Брак донорської крові, допомога та забезпечення: Як працює миколаївська станція переливання в умовах війни

Донорство крові. Фото Дар'я Рогалевич, «НикВести».

З початку повномасштабної війни від бойових дій та російських обстрілів на Миколаївщині загинули сотні людей, ще тисячі мешканців області отримали поранення. З того часу, разом з іншими лікарнями, за життя мешканців півдня України бореться і миколаївська станція переливання, яка надає необхідну донорську кров.

Завідувач відділу комплектування донорських кадрів миколаївської обласної станції переливання крові Євген Попов розповів «НикВести» про роботу станції в умовах повномасштабної війни та обстрілів міста. 

На початку великої війни працівники станції переливання, як і всі українці, переймалися за своє життя, згадує Євген Попов. Незважаючи на ризики і просування російської армії медичний персонал станції продовжував виходити на роботу. 

— У нас лікарі були на місцях. Хтось, в кого були батьки або діти виїжджали на короткий час, а потім поверталися. Головний лікар, завідувачі відділів залишились тут. Станція працювала повноцінно, — каже Євгеній Попов.

Тоді станція переливання працювала дуже інтенсивно через рекордну кількість людей, охочих здати кров. 

— Перший місяць було дуже багато людей, які хотіли здати кров. Я ніколи не бачив такого потоку людей і, мабуть, вже ніколи не побачу. Вони вимірювались сотнями на день, жодна станція не змогла б обробити таку кількість людей. Люди йшли пішки, тому що транспорт не ходив. Вони приходили і ввечері. Кров здавали всі: і чоловіки, і жінки, і літні люди, — розповідає Євген Попов.

Працівник станції переливання крові. Фото Дар'я Рогалевич, «НикВести».

Напочатку великої війни станція була в дуже складному становищі, пригадує завідувач. Дуже скоро в місті зачинились майже всі аптеки, тому люди у пошуках ліків приходили до станції.

— Я випрошував у людей, волонтерів ліки. Вони приносили мені порізані пластинки: в кого було три таблетки, у кого дві, у когось пачка або половина. Хто що мав – те і віддав. У мене був пакетик, і я тримав імпровізовану аптеку, видавав ліки. Так враз зачинились всі аптеки, ніхто не був до цього готовий, — згадує Євген Попов.

Тоді робота станції ускладнювалась і тим, що громадський транспорт, яким частина працівників добирались до станції, майже не ходив. Медики почали розвозити своїх колег по домівках на власних авто. Допомагали із транспортуванням і донори.

— В кого була машина, ті розвозили співробітників. Якщо машина була не на ходу – ми намагалися відремонтувати її. Це були навіть наші донори, або їх знайомі, вони допомагали перевозити. Пізніше ми організували  автобус до Корабельного району. Частина співробітників тоді жила на станції, тому що вони втратили житло через «прильоти», — пояснює завідувач відділення. 

Донор крові. Фото Дар'я Рогалевич, «НикВести».

Навесні 2022-го року проблема «шаленого потоку охочих здати кров» різко перетворилась на «недостачу донорів» через масовий виїзд людей у більш безпечні регіони країни та закордон. Миколаївці продовжували приходити до станції, але не такими великими групами. 

Для залучення громадян до донорства, працівники почали публікувати оголошення про потреби у крові на своєму офіційному сайті та Telegram-каналі. Разом з цим станція переливання почала активно співпрацювати з великою кількістю волонтерських організацій та фондів. Медики також почали звертатися за допомогою до колективів різних підприємств та служб. 

— Раніше ми співпрацювали з поліцією, МРЕО, ДСНС, Миколаївобленерго, водоканалом, різними приватними підприємствами. Також були байкерські групи, релігійні громади та клуби за інтересам. Ми зверталися у різні структури, де був керівник, який міг попросити весь свій колектив здати кров, це було більш ефективніше, — каже Євген Попов.

Для залучення громадян до донорства станція також проводила різні акції та розіграші. 

— Ми різними способами намагалися залучити людей і нагадати, що донорство потрібно. Ми не могли тоді залучати телебачення і радіо, тому що це було заборонено. Зараз можна, зараз ми будемо більш публічні, — запевняє медик. 

