Цугцванг миколаївського акимату на хвилі вихідних

Вітаємо всіх президентів та всі сосни!

Якщо хтось розраховував на те, що початок року буде спокійний, той сильно помилявся. Всі лінії напруження, визначені у минулому, всі вони далися взнаки і навіть з’явилися нові, про які всі забули.

У Миколаєві тривають бої місцевого значення, бої за обласну інфекційну лікарню. У першій робочий день січня, після артпідготовки у вигляді короткого брифінгу, на якому заступник акима Миколаївської області, ой, вибачте, заступник голови ОДА Юрій Гранатуров демонстрував наказ за підписом акима, ой, вибачте, голови ОДА Віталія Кіма про призначення виконуючого обов’язки директора обласної інфекційки Ярослави Студзинської, а потім – і саму Студзинську. Цього ж дня, новопризначений в.о. директора, за версією акимату, ой вибачте, обласної державної адміністрації, намагалась потрапити на місце директора, але не успішно – на заваді їй стали працівники лікарні, які категорично не сприймали нове керівництво. Наступного дня протистояння продовжилось. Фейсбук Світлани Федорової, яка, не ховаючись, керувала опором, викидав один прямий ефір за іншим. Його глядачі просто були присутні на полі боя. Цього разу з боку атакуючою сторони були залучені сили поліції та міцні хлопці, а також, окремі депутати. І все це – далеко не кінець історії. Напевно, враховуючи різницю потенціалів, акимат, тьфу, да що це ж таке, обласна державна адміністрація переможе. Зараз. Але. За версією частини депутатів обласної ради призначення виконуючого обов’язки директора відбулось із порушенням процедури, та й ще із фальсифікацією рішень обласної ради. Призначати мав голова обласної ради а не аким, вибачте, голова ОДА та з числа працівників саме цієї лікарні, а Студзинська є працівником міської лікарні швидкої допомоги. І не зовсім зрозумілим лишається – чи то хтось з апарату обласної ради просто підробив рішення обласної ради, чи то поміняв невірне на вірне, чи щось інше. У будь якому разі, обласна рада разом з акиматом якщо і отримують тактичну перемогу, але суттєво програють імидживо, отримавши репутацію безпредєльщіков, яким нічого не варто підробити чи то замінити ціле рішення обласної ради. Чи, вибачте за грубе слово, рукожопів, які нічого до ладу зробити не можуть. Якщо коротко – будь який їх крок буде невигідним, в шахах така позиція називається цугцванг. Але вони самі себе до неї загнали. Бо, знання законів, правил та слідування ним – це не сама сильна сторона Слуг. Це, взагалі, не про них. В цілому, виходить така собі колізія.

Годі й говорити, що жоден працівник апарату не зробив би таких, скажімо так, маніпуляцій з документами без санкції керівництва обласної ради. А що ж керівництво обласної ради? А воно бореться із… хвилями свят, початок цитати: «Перша хвиля вихідних закінчена. Попереду насичені робочі дні. Усім продуктивного тижня! p.s. готуємось до другої хвилі», - написала у своєму фейсбуці голова обласної ради Ганна Замазєєва. А щодо акина області, ой вибачте, голови ОДА Віталія Кіма – того не чути. Певно, щільно накрила хвиля вихідник. 

Казахстан вибухнув. Миттєво, за лічені дні. 2 січня там почалися протести, викликані здороженням скрапленого газу, а вже за три дні протести охопили всю країну, протестувальники палили військові та поліцейські автівки, місцеві адміністрації та поліцейські відділки, валили на землю пам’ятники Нурсултану Назарбаєву – людині, яка понад тридцять років безроздільно правила Казахстаном. На сьогодні його усунуто зі всіх посад, його родичі та близькі тікають з Казахстану на бізнес-джетах. У найбільшому місті країни – Алмати введено війська, між ними та протестувальниками точився бій, повідомляється про десятки загиблих та сотні поранених. Тим часом, чинний президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв назвав народні протести зовнішнім вторгненням і звернувся до країн Організації Договору про колективну безпеку, ОДКБ з проханням про введення до Казахстану військ задля допомоги у боротьбі з власним народом. І ОДКБ дало формальну згоду. І російські та білоруські військові відправилися до Казахстану. Фактично, ця зменшена копія Варшавського договору, де першу скрипку грає Росія, душитиме казахський протест, як це було у 1968 році у Чехословаччині. Історична аналогія очевидна. Як і 54 роки тому Росія не може допустити існування на своїх кордонах демократичних, незалежних держав, непідконтрольних їй. І, як і 54 роки тому, перетворюється на жорсткого жандарма. Зі всіма негативними наслідками для світу та самої Росії.

Володимир Зеленський виступив з найдовшим новорічним зверненням. Фактично – з невеличким фільмом де він – диктор за кадром та виконавець головної ролі. До зйомок було залучено кілька десятків українців – військових, вчителів, лікарів, тощо. У фільмі Володимир Олександрович висловлював всім подяку та повагу. І це правильно. Але не правильно, коли пересічних громадян представники влади поважають та дякують лише у постановочному кіно раз на рік. А всі інші дні року – зневажають їх, матюкають та плюють як на, вибачте, бидло, що вже неодноразово демонстрували за два з половиною роки Слуги народу всіх калібрів та мастей. Я вже не кажу про кричуще незнання верхівкою Слуг справжніх реалій життя простих людей. Єдиними щирими словами, єдиною правдою у цьому кіно були слова Зеленського, про те, що якщо припинити лінію розмежування у голові, то вона зникне і на карті. Це він про російсько-українську війну. Лишається тільки, аби ця лінія розмежування зникла в голові Путіна. Але, ці слова, як на мене, - тема для вивчення професійного психолога або навіть і психіатра. Але відео вийшло чутливим, багатьом сподобалось. Чим вони й досі користуються.

За цим кланяюся – побачимось!