Шпагат Сєнкевича

Вітаємо всіх президентів та всі сосни!

Сєнкевич банкує! Саме такого висновку можна дійти, якщо проаналізувати результати другої частини другої сесії міської ради восьмого скликання. Взагалі, слово «банкує» прийшло до нас із гри в карти, буквально означає наступне: «Поставити гроші на кон, вести гру проти кожного з партнерів по грі, тримати банк». Але в нашому випадку  ключове тут – не проти кого, а за кого йде гра. А гра тут йде виключно за себе. Олександр Федорович грає виключно за себе. Подивіться самі. У нього – цілком лояльний секретер ради, керівництво у ключових депутатських комісіях. Рада прийняла бюджет на 2021 рік той, який він хотів, майже без зауважень. Більше того – на останньому засіданні міська рада призначила заступників мера за бажанням мера, який не дуже й то обіймався питаннями процедури під час їх призначення, та затвердила склад виконкому, який він запропонував. І він вирішив збільшити свою, так би мовити, базу підтримки у депутатському середовищі за рахунок відверто колаборантської та проросійської Партії Шарія, бо у нас в країні… плюралізм та демократія а все інше – це відношення одних депутатів до інших і нічого більше. І протягнув норму у новий Регламент ради, згідно якої керівний склад постійних депутатських комісій може формуватися не лише в середині самих комісій, як було до цього, а і рішенням ради, якщо комісія на першому своєму засідання не змогла вирішити цього питання. І відразу ж, після голосування за цю норму регламенту було проголосовано керівний склад трьох комісій, в дві з яких увійшли представники вищеназваної колаборантської, проросійської політичної сили. Ну, у нас же плюралізм, демократія і все таке. А інше – просто ставлення одних депутатів до інших.

Що тут можна додати? Україна – безумовно демократична держава. Влада у ній визначається вільним волевяивленням її громадян – це правда. Так саме правдою є те, що проти України вже сьомий рік точиться російська агресія, у нас анексований Крим, та окупована частина Донбасу. І в середині України частина її громадян підтримує агресора, частина опирається агресії, а частині все по-барабану, аби був ввечері на ТВ 95-й квартал і хавчик у холодильнику. І це не просто відношення, не просто симпатія чи антипатія одних людей до інших. Бо росіяни та їх колаборанти сьомий рік вбивають українців за те, що вони українці. Незалежно від їх етнічного походження. Бо не визнають за ними права на існування. Іншої причини цієї війни не існує. І намагання знайти опору у партіях, одна з яких колаборує з агресором, а інша – висловлює настрої тих, хто опирається знищенню України та агресії – це означає сісти на такий глибокий та широкий шпагат, що все, вибачте за грубе слово, може порепається. 

Щоб там не було, яка б влада не приходила, які б люди не мінялися у владі – а винні у всьому, як завжди, журналісти. Не ті теми обирають для висвітлення, шукають один лише негатив та й, взагалі. Це підтвердив на своєму брифінгу нещодавно призначений голова ОДА Віталій Кім. Як то кажуть – «наша пєсня хараша, начінай сначала». Люди, начебто, нові, а традиції старі. До речі, кадри управлінські ці нові люди залучають також старі. Старі, перевірені кадри Партії Регіонів, прости Господи, за згадування таке під новорічну ялиночку.

Тетяна Домровська пішла до регламентної комісії міської ради аби… краще контролювати депутатів власної фракції, як виявляється. Чесно кажучи, не знаю. Трохи дивує дивне уявлення щодо функцій цієї постійної комісії і що ж це за фракція така, яку треба так щільно контролювати? І це при тому, що у цієї партії є повна вертикаль влади. Корочє – глаз да глаз там потрібний. Побажаю успіхів Тетяні Миколаївні у цій нелегкій, але шляхетній справі.

Зрештою, мені хочеться поговорити про деякі підсумки 2020 року, року, який минає та який запам’ятають багато з нас. Як ми будемо згадувати 20-й рік 21 століття?

Перед усім – ми запам’ятаємо його через пандемію короновірусу. Ця нова інфекція спричинила глобальну кризу. Як у медицині, так і у економіці. Локдауни по всьому світові, обвальне зменшення авіоперевезень, зменшення туристичних потоків. Країни закриваються одна від одної. І лише наприкінці року з’явились перші вакцини. Власним прикладом лідери найбільш розвинутих держав мотивують своїх співгромадян до вакцинації. Адже світ ще не вигадав ліків від цієї напасті. А в Україні міністр охорони здоров’я не може точно сказати коли і як почнеться вакцинація, а в Офісі Президента говорять про перемовини із Польщею щодо постачання вакцин. А ми пам’ятаємо, що Польща сама не виробляє вакцини. В той же самий час, кількість офіційно захворівших на ковід в України вже перевалила за мільйон, а в самому Миколаєва майже 75% лікарняних ліжок передбачених для хворих короновірусом зайняті. Зрозуміло зараз одне – ми житиме з ковідом довго. І позбавимось його після інших країн.

Ще минули рік запам’ятається перемогою здорового глузду над дурнуватим популізмом – перемогою Байдена над Трампом. Україна, поки що, таким похвалитися не може.

Рік запам’ятався місцевими виборами, на яких пропрезидентська партія, та сама, депутатів якої треба міцно контролювати та в якої є вертикаль влади часто-густо не перемогли та посіли навіть не другі місця у багатьох радах.

Ще рік запам’ятався безглуздими кримінальними справами та судовими процесами проти п’ятого Президента України, деякі з них, ну просто написані в Кремлі, та які всі заразом були однією з причин фіаско партії Зеленського на місцевих виборах.

Не забуваємо й про спробу отруєння Олексія Навального, тобто, вбивства, без слідства, суду, вироку та всієї оттої демократичної лабуди. Ми говоримо про банальне вбивство, про яке його виконавці розповідають спокійно, як про… ремонт автівки, а сам Путін, як звичайно, про проїски американських спецслужб. Що раз демонструє людожерську сутність російської держави але ані скільки не засмучує місцевих шанувальників російського світу. Може тих, хто хоче співпрацювати з останніми засмутить, або змусить замислитися?

У будь якому разі, рік 2020-й відходить у минуле. І нехай відходить зі всіма своїми негараздами та проблемами. Для когось він став фатальним, та з ним пов’язані одні лише втрати. А для когось він став вдалим. Комусь він подарував вдачу, перспективу та, навіть, справжнє кохання.

Чого і вам бажаю у році, наступному.

За цим кланяюся – побачимось!