Цілком сформований клас

Вітаємо всіх президентів та всі сосни!

2021 рік минув і на початку 2022-го пропоную зупинитися на основних моментах 2021-го, які запам’яталися.

Отже, у 2021 році ми дізналися, що у деяких представників українського суспільства життя, як то кажуть, «удалось». Внаслідок подій 2019 року, які дехто називає «електоральною революцією, а дехто справжньою катастрофою, ці окремі люди отримали статус чи то депутатів, чи то заступників міністрів, чи то якогось начальства. Тобто, опинились на верхівці соціальної піраміди. Зі швидкістю, яка дозволяє говорити не про соціальні ліфти, а про соціальну катапульту. Коли ти ніким не примітний весільний фотограф або чоловік секретарки Зеленського і раптом – ба-бах, стрільнула катапульта і ти на вершині. І відразу ж з’явилось відчуття, що вони і є новими господарями життя, новою шляхтою та елітою України. Ну, і почали демонструвати своє ставлення до іншого люду, до посполитих. От такі вони – справжні Слуги народу. А ще, представники сучасної зеленої еліти демонстрували нам надзвичайне «знання» життя простих українців, зокрема, цін на продукти – від 20 гривень за кілограм яловичини від Миколи Тищенка до 8 гривень за кілограм скумбрії від Олени Зеленської. А ще, ми дізнались, що Зеленський це не просто Головнокомандувач, а Верховний Головнокомандувач. Не забувайте – Верховний, а не якась там цяця. І що він – Президент України. І, будь ласка, з повагою до нього, без панібратства з Володимиром Олександровичем! 

Закінчуючи тему успіху та поваги. Через два з половиною роки після обрання Зеленського маємо цілком сформований клас захмарно та миттєво збагатівшись нуворишей, безмежно далеких від людей, та які ставляться до людей, як до бидла. А на чолі у них – Головнокомандуючий, ой, вибачте, Верховний Головнокомандуючий Зеленський. 

Ще одною ознакою року, що минув, стало повернення переслідування політичної опозиції через практику вибіркового правосуддя. Практику, про яку ми вже забули вже вісім років як. Петра Порошенка намагаються звинуватити в тому, що за його дорученням, у 2014 році Урядом України було організовано постачання вугілля для потреб української енергетики з шахт, які де-юре лишалися українськими, сплачували податки до українського бюджету, але де-факто опинилися на території, підконтрольній терористичним угрупованням ДНР-ЛНР.  Історія, рішення та дії, які всім відомі. За цією логікою, спонсором тероризму можна назвати будь яку людину, яка виплачує викуп терористам, задля звільнення родича, який опинився у них в заручниках. Та обставина, що генеральний прокурор уникла підписання очевидно трешової підозри, намагання досягти кримінальної відповідальності за політичні дії, очевидне нездорове захоплення шостого президента персоною п’ятого – все свідчить про виключно політичне підґрунтя справи. Замість того, аби зміцнювати оборону країни, Зеленський посилює переслідування опозиційної партії, яка стає найпопулярнішою політичною силою країни, про що говорять свіжі рейтинги. І це – комплекс його власної президентської меншовартості та типовий приступ політичної параної, яку у Зеленського провокує сама згадка про свого успішного попередника. Годі і казати, який це новорічний подарунок для Путіна – почати репресії проти людини, яка насмілилася чинити йому опір. Годі і казати, до яких негативних наслідків це може призвести ні, не Зеленського – це вже політичний напівтруп, хоча він цього ще і не розуміє, я про наслідки для України.

До речі, про Путіна. В осені в американських та інших світових медіа почали з’являтися повідомлення про нечувану концентрацію російських військ на українських кордонах. Потім про загрозу вторгнення вже почали казати і політичні лідери, перед усім – Америки. З іншого боку, в Росії розпочався шалений напад антиукраїнської істерії. Наприклад, там вважають, що Україна нападе на них. Росія вимагає юридичних гарантій від Сполучених Штатів та НАТО того, що жодна з країн – колишніх республік померлого 30 років тому Совєтского Союзу не стане членом НАТО, а Україна – особливо. Росія також хоче, аби ані США, ані будь-яка країна НАТО не мали двосторонньої військово-технічної співпраці з колишніми республіками СССР, щоби НАТО прибрала всі озброєння, які були встановленні на території нових членів альянсу після 1997 року і щоби НАТО більше не поширювалося на схід Європи. Саме під знаком цих нечуваних вимог обмеження суверенітету цілої низки країн з боку Росії пройшов минулий рік. Повторюю, йдеться про обмеження суверенітету як країн НАТО, так і безліч інших країн. Росія воліє за всіх них вирішувати – з ким дружити, до яких союзів вступати і що їм взагалі робити. В принципі, не можна назвати такі російські бажання новиною, але цього року – вперше  за багато років так відверто, з таким загостренням імперської шизофренії. Настільки, що заспокоюванням буйного божевільного зайнявся весь світ. Кілька разів протягом року американський президент Джо Байден зустрічався з Путіним в реалі, в Женеві, а потім вже онлайн та телефоном. І вже на 10 січня заплановані нові консультації між США, НАТО та Росією.

Ну, а для міста та області 2021 рік запам’ятався гігантським прапором, та реконструкцією парку навколо, вірніше відсутністю такої, попри обіцянки голови ОДА. Ковідом, в’ялою вакцинацією, антивакцинаторами і проблемами з киснем в осені. Звільненням Світлани Федорової, яка потрохи стає зіркою на телеканалах сумнівної опозиційності. Прийняттям міського бюджету не таким, як хотіли міські чиновники, а трохи таким, як хотіли депутати. Придбанням скромного «Інфініті» для чиновницького комфорту, незважаючи на гостру потребу грошей у міському бюджеті на…, та на все! Ще рік запам’ятався заторами влітку через ремонт державних трас, які проходять через місто та двома мостами, справою щодо звинувачень керівництва заступника міського голови Сергія Коренєва, з затримкою останнього на кордоні, та керівництва департаменту житлово-комунального господарського у масштабній корупції під час реконструкції Соборної площі, справа, яка останнім часом затихла.

Додамо до цього чималеньку інфляцію, небачене зростання цін на газ в Європі, сумнівне не підвищення тарифів для населення та захмарні ціни на газ для промисловості.

Отже, 2021-й – рік, в якому не було глобальних зламів та змін. Але напруга – військова, економічна, інфекційна – зростала. А напруга завжди шукає вихід. І завжди знаходить вихід у найслабшому місці. Тому бажаю вам у 2022 році здоров’я та щастя. Бажаю берегти себе, близьких та коханих. А Україні бажаю не стати тим слабким місцем, через яке знайде свій руйнівний вихід напруга.

У будь якому разі, пам’ятайте – новий рік нічого не змінює сам по собі. Зміни відбуваються лише тоді, коли ми щось змінюємо.

За цим кланяюся – побачимось.