З часом, згадує Євген Попов, люди почали повертатися до Миколаєва і потік донорів дещо відновився. Проте станція кожного дня потребує крові, про що продовжує писати на своїх веб-ресурсах. 

— За весь цей час ми не допускали гострої нестачі крові. Тобто вся кров надавалась, якщо не одразу, то в найкоротший термін. Якщо ми бачимо, що потреби починають зростати, а наших запасів вже може не вистачить, ми починаємо сповіщати постійних донорів, щоб вони приходили, здавали. Вони добровільно передали нам свої дані, щоб ми могли звернулись до них у разі потреби, і вони приходять. У нас досить багато таких донорів. Не всі з них вже в місті, деякі постійні донори на жаль загинули, — каже він. 

Донор крові. Фото Дар'я Рогалевич, «НикВести».

Станція переливання крові за час війни жодного разу не зачиняла свої двері для донорів. Миколаївці, які хотіли здати кров, мали можливість зробити це у вихідні дні та свята. За словами Євгена Попова це саме те, що відрізняє її від інших українських станцій переливання.  

Завідувач відділення називає Миколаїв опорним пунктом на Півдні України, тому що місто повністю забезпечує компонентами крові Херсонську область. Іноді за допомогою звертаються і лікарі Одещини. 

— Ми несемо відповідальність за весь південь України. В Одесі працюють дві станції, там не дуже часто потрібна наша допомога, але за потребою вони звертаються до нас. А Херсон і Херсонська область повністю на наших плечах. Тому Миколаїв вважається опорним пунктом, — стверджує Євген Попов.

Донор здає кров. Фото: «НикВести»

Активні бойові дії поблизу Миколаєва та ракетні обстріли міста працівники станції переживали по-різному. Хтось абстрагувався і «працював як робот», а хтось боровся з панічними атаками та зривами. Зараз медики станції вже звикли до нових умов роботи та працюють за налагодженою схемою, проте на майбутнє плани не будують, каже завідувач. 

— Вже не страшно. Якщо прилетить — ну закопають, якщо ні — значить будуть інші дні. Перестав планувати більш ніж на два-три дні, а навіщо? Іноді дуже сміливо буваєш, і на місяць щось плануєш. А так, два-три дні прожили, і то добре. Всі якось перенесли стійко, скажімо так, вже звикли, — каже Євген Попов.

Збір крові для лабраторних долсліджень. Фото Дар'я Рогалевич, «НикВести».

За словами Євгена Попова зараз станція забезпечена необхідним обладнанням, а також генераторами, власною свердловиною та водопідготовчою станцією. Тому у разі вимкнення електро та водопостачання — забір компонентів крові та лабораторні дослідження не зупиняться. 

У подальшому станція планує зосередити увагу на двох аспектах: співпраці з журналістами, щоб миколаївці не забували про потребу у донорській крові, а також роботу по залученню нових волонтерських організацій, стверджує завідувач.

Нагадаємо, що миколаївська обласна станція переливання приймає донорів кожного дня з 8:00 до 13:00 за адресою провулок Радіо, 2. 

— Всі хто мають можливість, будь ласка, приходьте. Ми всі тут. Кожен день, як і на початку війни, станція працює цілодобово. Вранці фахівці збирають кров, вночі інші медики обробляють кров та проводять лабораторні дослідження, — каже Євген Попов.

Телефон реєстратури станції 0512-709-452. Донорам необхідно мати з собою паспорт.

Донор крові. Фото Дар'я Рогалевич, «НикВести».

Донорська кров. Фото Дар'я Рогалевич, «НикВести».

Працівник станції переливання крові. Фото Дар'я Рогалевич, «НикВести».

Донор крові. Фото Дар'я Рогалевич, «НикВести».

Підготовка для лабораторних досліджень. Фото Дар'я Рогалевич, «НикВести».

Донор крові. Фото Дар'я Рогалевич, «НикВести».

Над матеріалом працювала Дар'я Рогалевич, «НикВести».