Аби не було «Николаевской народной республики», Євтушенко – хіба проблема лише у грубості? Зеленський – лютий націоналіст

Вітаємо всіх президентів та всі сосни!

2 лютого відбулась третя сесія Миколаївської міської ради 8 скликання. Як на мене – подія не пересічна, а цілком знакова. Трохи передісторії. Все почалось із відвертої колаборантної витівки депутата міської ради Невінчанного з новорічним привітанням українців зображенням Путіна. Ця витівка викликала цілком зрозуміло обурення у патріотично налаштованих миколаївців. Та, нарешті, дійшло до проектів двох рішень Миколаївської міської ради, одне я з яких засуджує дії Невінчанного, а згідно другого – Миколаївська міська рада звертається до центральних органів влади із закликом до негайного прийняття Закону України «Про колаборацію», який би чітко та недвозначно визначав би колаборацію, колаборантів та покарання за співпрацю з ворогом. Не з першого разу, але ці питання було включено до порядку денного та вони були проголосовані за активного сприяння патріотичних миколаївців.

А ще, ця сесія відзначилась тим, що була першою, яка пройшла в умовах дії норм так званого «мовного закону», який зобов’язує всіх посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, всіх депутатів користуватися державною мовою під час здійснення владних повноважень та проведення офіційних заходів. І це не всім подобається. 

Отже, дії депутата-колаборанта засуджено, Миколаївська міська рада, перша з рад восьмого скликання по всій Україні, виступила за розробку та прийняття «Закону про колаборацію». І даремно хтось вважає все це неважливим та незначним, а реакцію на проросійську позицію надмірною. Просто хочу нагадати, що років двадцять тому, на зібрання марґінальної молоді під прапорами «Донецької народної республіки» ніхто не звертав уваги і не реагував. У 2014 році відсутність реакції закінчилась вигнанням української державності з Донецька та Луганська, російськими танками на вулицях цих міст та окупацією частини Донбасу Росією. Вже майже сім років точиться російсько-українська війна, українців вбивають за бажання жити незалежно, за те, що вони українці, заперечують факт їх існування. Не забуваємо про анексію Криму. Мені просто цікаво – а яка реакція на співпрацю з ворогом, взагалі, може бути тут надмірною? Як на мене – у нас була дуже стримана реакція. А щодо мови, то йдеться не про мову, а про повагу до української держави та до її законів.

Не вщухає ситуація навколо комунального підприємства «Миколаївелектротранс», вірніше, навколо його керівника Володимира Євтушенка. Нагадаю, нещодавно частина працівників підприємства виступила проти нього, звинувативши у поганому ставленні до них та доведенні КП до ручкі. На сайті міської ради навіть електронна петиція із закликом звільнення Євтушенка, можна підписувати. Натомість, інша частина працівників виступила на захист начальства, мовляв, «Рукі прочь от Анжели Дєвіс!». Сам міський голова, поки що, не знає, чи буде продовжувати контракт з Євтушенком, бо бачить два питання у його персоні – питання господарської діяльності, та питання грубого поводження з людьми. На що хочеться зауважити міському голові – Олександре Федоровичу! Проблема на тільки у господарській діяльності та специфічному, скажемо так, поводженню Володимира Вікторовича із персоналом підприємства, хоча, звичайно, це є проблеми. Більшою проблемою, на мою думку, є те, що, як свідчать колишні працівники «Миколаївелектротрансу», він ставиться до всіх ресурсів цього комунального підприємства, яке отримує величезні вливання з міського бюджету, як до своїх власних. А якщо це правда, то йдеться про зловживання службовим становищем і ні про яке продовження трудових відносин із такою людиною мови не може йти. А ще – дивує відсутність реакції Національної Поліції на заяви колишніх працівників. Орли Авакова, ау, ви де?

2 лютого Володимир Зеленський ввів у дію рішення Ради Національної Безпеки та Оборони про запровадження санкцій щодо народного депутата України з фракції "Опозиційна платформа - За життя" Тараса Козака, а також восьми товариств з обмеженою відповідальністю строком на 5 років.  Під санкції потрапили, зокрема, телеорганізації, які віщають під логотипами 112, NewsOne та ZIK. З опівночі 3 лютого на кнопках, на яких були ці канали можна побачити лише картинку кольорових смуг. Деякі з них зникли з ютьюбу, решту Мінюст проситиме на цьому сервісі заблокувати. ОПЗЖ йде на Зеленського війною, називає фашистом та загрожує імпічментом. Сполученні Штати та посли Великої Сімки підтримали такий крок української влади. Чимало голосів лунає з критикою – мовляв, це порушення свободи слова. І війна з журналістами ніколи не закінчувалась перемогою для будь якого політика. І тут я абсолютно згодний. З журналістами не можна воювати, глупо, не корисно. Але ж то – з журналістами. А з пропагандистами ворога, з пропагандистами, які руйнують саму українську державність, які просто замінили заборонені російські телеканали, які чудово усвідомлюють та розуміють що вони роблять, розмова має бути зовсім інакшою. І не слід вважати проросійські партії українськими опозиційних партіями. Після анексії Криму, окупації частину Донбасу та загибелі десятків тисяч українців проросійські партії не можуть бути частиною українського політичного ландшафту. А нахабність, зверхність та зневага Путіна з росіянами будь яку поступливу людину на посаді українського президента зробить лютим націоналістом. Хоч б заради власного виживання. І політичного в тому числі.

За цим кланяюся – побачимось!