Чим вигідна львівська «сміттєва справа» Миколаєву?

Ще далекого 2006 року сумнозвісне Грибовицьке сміттєзвалище вже стало проблемним для Львівщини, а останніми роками - і для всієї України. Папір витримав, тому численні публікації та заяви, політична риторика та відвертий популізм нічого, крім розігріву спраглих інтриг і скандалів, не досягли. Водночас жоден із інвестиційних проектів, як і рішення місцевих органів влади, не були втілені, хоча епатажний Львів мав усі шанси стати тут взірцевим. На жаль, не сталося, як гадалося...

А сталося все інакше: повзучими рухами тисяч сміттєвозів локальна проблема виїхала на державний рівень, а, разом із тим, шквал комунальних проблем охопив державу від Сєверодонецька, Дніпра, Києва і Миколаєва, не кажучи вже про силу-силенну беззахисних проти високих чиновників-інтриганів керівників райцентрів. Кажуть, була команда "Не пущать!" сміття зі Львова.

Минулорічний день міста Миколаєва, коли стало відомо про "львівський сюрприз", також міг стати останнім і для мерської каденції Александр Сенкевич, який, здавалось би, вже тоді, на відміну від його партійного гуру, надмірно ризикував. Кар'єрою. Репутацією. Довірою. 
2016 року я першим підтримав міського голову, якому тоді засяяв імпічмент, запропонувавши ефективні, на мою думку, рішення. 

З того часу у мене було немало зустрічей на цю тематику: і з багаторічним заступником міського голови А.Садового, а нині - головою Львівської ОДА О.Синюткою, і з народними депутатами від Львівщини, і з обранцями від різних політичних сил, які солідарні в довгоочікуваному прийнятті "сміттєвих" рішень. Крім того, завдячуючи миколаївському інвестиційному форуму з питань будівництва на півдні України сміттєпереробного заводу, львів'яни могли запозичити бодай один із кільканадцяти запропонованих в нашому місті проектів. Втім, не те шукають у західній столиці. 

Переконаний, що мої та колег депутатські звернення, офіційні відповіді та проекти рішень Львівської обласної ради, перспективні інвестиційні проекти могли стати дієвою зброєю, ставши віхою, а не метушнею для новоділів виставленого суспільству 11 років тому ультиматуму.

Водночас "львівська справа" могла стати холодним душем і для О.Сенкевича, ставши сигналом до довгоочікуваних конструктивних дій. Саме тому Миколаївський міський голова, якщо він ще хоче політичного майбутнього, нарешті перейшов генезу від місцевого жартівника до державного діяча, повинен рушити до справ і виконати свої передвиборні обіцянки, згадати наслідки форумів та ефект агенцій, а також перечитати слоган своєї політичної сили. 

Переконаний, якби Миколаїв своєчасно розпочав будівництво обіцяних мером об'єктів, а саме: сміттєпереробного заводу та стаціонарних вагових комплексів, вирішив долю цвинтарів та окремих комунальних підприємств, забезпечив освітні, медичні та реформи адміністративних послуг, пішов назустріч бізнесу та молоді, смердючий знак запитання, який літає бумерангом наді Львовом, не кружеляв би і над миколаївцями. 

Безсумнівно, "львівська справа" може бути вигідною меру Миколаєва для того, щоб озирнутися і пересвідчитися миколаївцям у своїй інакшості. 

Альтернатива, яка, на жаль, зовсім #поруч, погано пахне.