Капсуляція

Вітаємо всіх президентів та всі сосни!

24 листопада відбулось дещо, що, з незрозумілих мені причин, певні люди називають сесією Миколаївської обласної ради. Чому це дійство не можна вважати справжньою сесією цього органу місцевого самоврядування, та й взагалі – чому те, що відбувалось у стінах Миколаївської обласної ради 24 листопада ніякого відношення ані до місцевого самоврядування, ані до демократичної процедури немає? Розберемо все по черзі. Сесія мала відбутися у онлайн-режимі. У своєму розпорядженні щодо її скликання Ганна Замазєєва, голова обласної ради, посилаючись на «червону» карантину зону, в якій знаходиться Миколаївщина, воліла провести підготовку до неї та саму сесію у режимі відеоконференції, а питання, які пропонувалися до розгляду, початок цитати: «невідкладні питання, пов’язані із запобіганням поширенню та ліквідації наслідків, спричинених спалахом гострої респіраторної хвороби COVID-19» - кінець цитати. Було там ще «різне», але, відповідно до Регламенту обласної ради, сесії у режимі он-лайн можна проводити виключно задля змін у бюджеті для боротьби із ковідом, наслідками епідемій та розгляду процедурних питань, про що говорить стаття 69 Регламенту запам’ятаємо цю норму - це важливо.

А потім почалося те, що особисто мені іншим словом, як треш назвати складно. Сесія проводилась онілайн, за допомогою програми, в якій немає української мови – відповідно спотворено відображалось все – від назви області, до прізвищ учасників. Гімн України звучав, наче на пожованій магнітній плівці старого магнітофону. Але це не саме головне. Під час обговорення порядку денного, депутати, начебто, проголосували за питання, які жодного стосунку до подолання ковідної пандемії не мають. Як то, передача санаторію «Дубки» на баланс обласної дитячої лікарні, прийняття техніки миколаївським аеропортом, кадрові питання, тощо. Попри те, що серед них були заперечення, стосовно такого порядку денного. Але голова обласної ради пояснила, що, оскільки, діти хворіють ковідом, то питання санаторію «Дубки» доречне, а решта питань – ну просто терміново треба. А потім відбулось так зване голосування. Під час якого ніхто, крім Ганни Володимирівни, та якоїсь Світлани за кадром трансляції, не бачив його результатів. І так – всі подальші голосування. Але це ще не все. Депутати, які на звичайних, людських сесіях є найбільшими критиками керівництва - і облради, і ОДА просто не змогли поставити свого питання чи висловитися. За дивним збігом обставин, їм не вдалося здійснити вхід до відеоконференції, їм не дозволили цього зробити. Про таке повідомили Вікторія Москаленко, Алла Воробйова, Світлана Федорова та Тетяна Демченко. 

Втім, незручні питання прилетіли з іншого боку. З Америки. Депутатка Альона Кара, яка, судячи зі всього, знаходилась саме у цій країні, поцікавилась виконанням депутатського рішення, яким виділилися гроші обласного бюджету на реконструкцію парку, посеред якого стоїть зараз гігантський прапор, а реконструкції парку як не було, так і немає. Віталію Кіму чи то питання не дуже сподобалось, чи не сподобалось ситуація, за якої йому треба звітувати перед депутатами, але свого роздратування він не приховував.

Отже, сесія начебто відбулась. Чи, вірніше сказати, начебто сесія. Бо пройшло воно із численними технічними факапами, хто за що і як голосував – не бачив ніхто, а частина депутатів була позбавлена можливості приймати участь у роботі сесії. І порядок денний було затверджено з порушенням власного ж регламенту. Чи є результати цієї так званої «сесії» взагалі легітимними? На моє глибоке переконання – ні. 

Але сталося, як сталося. І те, що сталося, свідчить про одне – керівництво області капсулюється. Оточує себе щільною оболонкою, опиняючись в капсулі, через яку не проникають ані опозиційні депутати, ані проблеми людей, взагалі, реальність до цієї капсули не потрапляє. Не просочується. При цьому, Замазєєва не гребує, скажемо так, сумнівними методами. Чи вона просто не усвідомлює сумнівності своїх метод. Бо там, у капсулі – зручно та затишно. Там немає журналістів з їх незручними питаннями у прямих ефірах, немає опонентів, з яким треба дискутувати. І в цій капсулі відбувається консервація. А життя навколо капсули змінюється швидкоплинно, та невблаганно. І дуже швидко, швидше, ніж здається, стінки капсули не витримають. І тоді наступить раптова смерть для тих, хто був в капсулі бо вони законсервувалися і просто не відповідають вимогам нового, того, що увірвалось до їх капсули. Я, звичайно, кажу про політичну смерть, про зникнення з політичного життя якщо не назавжди, то на багато-багато років. Українська історія має безліч таких прикладів. 

Отже, Ганна Володимирівна, не дивуйтеся, коли це станеться. Втім, я не певний, що мій меседж пройшов крізь стіни вашої капсули.

Директор Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Андрій Єрмолаєв розповів нам, як його відомство розпочало контролювати якість виконання ремонту доріг в Миколаєві. Виявляється, міській голова дав завдання не платити за неякісно виконану роботу і тому департамент почав замовляти у сертифікованих лабораторій аналізи якості дорожніх робіт, а потім, коли якийсь замовник чи то адміністрація району, чи то департамент житлово-комунального господарства вже підписали акт виконаних робіт, після чого має слідувати оплата, до справи береться антикорупційний департамент і перевіряє якість робіт, ну, не всю якість, а товщину шару асфальту. На питання чи не пов’язана така нова активність антикорупційного департаменту із нещодавнім створенням тимчасової контрольної депутатської комісії щодо перевірки його діяльності пан Єромалаєв заперечив цей зв’язок, мовляв, почали робити це давно.

