• четвер

    19 вересня, 2024

  • 16.2°
    Ясне небо

    Миколаїв

  • 19 вересня , 2024 вересня

  • Миколаїв • 16.2° Ясне небо

Станіслав Мартиросов

Станіслав Мартиросов

Депутат Миколаївської обласної ради 6 скликання, депутат Миколаївської міської ради 8 скликання

Головне – розуміти нам

Вітаємо всіх президентів та всі сосни!

Вас – не існує. Бо ми з вами – один народ. Значна частина територій, якими ви володієте – насправді – наші. Їх вам незаслужено подарували. Те, що ми від вас відібрали – ми не повернемо – для нас це питання закрите. Ви не можете заключати союзи, які нам не подобаються. Ані багатосторонні, ані двосторонні. Ваші бажання нас не цікавлять. Повторюємо – вас не існує. Ви маєте віддати всю зброю, яку вам дали і ніколи не озброювати власну армію. Повторюємо – ваші бажання нас не цікавлять, робить те, що ми вам говоримо, «нравітся – нє нравітся».

Взагалі, ми були великою імперією. Нас боялися, а значить – поважали. Ми перестали нею бути, і це стало найбільшою геополітичною катастрофою 20 століття, а для нас – драмою. Саме так, найбільшою геополітичною катастрофою 20 століття стали не дві світові війни, ні Голокост чи Голодомор, ні диктатура червоних кхмерів а крах агресивної імперії, винної у загибелі десятків мільйонів людей на всій планеті. Ми хочемо її відновити, ви і весь інший світ має з цим змиритися. І у нас мало часу, бо нам вже майже 70.

Я перелічив головні думки Путіна та абсолютної більшості росіян по відношенню до України. Вони – Путін та абсолютна більшість росіян, марять відновленням совєсткої імперії. З самого 1991 року. А тепер, дайте чесну, перед усім, для себе відповідь – такі люди здатні розв’язати війну з Україною? Не забуваємо про Приднєстров’я, Грузію у 2008 році, Казахстан зовсім нещодавно. А тепер ще раз спитаємо у себе – ці люди підуть на війну чи ні? 

Чи, правільніше поставити питання – коли вони цю війну почнуть, якщо вже не почали за той час, що пройшов з того моменту, як я написав та вимовив ці слова, а ви почули їх, або прочитали.

І як ми до цього готуємось?

А ще місяць тому – ніяк. Ніякої паніки, якщо ми готуємось, то тільки до шашликів на «майскіє», ну, можливо, за винятком харків’ян. Якщо вже щось почнеться – то п’ємо чай. Але, не проходить і місяць, як раптово фракції слуг у місцевих радах ініціюють позачергові сесії, аби виділити гроші на потреби територіальної оборони. У Миколаївській області порахували, що двох мільйонів на все-про все цілком вистачить. В області буде п’ять батальйонів ТРО по одному у чотирьох районах області та у самому Миколаєву. У цих батальйонах буде трохи більше трьох тисяч особового складу. Але тут виникає питання. Головнокомандувач Збройних сил України генерал-лейтенант Валерій Залужний тиждень тому заявив, що бажано залучити до територіальної оборони до 2 мільйонів громадян. Якщо виходити з таких розрахунків, то у Миколаївській області має бути понад 55 тисяч бійців ТРО, а в самому Миколаєві – понад 23 тисячі. А може – і більше. Але ж ніяк не 3 тисячі. Чи є, взагалі, одне розуміння того, як має розвиватися територіальна оборона за Верховного Головнокомандувача Володимира Зеленського? Чи є, взагалі, розуміння у Володимира Зеленського того, що Володимира Путіна не цікавлять окремі райони Донецької та Луганської області, що його цікавіть дещо більше?

В той самий час напруга зростає. Російські заяви про відведення військ від кордонів України нічим іншим не підтверджуються, навпаки, всі спостерігачі наголошують на подальшому нарощуванні сил та засобів. Для чогось росіяни це роблять? Якщо не для повномасштабного вторгнення, тоді для чого?

З четверга спостерігається різка активізація обстрілів з боку російських найманців на Донбасі. Окупаційні адміністрації Донецьку та Луганську оголошує масову евакуацію мирних мешканців, бо, «Зеленський скоро дасть наказ на наступ». Путін говорить про «геноцид» мешканців Донбасу. Схоже, що Росія активно шукає casus belli – привід для війни. Якщо ще не знайшла, за той час, який пройшов з того моменту, як я написав чи промовив ці слова, а ви їх почули, чи прочитали. Аби повторити грузинській сценарій 2008 року. 

Чи розуміє це керівництво української держави?

Гадаю, це ми незабаром зрозуміємо. Головне – розуміти це нам всім.

За цим кланяюся – побачимось!