Голобородько виявився Скоробагатьком, непохитність українського народу та що Сєнкевичу робити з депутатами?

Вітаємо всіх президентів та всі сосни!

Чергова хвиля пандемії короновірусу в Україні ще не досягла своєї найвищої позначки, але вже б’є всі сумні рекорди весни як за кількістю зареєстрованих щодоби хворих – в районі двадцяти п’яти тисяч, так і за кількістю померлих – понад шість сотень. За час, який пройде з моменту підготовки та оприлюднення  цього матеріалу ці цифри можуть значно збільшитися. Ковідні шпиталі заповнюються миттєво, щойно їх відкривають. Популярний лікар Комаровський емоційно розповів про осінь, яка може бути останньою для багатьох, бо місць в лікарнях та моргах вже немає, а на цвинтарях ще є.  

Відповідно до статистики, абсолютна більшість тяжко хворіючих, які потребують кисневої підтримки, а в країні вже почали фіксувати дефіцит кисню, та майже всі померлі – не були вакциновані. І всі навколо закликають вакцинуватися, бо це єдиний спосіб в рази знизити ризик важкого перебігу хвороби та локдаунів. Але – ніт. Миколаївці, втім, як і всі українці, попри наявність вакцин, щепитися не поспішають. 

З цього тижня до нас почали приходити, крім рекордної кількості хворих та померлих – тут ми на «передових» позиціях у світі та в Європі, такі наслідки пандемії, як карантинні обмеження – обмеження по кількості сидячих місць у громадському транспорті, а до іншої області можна поїхати лише маючи на руках ковідний сертифікат, який засвідчує те, що ви пройшли курс щеплень. Але мудрий український народ продовжує розмірковувати про віддалені наслідки начебто «неперевірених» ліків та вакцин, в той час як миттєві наслідки у вигляді переповнених лікарень та локдаунів накривають країну. Навіть Зеленський закликає вакцинуватися! Але – ніт. Мудрість українського народу лишається непохітною. Ніщо не може зрушити його з місця, в якому йому подобається знаходитися. Навіть, якщо це місце, вибачте за таке грубе слово – дупа.

 Нарешті, після кількох тижнів мовчанки, Зеленський прокоментував розслідування міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів Pandora Papers ("Досьє Пандори"). Нагадаю, в ньому йдеться про те, як Володимир Олександрович, нинішній очільник СБУ Іван Баканов, першій помічник Зеленського Сергій Шефір та інші члени його команди користалися офшорними схемами, можливо, допомагали Коломойському виводити гроші із Приватбанку та приховали цю інформацію під час виборів 2019 року. Якщо резюмувати, то є два основних висновки. Першій – всі так робили, і він робив як всі, нічого, мовляв, особливого. І називалось це «структурированием бизнєса». Другий – за всіма цими розслідуваннями стоїть… Петро Порошенко. Що тут скажеш? Називати струкутризацією бізнесу ухиляння від податків – це новела. Але, зрештою, Володимир Олександрович підтвердив, що він не лох. І так – знову у всьому винен Порошенко. Задля того, аби оббрехати Володимира Олександровича, він організував ціле міжнародне розслідування, зачепів купу інших політиків, - все – аби дошкулити нашому «нєлоху». От хитрий, а головне – який потужний барига! 

Але, насправді, це викриття Володимира Олександровича дратує. І досить сильно дратує. Бо воно показує, що Зеленський ніякий не Голобородько, ніякий він не простий вчитель із дуже скромною зарплатнею, який живе як всі. Якщо додати до цього історію про спробу Зеленського разом із його першим помічником Сергієм Шефіром в обхід закону повернути свої депозити із Брокбізнесбанку, там вражають цифри – понад мільйон доларів на обох – доларів – не гривень! Так ось, виходить, що Зеленський-Голобородько виявився таким собі Скоробагатьком, який вів спосіб життя, який нічим не відрізняється від тих «бариг» яких він критикував під час виборчої кампанії у 2019 році. І ця історія, а таких буде ще і буде, вже почала відбиватися на рейтингах його, та його угруповання Слуга народу, яке через незрозумілі причини називається політичною партією. Згідно останніх опитувань рейтинг «Слуги народу» вперше з 2016 року опинився на другому місці, першість посіла Європейська Солідарність. 

47 мільйонів вже було перерозподілено у міському бюджеті Миколаєва, аби вирішити проблеми, пов’язані з одного боку – із значним зростанням ціни на газ – з іншого боку – із недолугими популістськими спробами центральної влади нівелювати непросту ситуацію яка склалася, начебто нічого не відбувається. Таке рішення було прийнято на останній сесії міської ради. Всі меморандуми між Урядом та українським самоврядуванням не враховують таких складових, як вартість електрики, транспортування та інше, не виконуються вчасно з боку Уряду, що вже призводить до підвищення витрат місцевих бюджетів. Дешевий газ виходить за наш з вами рахунок – за це платитимуть місцеві та державний бюджети, що неминуче призведе до зменшення витрат на інші потреби. А підвищенна ціна на газ та електричну енергію для промисловості обов’язково відіб’ється на цінах на товари та послуги. Ми заплатимо за все у будь якому випадку. Показово, що на фоні цього бенкету за чужий рахунок Уряд намагається протащити через парламент законопроект, згідно якого скасовується, як поняття, бюджет розвитку місцевих громад, пропонується 70% від продажу комунальної власності зараховувати до державного бюджету, право головам місцевих адміністрацій зупиняти рішення місцевих рад з бюджетних питань та інше, що фактично позбавляє міські та сільські громади можливості розпоряджатися власними, заробленими грошима. За пропозицією фракції «Європейської Солідарності», Миколаївська міська рада прийняла звернення щодо неприпустимості такого грубого наступу на місцеве самоврядування. 

А взагалі, цікава сесія вийшла. На ній знову з’ясувалось, що депутати, обрані містянами, все ж таки потрібні, хоча би для того, аби узаконити рішення, зокрема, бюджетні. Хоча це викликає неабияке роздратування представників виконавчої влади. Бо депутати знову заявили, що їх не влаштовує ситуація, коли складні рішення треба приймати поспіхом. Вони хочуть пояснень, вони хочуть приймати участь у прийнятті рішень, а не просто натискати кнопки. Власне, на те вони й обирались, такі їх законні повноваження. Як би це когось не дратувало. Як сказав Володимир Олександрович – у нас же демократія. 

Принаймні, поки що.

За цим кланяюся – побачимось.