Чайка, перший «народний мер» Ніконов та «федеральний округ Новоросія»

Вітаємо всіх президентів та всі сосни! 

Вже три тижні, як відбулись місцеві вибори. Незважаючи на те, що і обласна, і міська виборчі комісії оголосили їх результати, пристрасті навколо них не стихають. Останнього тижня неабиякого розголосу набув справжній скандал із крадіжками голосів від одних кандидатів від ОПЗЖ на користь інших. Про що йдеться? Спробую коротко пояснити.

Новий виборчий закон, за якими відбулись ці вибори, передбачає, що кандидат може змінити позицію у виборчому списку, яку йому визначила партія. Для цього певна кількість виборців мають позначити його номер у виборчому бюлетені, як багато з вас робили. Коли кандидат отримає цю певну кількість голосів виборців, він може пересунитися, умовно кажучи, з останнього місця у списку на перше і стати депутатом. І саме навколо цих розгорівся справжній скандал. Спочатку журналісти відання НикВести, а потім вже й інші спостерігачі помітили суттєву невідповідність між кількістю голосів поданих за певних кандидатів від ОПЗЖ і які відображенні у протоколах дільничних виборчих комісіях та цифрам, які є у протоколі обласної виборчої комісії. Ба більше – у самих протоколах територіальної комісії цифри теж не «білися» як говорять на професійному сленгу члени виборчих комісій.  А голоси поданні за одних кандидатів від ОПЗЖ дивним чином «перетікали» до інших. І саме цікаве, що обласна територіальна комісія визнає, що видала нікчемний протокол, але вже нічого зробити не може. Чи не хоче? Справа дійшла до суду, в якому обласна ТВК заявила, що відомості вона заносила не з протоколів ДВК, а з якоїсь електронної таблиці. Тут треба пояснення. Єдиним джерелом відомостей для визначення результатів виборів є первинні протоколи дільничних виборчих комісій. І сума голосів і якість голосів у протоколах ДВК має відповідати тому, що занесено до протоколів ТВК. Але – не відповідає. Не відповідає у міській ТВК, яка повністю контролюється представниками ОПЗЖ, не відповідає у обласній ТВК. Які можуть бути причини цього?

Причина перша – у виборчих комісіях панує бардак.

Причина друга – у територіальних виборчих комісіях, перед усім – у міський, яка, нагадаю, контролюється представниками ОПЗЖ, вирішили викинути первинні протоколи ДВК на смітник, та просто «подарувати» перемогу окремим кандидатам від ОПЗЖ, замість тих, хто її заслужив.

Я не є прихильником цієї політичної сили, але за неї проголосувало чимало миколаївців. В тому числі, вони визначились з конкретними кандидатами від цієї партії, яких вони підтримали. Але партія їх голоси вкрала, просто знехтувала ними. От така хороша партія «Опозиційна платформа за життя», з такою «повагою» вона ставиться до своїх виборців. До речі, від неї у другому турі мерських виборів балотується кандидат з відомим у місті прізвищем. Але про це пізніше.

А в Миколаївській області, судячи зі всього, новий очільник Миколаївської обласної  державної адміністрації. Ним стане голова виборчого штабу «Слуг народу» Віталій Ким. Той самий, який не вивів до другого туру мерських виборів Тетяну Домбровську, той самий, який «забезпечив» «призове» третє місце партії Слуга Народу на міських виборах. Як стало відомо з його короткої презентації на засіданні Кабінету Міністрів, на якому було погоджено його кандидатуру, він збирається підвищувати привабливість нашого регіону, бо «Велике будівництво» будує дороги до узбережжя Чорного моря Миколаївської області. Ще він казав про корупцію, відновлення суднобудування, але жодного слова ми не почули про те, як він буде долати пандемію короновірусу, хвиля якої буквально накриває Україну і наш регіон. 

До речі, про COVID – 19. Його все більше і більше в нашому житті. Захворів Зеленський, у лікарні опинився Сєнкевич, а миколаївці ще й досі продовжують їздити у маршрутках без масок. Чи вже з масками? І з цих вихідних до кінця листопада запроваджується так званий «карантин вихідного дня» фактично – це є локдаун на два дні з сьомі на тиждень.

Повертаємось до теми місцевих виборів. 22 листопада у Миколаєві відбудеться так званий другий тур мерських виборів, бо 25 жовтня переможця не було визначено. Миколаїв вирішуватиме, хто наступні п’ять років буде міським головою, хто буде на чолі міста. Або це буде чинний міській голова Олександр Сєнкевич, або висуванець партії ОПЗЖ. Так, представник тої самої партії, яка з такою «повагою» ставиться до волі власних виборців. Тої самої партії, в якій хто буде балотуватися, хто буде претендувати на посаду голови обласної ради – визначатиме так звана Стратегічна раді у Києві, чотири людини, серед яких є Віктор Медведчук, відомий адвокат Василя Стуса. А там партія «говоріт Медведчук, а подразумєваєт Путін». І цього ніхто не приховує. І, якщо про Сєнкевича все більш-менш відомо, він останні п’ять років на видноті, то Владислав Володимирович потребує більшої уваги.

Отже Владислав Чайка – син багаторічного Миколаївського міського голови Володимира Чайки. Є бізнес-партнером Олексія Пеліпаса. Саме за часів коли міським головою був його батько цей тандем отримав у власність купу комунального майна – підвали та інші об’єкти, які є співластністтю мешканців будинків, всупереч всім нормам та законам. До речі, Чайку називають на рекламі «народним мером». Але він другий народний мер після Дмитра Ніконова, який вже носив цей «почесний» титул у 2014 році під пам’ятником ольшанцям і прапором Николаевской Народной Республики, тоді ж, до речі, проводився так званий референдум щодо федералізації України та створення у її складі федерального округа «Новоросія». Ви спитаєте, а що спільного між так званим «народним мером» Дмитром Ніконовим, федералізацією України, Новоросією та Владиславом Чайкою? А те, що вони обидва у 2010 році балотувалися до міської ради від Прогресивно-соціалістичної партії України. Так, тої самої ПСПУ незабутньої Наталії Вітренко, яка виступала за союз з Росією та проти спільних з навчать з країнами НАТО. Цього літа Владислав Володимировича трохи не занесло у стан Слуг Народу, принаймні, він був не проти і заявляв про підтримку Зеленського. Але згодом повернувся до звичного промосковського стійла. 

Отже, а що 22 листопада? А 22 листопада частина виборців, яким з якихось причин не дуже подобається Сєнкевич, можуть взагалі не прийти на виборчі дільниці. Незважаючи навіть на те, що Чайка їм не подобається ще більше – мовляв, обоє рябоє. А ось виборці Чайки прийдуть обов’язково – бо вони дисципліновані, люблять Путіна та ностальгують за Совєтскім Союзом. І таким чином ми ризикуємо отримати на чолі міста власника майна, яке по-праву мало лишатися у власності миколаївців та шанувальника «русского міра». Як вам так перспектива?

Особисто до Сєнкевича у мене були, є і будуть питання. Як у містянина, та як у майбутнього депутата міської ради – ані він сам, ані ви можете в цьому не сумніватися. А ось до Владислав Чайки у мене питань немає. Тому я 22 листопада обов’язково беру з собою паспорт, захисну маску та обов’язково йду на свою виборчу дільницю і голосую. І мій вибір очевидний. Бо Миколаїв був, є і має залишатися українським містом у складі єдиної України. І розвиватися, звичайно.

Закликаю вас 22 листопада вчинити так саме!

За цим кланяюся – побачимось!