Парашутів на всіх немає

Вітаємо всіх!

Гадаю, що всі погодяться зі мною, якщо я скажу, що рівень медичного обслуговування належіть до основних показників якості життя. Як рівень забезпечення основ життєдіяльності та, як рівень безпеки. Якщо є кваліфіковані лікарі, медичні працівники, якщо є сучасне обладнання, якщо не треба їхати десятки кілометрів задля отримання діагнозу та лікування та, якщо є установи, які готують нові медичні кадри – тоді там, де все це є можна жити. І якщо є можливість обирати – жити там, де все це є, чи там, де цього немає, обирають, звичайно, перше. 

Здавалось би тоді, чому миколаївські міські депутати, під час чергової сесії міської ради не погодили передачу недобудованої міської поліклініки Чорноморському Державному Університету імені Петра Могили для облаштування там медичної клініки? Будівля вже з років тридцять стоїть в центрі міста, майже на перетині 3-ої Слобідської та проспекту Центрального. Вона вже давно перетворилась у формену клоаку – занедбана і покинута, ніким не доглядається, стала місцем хто знає скількох злочинів та подій, найгучнішим з яких було вбивство Оксани Макар. І ніхто, крім ЧДУ досі не заявляв про бажання її облаштувати. І начебто, всі були за – і депутати, і міській голова. Але, коли дійшло до голосування – голосів не вистачило навіть для включення питання до порядку денного. Чому, спитаєте ви, в чому справа? Хто проти перетворення клоаки в центрі міста на учбовий та медичний заклад? Хто та чому проти підвищення рівня життя у місті? 

Коли я казав, що будівля ніким не доглядається, - це було не зовсім так. Насправді, дехто має інтерес, але не до самої будівлі, а до прибудинкової території. Дехто з депутатів міської ради. А інтерес той полягає у платній парковці, яка розташувалась на цій території яку і контролює цей депутат. І прибуток з якої не хоче втратити. Між загальним благом та власною кишенею обирає кишеню. А може проблема в образах на нинішнє керівництво вищу та конфлікту з ним ще деяких депутатів? В будь якому разі – причина фактичної відмови не знаходиться на поверхні, маємо яскравий приклад кулуарної політики. А місто, тим часом має смітник та клоаку у центрі і не має медичної клініки. 

Все в країні міняється, отже чому б не почати зміни і в місті. Міській голова, напевно, саме так думав, коли у п’ятницю анонсував зміни у складі виконавчого комітету миколаївської міської ради. Зокрема, він хоче вивести з виконкому двох людей – Дмитра Крейніна та Олександра Садикова. Першого тому, що він його жодного разу взагалі не бачив, а другого – тому, що з ним некомфортно працювати. Комфорт в роботі – це, звичайно, справа важлива, нічого тут не скажеш. Все – заради комфорту!

Вони, нарешті, поспілкувались. У прямому ефірі загальнонаціонального каналу. Один, правда, був у студії каналу, відповідав на запитання ведучої, гостей, експертів. І не тільки на запитання – на прямі звинувачення. А інший спілкувався телефоном, бо він в Парижі. Розмова була короткою, обидва суперники кликали один одного на дебати кожний на своє місце і на свій час – Порошенко на 14 квітня, Зеленській – на 19-те. Ні до чого не домовились, зрештою, Володимир Олександрович у манері «я вам ничего не должен» кинув трубку. Хтось у такій манері побачив елементарне хамство та зверхність, хтось – майже сміливість. Хтось – замислився. 

А передувало всьому цьому протягом тижня ще одна здача аналізів Президентом – і відмова від цього Зеленського, пропозиція штабу Зеленського провести дебати у вигляді телемосту, яку відкинуло вже керівництво Суспільного, 12-й безпековий форум у Києві. До речі – про 12-й безпековий форум у Києві – захід, в роботі якого прийняли участь як українські високопосадовці, так і дипломатичні представники всіх основних країни світу – якщо хочеш донести до керівництва цих країн своє бачення міжнародної політики – приходь, все, що ти там скажеш у провідних столицях світу дізнаються миттєво!  Порошенко такою нагодою скористався, Зеленський, не зважаючи на запрошення – часу не знайшов.

Коли я сідаю в літак, заплативши за квіток, я, звичайно, хочу бути впевненим, що пілот літака – не наркоман, не алкоголік. Також, я хочу бути впевненим, що пілот має ліцензію на управління повітряним судном, вміє керувати літаком. І, також, я маю знати, яким маршрутом він поведе цей літак. У випадку з кандидатами на посаду Президента, на всі ці питання: Наркоман, алкоголік – чи ні? Має навички державного управління – чи ні? Куди поведе країну? – На всі ці питання має відповідати сам кандидат. Не члени його команди, бо їх можна змінювати хоч по декілька разів на день, - а сам кандидат, персонально, дивлячись в очі мені – виборцю, та своєму опоненту. Бажано, в цивілізований спосіб. Але це можливо, коли є відповіді на всі ці питання. Конкретні, чіткі та зрозумілі. А як їх немає – то можна без кінця обговорювати місця, час та форму проведення дебатів та здачу аналізів. Все це – форма, шоу, і до суті все це не має жодного відношення. І зараз ми спостерігаємо за тим, як один з кандидатів відчайдушно ухиляється від відповіді по-суті. Уникає дискусії до останнього, аби у суспільства не було часу та можливості обдумати, обговорити та зробити висновки із сказаного ним на дебатах, якщо, звичайно, вони взагалі відбудуться.

Отже, якого кандидата ви оберете, того, що дає відповіді, чи того, хто не їх не дає – ваша справа. Тільки уявіть, що ви обираєте не Президента, а насправді, сідаєте в літак з пілотом, про якого нічого не знаєте і не певні в ньому. А висота польоту – велика, сам літак потребує ремонту і збити його у польоті є бажаючи і у них є можливості для цього. А парашутів, у разі чого, на більшість пасажирів просто немає. Падати буде дуже болюче. 

Отже. Думай! Те!