згодні обирати добрих хлопців замість дуже добрих. Чи навпаки. Що вони наймають працівників і хочуть пересвідчитись в їх кваліфікації, бажанні і вмінні зробити ту роботу найкращим чином. 

Кандидатів в нас багато. Це приємно, адже саме політична конкуренція дає нам можливість сподіватись на високу якість пропозиції. Яка в цьому випадку складається з трьох частин: мер, його команда і їх спільна програма, зрозуміла і конкретна. Буде вона написана зверху-вниз чи знизу-вверх для виборця значення не матиме, хоча фахівці цей момент обов'язково будуть потім вивчати як складову успіху чи неуспіху на виборах.

Дещо з історії 

Питання стосовно програм розвитку міста, звісно, не нове. Ми вже про нього якось розмовляли, не дуже продуктивно, бо видавалось, що це питання ще не на часі, але зараз є привід повернутись. Почалась та розмова тут. 

А потім я вже у приватному порядку одержав запевнення від кількох відомих політиків нашого міста (там були і деякі сьогоднішні кандидати в мери), що саме такий підхід вони цілком поділяють і будуть запроваджувати. А саме: конкретні галузеві програми і персональна відповідальність кандидатів за доручену ділянку роботи. І це було дуже приємно почути. 

Хоча був і неприємний момент.

Справа в тім, що питання з програмами я пропонував записати у статут міста. Так, чому це ми кожного разу маємо покладатись на волю кандидатів в розробці програм своєї діяльності: хоче – не хоче. Чому б не зробити це обов'язком кандидата?

Тут маємо згадати модні тренди щодо децентралізації і самостійності на місцях. От зміна статуту саме нашого міста в частині обов'язковості програм кандидатів, то і є реалізація нашого права на більш динамічний розвиток у порівнянні, скажімо, з Херсоном чи Кіровоградом. В них же не буде тих депутатських програм, а в нас буде, то й наш розвиток буде динамічніший через вищу якість управління містом. Ні, вони теж можуть скористатись нашим досвідом, але самостійно, без вказівки з Києву, що йде через законодавство, а саме через статут вже свого міста. Ініціатива, підприємливість, обмін досвідом - а?

Так от, я й кажу, це неприємне місце в тій нашій розмові. Бо ту пропозицію голова відповідної комісії Володимир Худяков, до якого я там звертався, не помітив. Хоча я звертався безпосередньо до нього. І в нас повний контакт у Фейсбуці. І ми разом часто дописуємо в одну групу. Ми навіть особисто знайомі. Але моя пропозиція не була помічена. Шкода. Місто згаяло кілька місяців в процесі обговорення, може зараз ми б вже мали якусь спільну точку зору на це питання. 

Воно постає тепер вже в контексті підготовки до виборів. І звертатись варто вже не стільки до голови старої комісії, що йде, скільки до кандидатів в депутати, що їх кандидати в мери готують саме на цю комісію: панове, яке ваше ставлення до пропонованого розширення нашого міського статуту? 

И тепер вже нарешті можна звернутись з тими проханнями, про які йшлось з самого початку.

Прохання №1

До шановних панів кандидатів у мери: будь ласка, скажіть нам, коли ми побачимо крім ваших облич ще й ваші програми, а також склад очолюваних вами команд?

Прохання №2

До співгромадян: буд ласка, покажіть кандидатам чітко і переконливо, що ви цікавитесь саме їхніми програмами і складом команд, а не їх зачісками, обіцянками і гаслами.