1:0

Звісно, дебати учасників другого туру – то кульмінація виборчого процесу. Ну, як не брати до уваги вже і самі вибори. Це за умов сталої чи зрілої демократії. Там, де у кожного з кандидатів є свій електорат, базовий чи ядерний, який за будь-яких умов голосує за свого кандидата з міркувань ідеологічних. Християнський демократ ніколи не підтримає соціаліста і навпаки. І ті переконані прибічники дають основну частину голосів. Основну, але не вирішальну. Вирішальними є голоси людей, можна сказати і аполітичних чи амбівалентних, таких, що за певних умов можуть підтримати одного чи іншого кандидата. 

Яких саме умов? Ну, дуже важко сказати. А от побачити можна. І саме на дебатах, коли ви бачите не біг-борд, а живу людину. Бачите як вона розмовляє, дивиться на опонента чи ведучого, які вживає мовні конструкції, тут і зараз, не за допомоги референтів та копірайтерів, а самостійно. Коротше кажучи, чи це лідер, чи щось інше.

Та що я все це розказую, всі вже це знають. Знали за часів Пребудови, коли будували замість партократії демократію. Тоді відмовитись від дебатів було абсолютно неможливо. Демократам цього не дозволяли їх переконання, а партократам відповідні рішення керівних органів. І треба сказати, що як одні, так і інші мали відповідну базу. Інтелектуальну, світоглядну. Так, були часи, були люди…

Я на наші дебати великих сподівань не покладав, хотів обох викреслити. Не видавались вони готовими до тої роботи, не вважав я їх "своїми" – з різних причин. У першому турі я голосував за мера Воронова. Але змінив свою точку зору. Побачив – як от вище казав – нормальну людину, притомну, ділову, схожу на багатьох моїх знайомих, врешті-решт таку, якій можна довіряти. Але не безконтрольно. Про це далі.

Хочу звернутись до кандидата, що програє. Я думаю, що другий результат – то велика відповідальність, то мандат від міста на роботу у якості тіньового мера. 

Так, програш є програш, але вибори не останні. І до тих наступних треба готуватись. Цілком зрозуміло як: треба вивчати, моніторити діяльність мера і пояснювати виборцю, що робиться не так, і як то треба робити насправді. 

Кажуть, що критикувати набагато легше, ніж щось робити самому. Але то тільки тоді, коли критика неконструктивна: ганьба, геть, злочинці при владі. А як замість пропонованого мером бюджету дати свій, то, даруйте, це абсолютно той самий інтелектуальний труд. Тобто, у даному разі абсолютно не можна сказати, що така критика є справою легкою. Принагідно зазначу, що от саме з питань бюджету пам'ятаю дуже солідні статті кандидата Віталія Воронова – то треба його залучити до співпраці. Він не відмовить, я абсолютно певен. Бо і за нього голосували, він теж несе відповідальність перед своїм виборцем (зокрема переді мною). Вона менша, ніж у того, хто був у другому турі, як вимірювати кількістю голосів, але вона є. 

Зрештою, не так важливо, кого оберуть, як те, якою буде контроль з боку громади. Кваліфікований, системний, спокійний, але невідворотній. А не так, як у нас буває, ну, самі знаєте.