Дистанційна освіта: якість і доступність, яких немає?

Відбудова дистанційного навчання з фактичного нуля в Україні, що здійснюється в екстремальних епідеміологічних умовах, катастрофічно б'є по якості освіти і доступності до неї, особливо в сільській місцевості, водночас розмиваючи тривалість навчального 2019-2020 навчального року до мрійливо-вигаданого, але припустимо затяжного етапу. Будьмо реалістами: те, що ми бачимо, тільки зовні схоже на дистанційну освіту.

На жаль, є прогалини в дошкіллі та початковій школі, але про ці рівні освіти сьогодні мало згадують в силу різних причин. Проте рівень керованості та самостійності середньої та старшої школи, як і профтехосвіти, сьогодні значно відстають від компетентностей і мотивації здобувачів вищої освіти. А це означає головне: ЗНО знань варто перекривати ЗНО компетентностей, як це було альтернативно рекомендовано нашим комітетом роками раніше. Крім того, має відбутися обіцяна реформа системи тестувань, а в нинішніх умовах - варто надати право закладам фахової передвищої освіти та вищої освіти набирати студентів на І курс з іншою шкалою балів чи за своїми тестами, як це колись було в НУ "КМА". Звісно, не забуваймо про молодь з окупованих територій, військовослужбовців, вимушено переміщених осіб, заробітчан, які готові залишатися в Україні, щоб навчатися, працювати, зміцнювати економіку. На жаль, немає досі національної програми розвитку людського капіталу, хоча були парламентські слухання. Натомість маємо скорочення, хоч і незначне, видатків на освіту і науку.