Перевірка якості виконаних за гроші платників податків будь яких робіт – це шляхетна справа. Це нормальна справа. І кожний замовник цих робіт, кожний розпорядник бюджетних коштів має цю перевірку здійснювати. І це передбачено у договорах про виконання цих робіт. А ще є технічний нагляд, для якого ці перевірки – основний напрям діяльності. Отже, департамент взявся контролювати контролюючих. Ну, можливо, іноді і треба. 

Але щодо того, що вони цим замаються давно. 

Аби зрозуміти істинні наміри людини чи установи, відповісти на питання чи збігається його діла із словами, слід подивитися на що він/вони витрачають свої ресурси – час, сили, гроші. В нашому випадку є чудовий інструмент у вигляді системи ProZorro/Dozorro – електронних майданчиків на яких кожний бажаючий може відслідкувати на що різні департаменти та управління витрачають гроші. Якщо подивитися на закупівлі антикорупційного департаменту за 2021 рік, то ми побачимо, що аналіз якості асфальту, м’яко кажучи не в пріоритеті. У загальній сумі витрат на мільйони гривень йдеться про два десятки тисяч. На послуги демонтажу незаконних конструкцій департамент витратив понад мільйон гривень і ще майже чверть мільйона на висвітлення власної діяльності. На розповіді про себе у різних засобах масової інформації. І так, займатися контролем якості ремонту доріг департамент розпочав лише у листопаді. Саме після створення контрольної комісії. Співпадіння? Не думаю.

І ще один момент. Міській голова дав завдання не платити за неякісно виконану роботу. А раніше були якісь інші настанови?

Як на мене, йдеться про банальну спробу показати свою потрібність. По-бистрому. Тільки не зрозуміло одне – де тут боротьба із корупцією?

Більше тижня пройшло з моменту, як колишнім начальником Головного управління розвідки міноборони Василем Бурбою було публічно озвучено фактичне звинувачення у зраді. Йдеться про «злив» операції проти ПВК «Вагнер» і не тільки. Протягом тижня ані Зеленський, ані Єрмак ніяк не коментували це звинувачення, безперечно – дуже серйозне звинувачення. За цей тиждень з’явилось розслідування журналістів «Української правди», згідно якому, Зеленський та Єрмак використовували рятувальні гвинтокрили МНС задля транспортування власних цінних тіл та гостей до карпатської президентської резиденції "Синьогора" де вони всі святкували 50-ти річчя пана Єрмака. В офісі Володимира Олександровича на це розслідування відповіли швидко, наступного дня. За твердженням Єрмака нічого не було. Зеленський у Карпатах був, бо там, початок цитати: «У пʼятницю Президент працював на Банковій. Згодом він відбув до резиденції в Гуті… Тож наперед повідомлю. В грудні у Гуті збереться понад сотня українських дипломатів святкувати своє професійне свято. Для них готується спеціальний форум із відповідною програмою. Підготовка відбувається в Гуті просто зараз» - кінець цитати. 

Виходить що? Володимир Зеленський готував професійне свято дипломатів? І як там мікрофони – справні? Скатертини випрані? Підлоги чисті? Харчі на кухні свіжі? Це ж саме цим має займатися президент країни з однією найбільших у світі смертністю від короновірусу, та на кордонах якої збирається багатотисячна орда російських орків?

І лише через тиждень після звинувачень, Зеленський наважився провести прес-конференцію із обмеженим колом учасників, яких відібрала його прес-служба. І що ж ми почули та побачили? 

Бурба – авантюрист та аферист, Ріната Ахметова втягують у справу державного перевороту, спецоперація із вагнеровцями була спробою нас посварити з Ердоганом. Проти нього, Зеленського, йде війна, а не можна так, бо він за Україну, і, взагалі, зміна президента - , щодо перенесення термінів парламентських та президентських виборів – депутати можуть звернутися до Конституційного суду, а я – як народ схоче, Єрмак – майже святий, журналісти, які критикують Зеленського – запроданці олігархів або ображені, що їм не дали посад. І вони винні у тому, що українських військових вбивають росіяни та їх найманці. Якщо на нього будуть тиснути, він буде захищатися до кінця. Провалі вакцинації – суспільство таке і журналісти мають більше старатися. У втраті Криму та частини Донбасу винні Турчинов з Порошенко. Росія? Путін? Ні, про них не згадував. РНБО приймає справедливі рішення, байдуже, що не суд, аби був результат.

Ну і, звичайно, у всьому винний Порошенко, «товаріщ Петя», як абсолютно у хамській манері назвав його Зеленський. Взагалі, Володимир Зеленський провів прес-захід якого ще не було. Такої кількості агресії, хамства та конспірології як по відношенню до політичних опонентів так до журналістів у новітній історії України на такому рівні ще не було. Втім, це чудово розкриває світ в якому живе Володимир Олександрович. Це світ в якому у людей не може бути переконань, а є лише амбіції та меркантильні інтереси. Це світ в якому він і є держава, а всі інші – або лояльні до нього, або злісні його вороги, тобто держави. Це світ в якому перша особа держави може публічно принижувати ні, не опонентів, рівних йому, а людей, які нижче його за статусом. Це світ дріб’язкових інтриг, та заколотів, а не політики та державного управління. А ще, цей світ вже майже не перетинається із нашим з вами світом. Це така собі капсула Зеленського.

За цим кланяюся – побачимось.