Чи не приємно навчатись?

Так, шановний пане Конфуцію, а навчатись дистанційно (через Інтернет, безкоштовно) приємно подвійно. Як кажуть, можу поділитись власними враженнями. Адже я у листопаді пройшов навчання аж на двох дистанційних курсах. Деспро і Прометеус.

Можу сказати впевнено: це працює, я отримав нові для себе знання. Отже, хто дійсно хоче навчатись, може робити це сьогодні в Україні за допомоги дистанційному режиму. Мені відомий ще Відкритий університет майдану як такий саме центр дистанційного навчання, але про нього я сказати щось за власними враженнями поки що нічого не можу. 

Але повернімося до питання про те, чи навчання є чимось приємним, чи може необхідним і навіть конче необхідним за певних умов. І також що спільного має шляхетний муж за Конфуцієм, ну той, якому навчатись приємно, з пересічним українцем з вищою освітою (високоосвіченим?).

Що ми бідні, бо дурні, то не потребує доведень, правда? А останнім часом ще й нещасні по максимуму, бо робимо найжахливіші речі: вбиваємо одне-одного, руйнуємо житлові будинки, псуємо дороги чи інженерні споруди. І щоб там хто не казав про підступні іноземні сили (кожен з таких викривателів дивиться у різні боки, показуючи одні на Москву, а інші на Брюссель), але то ми самі винні в наших нещастях. І як чітко визначили предки, саме через власну дурість. Толерантною мовою: неосвіченість. Стривайте, з нашими вражаючими цифрами стосовно кількості людей з вищою освітою? Давайте розбиратись.

Так, дійсно, інженерів, вчителів і лікарів на тисячу жителів ми маємо не менше за будь-яку розвинену західну країну. Втім, наша власна країна не просто недолуга чи неефективна, вона дійшла до братовбивства, не кажучи вже про стан економіки чи якусь іншу сферу. І світла в кінці тунелю не видно. Хоча джерело всіх тих негараздів добре всім відоме: воно полягає в політичній сфері, в діяльності чи бездіяльності або неправильній діяльності наших депутатів. Нема жодних сумнівів в тому, що підступні іноземці абсолютно нічого б не могли зробити з нашою країною, як вона мала б належне управління, належний устрій. Але хто ж його знає, що то таке? От в тому-то і полягає наша проблема: брак знань про належний, сучасний, ефективний політичний устрій. Наше суспільство, як взяти загалом, не може влаштувати собі нормальну владу. Хоча політична наука все це добре знає.

Тепер повернімося до наших конфуціанських шляхетних мужів чи просто наших високоосвічених співгромадян. Що їх нема в політиці, то це факт. Ні, добре освічених, навчених усіляким витівкам з майном та грошима не бракує. Катма шляхетних. А ті, що виглядають саме так в очах своїх знайомих, вони ж у бік політики тільки плюються. То ж суцільний бруд, як можна пов'язати себе з цим хоча б у думках! Ба більше, навіть розібратись для себе, в чому ж хитрий секрет української партійної системи, що так ефективно працює на кілька десятків чоловік на очах мільйонів і  вже вбиває простих громадян – навіть цього наші високоосвічені зробити не можуть чи не хочуть. Чому я так кажу, тому що як послухати, що кажуть і що пишуть по форумах, то цілком зрозумілі дві речі:

• пишуть люди освічені (навіть як маюкаються), це помітно за побудовою фраз, згадками про ті чи інші явища, постаті; та й сам факт, що людина за клавіатурою, а не в пивному закладі, вже про щось каже;
• зміст їх побажань, пропозицій чи рецептів щодо політичного життя однозначно вказує на те, що підручник з політології, а надто партології (теорії партій і партійних систем) вони в руки не брали; тобто розуміння, науково обґрунтованого розуміння того, чому і як треба змінювати нашу партійну систему, наші високоосвічені не мають.

І на цьому погані новини скінчились. 

А добра полягає в тому, що як буде бажання, то можна такий стан виправити. Адже політологічні знання нічим не відрізняються від інженерних, педагогічних чи медичних: цілком можливо їх надбати. І як я хоча б одну високоосвічену людину вмовив рушити в бік навчання з політичних питань, то буду вважати, що свій конфуціанський обов'язок виконав. А як трьох, то тоді і свічку поставлю. Конфуцію.