Герої без зброї: Миколаївський рятувальник розповів про роботу під час війни

Начальник 5 пожежно-рятувальної частини 2 загону Головного управління ДСНС України у Миколаївській області Олександр Довгопол розповів про свою роботу в області в умовах обстрілів російських військ.

Відео опублікували на Facebook-сторінці ГУ ДСНС України у Миколаївській області.

— Війна застала мене вдома. Я був із сім'єю і коли пролунали перші вибухи дружина штовхнула в плече та сказала, що не розуміє що сталось. Після дзвінка чергового диспетчера, зібрав необхідні речі та пішов на роботу. Дорогою читав новини та дізнався з інтернет-ресурсів про те, що на нашу країну напала російська федерація. Мій підрозділ знаходиться у Корабельному районі Миколаєва і майже на лінії розмежування з Херсонською областю тому й район першим прийняв удари та зазнав обстрілів по житловому масиву. Іноді до 10 разів на день під касетні боєприпаси з реактивних систем залпового вогню потрапляли багатоповерхівки та приватний сектор. Найбільше у мікрорайоні Балабанівка, де дуже часто горів ліс, — згадує він.

З початку вторгнення підрозділ Олександра понад 50 разів залучався до ліквідації наслідків надзвичайних подій та пожеж, розбирання завалів. Він відзначає, що під час гасіння лісових пожеж надійною допомогою та підтримкою були працівники Галицинівського загону місцевої пожежної охорони, а також лісового господарства.

— Згадую значну пожежу на інфраструктурному об'єкті, який знеструмило. Було важко з водою та й на доданок сильний вітер роздмухував полум'я. Ми працювали та не могли приборкати пожежу швидко, як би нам хотілось. Мені найбільше запам'ятався масований обстріл мікрорайону Балабанівка. Горіло більш ніж 7 будинків і люди потребували допомоги. Під час гасіння сусід підбіг та сказав, що привалило жінку плитами. Будівля була знищена під фундамент і ми разом з військовими та теробороною дістали жінку, а водій таксі доставив постраждалу в лікарню, бо швидкої ще не було. Такі вчинки наших громадян надихають. Жінка пройшла курс лікування та реабілітації, зараз знаходиться зі своєю сім'єю, — розповів рятувальник.

Він відзначає, що родина — дружина та батьки — підтримує його в усьому. Другою родиною Олександр вважає рятувальників своєї частини.

— Зрозуміло, що їм потрібна моя допомога та підтримка на місці, але я в цій ситуації та на цьому місці потрібен тут. В підрозділі ми працюємо злагоджено, я приклад для свого особового складу, адже вони для мене, як мої діти. У мене є син Захар, але ще й 48 рятувальників, які як родина - один за одного в усьому. З повномасштабного вторгнення моя дружина та маленький син переїхали до іншої області, тому що наше місто зазнає постійних обстрілів. Це тяжко, тому що я не бачу, як він зростає, мужніє, навчається новому та пізнає світ, — розповів чоловік.

Раніше рятувальник Дмитро Тарнавський розповів, як працює під обстрілами на Миколаївщині.