«Найголовніша цінність, яку ми втрачаємо, це повага один до одного»: Зеленський про реінтеграцію Донбасу та Криму
- Настя Коріновська, Громадське
-
•
-
16:30, 30 октября, 2019
«Нам потрібен мир на наших умовах»
Сильна позиція України, за словами Зеленського, можлива у разі збереження санкцій. Тому важливим є Мінський процес, де представники ОБСЄ, України та РФ обговорюють вирішення конфлікту на Донбасі, та зустріч у «нормандському форматі», за участі представників Німеччини, Франції та РФ. Як відомо, зустріч у «нормандському форматі» має відбутися, але наразі невідомо, коли.
«Ми маємо вирішувати усі питання не в телефонних розмовах, а дивлячись один одному в очі, щоб припинити війну та повернути наші українські території. А поки цього не сталося, треба будувати успішну та заможну країну», — зазначив Зеленський.
Про гуманітарну політику
Окрім дипломатії, за словами Зеленського, пріоритетом є інформаційна та гуманітарна політика щодо Донбасу та Криму. Ці політики, на думку президента, не існують одна без одної.
Президент Зеленський про інформаційну та гуманітарну політику щодо повернення Криму та Донбасу:
Немає жодного сенсу розповідати, як добре в Україні, якщо це не співпадає з реальністю за межами КПВВ. І будь-які покращення неважливі, якщо наші громадяни банально про них не знатимуть, а отже, не зможуть ними скористатися.
«Крим зник з повістки ЗМІ»
Зеленський відзначив, що великі українські медіа взагалі не пишуть про Крим, а про Донбас згадують лише в контексті війни.
«Крим зник з інформаційної повістки ЗМІ. Згадки про людей на підконтрольному Донбасі, так чи інакше, пов'язані тільки з війною, що ставить на них негативне клеймо. А наших громадян з Луганська та Донецька, незалежно від їхнього ставлення до так званих «ЛНР» та «ДНР», без виключення всіх називають «сєпарами». А в офіційній риториці вже стало нормою казати «мешканці», «мешканці тимчасово окупованих територій», і все менше згадуючи жителів Криму та Донбасу. Ми говоримо «громадяни України» все менше і менше. Це не є правильно. Ми не повинні з вами про це забувати. Вони не повинні про це забувати».
За словами Зеленського, якщо дієва гуманітарна політика — це завдання, в першу чергу, держави, то інформаційна політика — спільний виклик і спільна відповідальність — влади, засобів масової інформації і кожного користувача соціальних мереж.
«Так, кожного», — додав президент.
«Наше інформаційне поле – заміноване»
Окрім фейків та маніпуляцій, зустрічається гнів, агресія. Зеленський зазначив, що риторика в українському інформаційному просторі сьогодні переповнена ненависті:
«На мою думку, всім суспільством нам слід глибоко вдихнути, видихнути і поговорити спокійно, розсудливо, без зайвих емоцій та без зайвих лозунгів».
Про міжнародний досвід війн
Для повернення територій потрібні три послідовні етапи: завершення «гарячої стадії» та припинення вогню; примирення людей, аби «загоїлися рани»; безпечна реінтеграція регіону, і не лише на папері.
«Все це – дуже складний і дуже чутливий, нейрохірургічний процес. Це ніби тримати сірники біля відкритої каністри з бензином. Один необачний рух, одна неправильна заява можуть все перекреслити та відновити гарячу стадію конфлікту. Саме тому у цих питаннях надважливою є роль медіа та риторики, яку ці медіа застосовують».
Про українську мову як єдину державну
Помилково думати, що вже завтра жителі окупованого Донбасу заговорять українською мовою. Невід’ємна складова стратегії реінтеграції, каже Зеленський – це реалізм: «Ми маємо бути реалістами і не боятися правди».
Про важливість спільних цінностей
Міцним фундаментом для національної єдності є не тільки мова та історичне минуле, зазначив Зеленський.
«Цінності – це найголовніше, вони об'єднають нас заради спільного майбутнього: цінності свободи, цінності демократії, цінності громадянського суспільства і правової держави, цінності гідного життя, добра, толерантності, порядності, поваги до закону, приватної власності, і найголовніша цінність, яку ми втрачаємо, — це повага один до одного».
Уявіть собі наступну картину: літо, прекрасна сонячна погода, разом з друзями на авто ви прямуєте в місто Донецьк. Оселяєтеся, наприклад, у своєї тітки, сестри вашого батька. Вдягаєте жовто-блакитну футболку, вкриваєтеся українським стягом і виходите на вулицю. Робите селфі на набережній Кальміусу і спілкуєтеся з іноземними туристами. Їх у Донецьку тисячі: німці, британці, іспанці, французи. Ви йдете далі, вулицею Артема, зливаючись з натовпом в українських кольорах та співаючи Червону Руту. А потім заходите на «Донбас-арену», де заповнені трибуни співають «Ще не вмерла Україна». І не важливо, як закінчився той футбольний матч. Важливо, що картина, яка ще сім років тому була реальністю, сьогодні, ви бачите, виглядає фантастично. Мета цього форуму — розпочати пошук відповіді на найскладніші, найболючіші та незручні запитання, які постали перед кожним з нас, які постали перед Україною.
Настя Коріновська, Громадське