Дистанційне навчання – 2

Так, сьогодні є нагода продовжити розмову про дистанційне навчання (див. http://nikvesti.com/blogs/show/10286 )

Нагода добра, бо нові враження не тільки нові, але й по-справжньому приємні. Що, погодьтесь, не так часто буває останнім часом.

Контроль влади від Олександра Солонтая і Відкритого університету Майдану

Це тут: http://online.vum.org.ua/course/gromadskyj-kontrol/. І це саме той дистанційний курс, що його я з великим задоволенням, не кажучи вже про користь, прослухав і успішно завершив. Тепер про користь і задоволення по черзі.

Багато хто з наших активістів вважає, що їх полум'яного серця і здорового соціального інстинкту чи патріотичного відчуття цілком достатньо, аби служити тому суспільству. І здебільшого вони бачать те служіння на путях контролю недолугої влади і настанови її на путь справжній, істинний. А що ще? А знання? Не кажучи вже про щось складне, дотичне соціальних процесів, економіки, ідеології, ні, елементарні речі стосовно того самого контролю влади. Він, як подумати, не є складним, принаймні це набагато простіше ніж аналіз, розробка програм розвитку. Але, безумовно, контроль влади – то саме найкращий перший щабель для тих, хто цікавиться владою взагалі та її вдосконаленням зокрема. Цілком природно почати з контролю. А вже сам той контроль – з навчання, засвоєння компактного дистанційного курсу. 

Отже, курс дуже корисний. Дуже. Його треба лідерам суспільних чи політичних місцевих організацій спочатку прослухати самим, а потім зарядити на це діло весь свій актив. Тут треба зазначити, що ті лідери або досвідчені активісти не почують в курсі нічого нового. Ну, в основному, бо дещицю таки вони чи забули, чи не знали, та й просто освіжити ці знання ніколи не зайве. Але головне для лідерів – це уявити собі на тому курсі своїх молодших партнерів. Побачити зв'язок між тим, що там лектор каже взагалі про контроль і тим, що саме ті конкретні активісти могли б і мали б зробити практично. От їх-то і треба загітувати той курс пройти, аби їх зусилля стали більш кваліфікованими а відтак ефективними.

І це було про користь курсу, тепер про задоволення. Воно витікає з побудови навчального матеріалу, використаних технічних засобів, стилю викладача – курс в цілому зроблений так, що навчання йде легко, приємно. Ні, я не провокую, мовляв, хто не вірить, той нехай пересвідчиться. Це дійсно так. І тому ще раз наголосимо: будь-який суспільний активіст з середньої освітою і без навички до роботи зі складними текстами суспільно-політичного характеру курс осилить таке навчання без жодної напруги. Було б бажання, а навчальна установа свою частину роботи зробила, як мені видається, взірцево. Спасибі їй за це.

Гуртом… і владу краще контролювати

Як оцінити курс, про який ми говоримо, у якості базового, початкового, розрахованого на найширшу аудиторію, то постає питання, а що ж далі? Я маю на увазі, чого треба навчати активістів далі, коли вони вже набули певного початкового досвіду? Сподіваюсь, мої подальші міркування ВУМ, та і сам пан Олександр використають для формування планів своєї подальшої роботи.

Контроль влади може бути як індивідуальним, так і колективним. У першому випадку ми маємо справу з окремою людиною, яка ходить, пише, жаліється на те, що її не сприймають всерйоз – знайома картина? Ані дієвості, ані ефективності тут не досягти. Єдина перевага – простота, бо для того, щоб налагодити альтернативний, колективний контроль, треба продумати питання організаційного характеру, а це вже не так просто. 

Так, для того, щоб реалізувати колективний режим контролю влади, ті, хто хоче це здійснити, мають подумати про формування власної організації. Іншими словами, побудову спільноти, яка береться за таку роботу саме колективно, на підставі якогось розподілу праці, погодженого порядку взаємодії, планів, чітко (а може приблизно) сформульованих завдань чи окремих напрямків роботи. І тут знов перед нами поділ: партійна організація чи позапартійна, так звана неполітична.

