«Велич» - понад усе

Вітаю всіх українців та друзів України!

Наприкінці тижня пропоную вам поговорити про важливі змісти та тенденції.

Зараз є багато припущень про те, що зробить Путін 9 травня – в цей день державного російського побєдобесія. Хтось говорить про те, що він оголосить офіційно війну Україні, хтось припускає що він оголосить про приєднання так званих ДНР та ЛНР до Росії, хтось висуває якісь інші припущення. 

Щодо оголошення війни. Як же тоді бути із кримінальною відповідальністю за поширення фейків про російську армію? Тоді всіх, хто називав війну війною а не спеціальною військовою операцією треба буде виправдати, або запроторити до в’язниці самого Путіна. 

Але головне тут, навіть не це – в Росії будь який закон легко змінюється, бо рішення там приймає фактично одна-єдина людина, а парламент там слухнянно-декоративний. Річ  в тому, що, оголосивши війну Україні, Путін визнає, що його російська армія не така вже велика, а Україна та її Збройні Сили – не такі нікчемні, як це подавалось раніше. А це дуже вдарить по психології зверхності та зневаги, яку відчувають росіяни до українців. Це зруйнує імперський міф, про велич Росії та нікчемність України та всього іншого світу, які росіяни собі вигадали та чудово живуть у ньому. А чи потрібно це Путіну?

Хоча, все може бути. Путін давно живе у власній реальності, тому чекати можна всього, чого завгодно. По-суті, для нас це мало що змінить. У будь якому разі, нічого доброго від нього нам чекати не слід.

А ось те, що Джо Байден збирається 9 травня підписати Акт про Ленд-ліз, має більше значення та змінить для нас на краще чимало. Слідкувати треба на за тим, що зробить Путін, а за тим, що зробить Байден.

В Миколаєві – проблема води, яку намагаються вирішити. Будемо сподіватися та молитися, що всі плани вдасться виконати і місто буде в водопостачанням, нехай, навіть не в такому обсязі і не з такою якістю, як було раніше. І в Україні, і в Миколаєві – дефіцит пального. Ціни на основні продукти харчування зросли. Про падіння виробництва та дефіцит бюджету – це окрема тема. І це – напевно, не повний перелік гуманітарних криз, від яких потерпає зараз Україна. Можливо це прозвучить не втішно, але ми змушені будемо стикатися із ще багатьма кризами. Очевидно, що треба бути готовим до цього, зрозуміло, що сказати це легше, ніж зробити. Але саме від нашої можливості адаптуватися до криз та долати їх залежіть коли настане час нашої перемоги.

Українці та друзі України – якщо ви мене бачите і чуте – ви живі. Залишайтеся і надалі такими.

За цим кланяюся – побачимось!