Видається, і тут можна навести різні аргументи, що саме партійна організація, партійна фракція у тій чи іншій раді може і повинна бути взята за основу, визначена як найбільш ефективна форма контролю влади (наприклад: http://nopartyukr.blogspot.com/p/blog-page_52.html ). А відтак було б добре, аби ВУМ, а може й інші навчальні заклади, але саме дистанційного режиму навчання, підготували відповідний курс з організації роботи фракції у раді. Може і тіньової, тоді це згодиться й непартійним організаціям, бо йдеться ж про контроль влади, а не її здійснення. Не можна не помітити, що робота у тіньовій, але саме партійній фракції є чудовою підготовкою до того, щоб на наступних виборах одержати довіру виборця. Чи ми говоримо тільки про критику, нагадування діючим депутатам про їх порахунки й недоліки, а братись самі за цю роботу не збираємось? 

Але стривайте, хто скаже, що наші владні партії сьогодні мають ефективні фракції, які демонструють вправну, організовану, ефективну роботу в місцевих радах? А їх навчали того? Може вони все це вміють, бо є природними талантами? Не можна виключати, але краще навчати – систематично і цілеспрямовано, дистанційно. Тому питання навчання роботі у фракції видається актуальним також і для тих, хто вже в раді, але потребує таки навчання з організаційних питань.

А навчальному закладу треба зауважити, що вже цей курс не може бути масовим. Його треба адресувати активістам з вищою освітою і певним досвідом контактів з владою. 

Інструменти

Як ми вже взялись говорити про організований контроль влади, то тут не можна обійтись без згадки про  відповідні інструменти. І для початку знов, за традицією, що вже в нас склалась, поділимо їх умовно на дві групи. В першій засоби прості, масові, широко доступні вже сьогодні, зокрема і для тих, хто тільки-но пройшов курс пана Олександра – сьогодні початковий, а з часом може й розширений. В другій  більш професійні, складні, націлені на окремі питання роботи з органами влади, скажімо, такі як петиції чи системи електронного голосування в межах громади. 

Про професійні засоби другої групи можна дізнатись і докладно розпитати у спільноті, присвяченій питанням Е-демократії, це тут: https://www.facebook.com/groups/edemclubua/?ref=ts&fref=ts 

А ми звернімося до простих і поширених засобів. Це, зрозуміло, сайти і групи соціальних мереж. Наведемо приклад, щоб читач сам вирішив для себе, що і як тут можна зробити для контролю влади, якими силами і в якому порядку: http://mmr-f1.blogspot.com/ 

Бачте, засоби є, готові для використання, але наші міські депутати ними не користуються – скоріше за все просто не вміють. Так я й кажу: мають наші установи дистанційного навчання відповідні навчальні курси запропонувати, а керівники фракцій своїх депутатів на таке навчання націлити. 

Добре, курси курсами, вони там навчаться, а хто тим навченим депутатам буде робити сайти? Ну, миколаївські, як видно, вже забезпечені на якомусь початковому рівні, але і в інших містах знайдуться люди, що їм радо у цьому питанні допоможуть. Ба більше, нема жодних перепон аби депутатська комісія в цілому або окремий депутат для окремого напрямку своєї роботи зробив той сайт і сам. Не вміє? То справа фахівців? Ні, це помилкова, застаріла точка зору. Сьогодні розробка простих сайтів є компетенцією широкого вжитку. Для людей з вищою освітою – то це точно. Не вірите? Спробуйте самі, обирайте один з трьох варіантів.

Тут брошурка-самовчитель: https://drive.google.com/open?id=0BxXYRfo_CqawVkdJZVhfRTJ2WFk  Це для тих, хто має певний досвід і полюбляє працювати самостійно.

Тут спільнота для обміну досвідом з питань сайтобудування: https://www.facebook.com/groups/1859972650895575 Це для менш обізнаних в інформаційних технологіях чи схильних навчатись в колективі, спілкуватись, одержувати підтримку колег.

А тут курс дистанційного навчання під назвою "Сайтобудування як компетенція широкого вжитку": http://dl.khadi.kharkov.ua/course/view.php?id=182  Так, в рамках навчальної Мудль-платформи, з усіма атрибутами дистанційного навчання. Потрібен пароль? Та не лякайтесь – приймають всіх бажаючих навчатись.

Отже, нема жодних перепон для того, щоб сайт, подібний до того, що наведений вище у якості прикладу, був зроблений для кожного міста чи села, кожної депутатської комісії, кожного депутата врешті-решт. Ким? Підготовленим у дистанційному режимі активістом і його товаришами по фракції, може тіньовій, може такій, що вже є в раді. 

Щоб депутати робили собі сайт самотужки – то, звісно, фантастика, правда? А чому? Тому що виборець від нього цього не очікує: обрав і забув. Що вони там в комісіях вирішують, над чим працюють, хто за що відповідає… Може годі? 

А починати треба з навчання. Дистанційного.