Реформи. Глибокі та докорінні. Просто зараз

Вітаємо всіх президентів!

Конституційний Суд України, як ми і передбачали, виніс вердикт, згідно якого Указ Президента про припинення повноважень Верховної Ради та призначення дострокових виборів парламенту на 21 липня 2019 року відповідає нормам Конституції України. Мовляв, Верховна Рада, початок цитати: «… протягом строку своїх повноважень не відновила у Регламенті Верховної Ради України правове регулювання питання припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, з яким пов’язується початок перебігу місячного терміну формування нової коаліції депутатських фракцій і конституційне право Президента України достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо така коаліція депутатський фракцій не сформована в Україні» - кінець цитати. І виник «конституційний конфлікт» між депутатами та президентом. А носієм влади у нас є народ, то і нехай він і вирішує. Ну, прямо, як у Середні Віки – є суперечка то нехай зійдуться на ристалищі лицарі та у двобої з’ясують хто з них правий. Хто кого зарубає на смерть – той і правий. Такий собі сучасний варіант Суду Божого. Де тут закон та правосуддя – невідомо, але піпл хаває аж бігом.

Хвиля повідомлень про замінування накрила Миколаїв, та не тільки його. Зловмисники мінують все -  лікарні, дитячі садочки, вокзали та аеропорти. Мінують масово. І кожний такий сигнал спеціальні служби зобов’язані відпрацювати. З евакуацією персоналу та всіх присутніх. З миколаївських лікарень, наприклад, було евакуювано кілька тисяч людей. В тому числі, важких, ліжачих хворих, яких пересувати не можна. Люди обурюються, що це за покидьки роблять і чому їх не можуть спіймати СБУ та поліція? На жаль, сучасні технології дозволяють уникати покарання, особливо, якщо цей процес проводити потужними силами, наприклад, силами держави. А масовість мінувать не залишає сумнівів – це спланована, скоординована акція, мета якої – дезорганізація роботи українських служб, перед усім – спеціальних, а також – нагнітання у суспільстві атмосфери страху, паніки та стресу. Нагадаю, що точно така картина спостерігалась у 2014 році, під час найбільш активних дій на фронті російсько-української війни. І зараз ми маємо загострення на фронті, хоч і не таке, як п’ять років тому. Аналогії очевидні. Мусимо звикнути до того, що подібні атаки з метою дестабілізації України були, є і будуть доти, доки триватиме ця війна. А вона триває – не забуваємо про це.

А в цей час президент Зеленський бігає через фонтан. Чим обурює консервативну частину українського суспільства. Не солідно, кажуть. А як по мене – нічого страшного в цьому я не вбачаю. Якщо згадати, як новообраний стрибав аби поцілувати лисину Кошового то стає очевидним – наш президент демонструє хорошу фізичну форму. І це добре. Ось, про Джо Байдена, якого вважають найбільш вірогідним конкурентом чинного американського президента на виборах 2020 року та якому у листопаді цього року буде 77 років, кажуть, що він у хорошій фізичній та ментальній формі. Та й сам Дональд Трамп, який не набагато молодше за Байдена – нещодавно йому виповнилось 73 роки зовсім не старий маразматик. Отже, фізична форма у Зеленського хороша. Чекаємо на прояв ментальної.

На цьому тижні Володимир Олександрович відвідав з офіційними візитами Францію та Німеччину. Там він встиг похвалитися українськими жінками, як туристичним брендом, чим обурив частину українського жіноцтва. Нагадаю, що Зеленський не перший український президент, який намагається привабити іноземців до України жіночими принадами українок. До нього це робив пан Янукович. Не знаю, чи збільшилась тоді кількість закордонних туристів в Україні, але Віктор Федорович за кордон поїхав. І без всякого безвізу.

Але пан Зеленський почув слова французького президента про, начебто, готовність української сторони вести переговори з сепаратистами у новому форматі і відразу ж відреагував, мовляв, Україна готова вести переговори у так званому «нормандському форматі», без сепаратистів. Якщо до цього додати його інтерв’ю німецькому виданню Bild, в якому він сказав, що скажіть Путіну під час зустрічі, що Крим та Донбас – це Україна, то слова Зеленського, поки що, нічим не відрізняються від слів Порошенка. Подивимось, які будуть діла. А, якщо враховувати те, що Путін заочно відповів Зеленському, що Україна МАЄ вести переговори з сепаратистами, а Крим – це питання, яке Росія з Україною не обговорюватиме, то ситуація порівняно із часами Поршенка теж, геть не змінилася. Поки що.

А тим часом Харківська міська рада проголосувала про перейменування проспекту імені Петра Григоренка на проспект імені маршала СССР Жукова не зважаючи на протести під харківською мерією. Петро Григоренко – український правозахисник, десидент, його іменем проспект у Харкові був названий у 2016 році в рамках виконання так званого закону про декомунізацію. Маршал Жуков один з найвищих совєтських військових начальників часів Другої Світової Війни, має дуже неоднозначну характеристику через нехтування мільйонами солдатських життів. Але дуже шанувався у СРСР та шанується у сучасній Росії. Жуков, як міністр оборони Совєтського Союзу точно підпадає під дію закону про декомунізацію. І Кернес та іже з ним точно про це знали, коли йшли на цей крок. Але вони зробили це, хоча раніше про це навіть не заїкалися. І справа навіть не в ознаках реваншу, який стає все більш відчутним. Справа в тому, що Кернес, та такі, як він, відчувають, що раніше не можна було стирати українську ідентичність, а зараз – можна. Можна, бо новий президент думає так, як вони, або, нова українська центральна влада немає сил та бажання на це реагувати. Вибачте, але одна країна – це коли одні базові цінності. А коли в частині України домінують російські цінності на противагу українськім і центральна влада нічого не робить з цим – то не дивно, що рано чи пізно ця частина України стане частиною Росії. Але, на жаль, жодної реакції Президента Зеленського на цю конкретну ситуацію досі немає. Президент захоплено скасовує шкільну форму та збирається перенести свою адміністрацію до Українського Дому. Яка вже, до речі, не адміністрація а Офіс Президента. Ні, це не для того, щоб Богдан, глава адміністрації не потрапив під дію закону про люстрацію, бо там, у законі, Офіс Президента не згадується. Ні, це ні для цього. Це реформа. Глибока. Докорінна. Радійте з цього.

Щодо кандидатів по мажоритарним округам Миколаївщини, то, поки що, найбільш помітним висуванням відзначився Борис Козир, який балотується по 127-му виборчому округу, до якого входить Заводський район Миколаєва, місто Очаків, Очаківський та Миколаївський райони. Щодо інших мажоритарників, то там є дуже цікаві прізвища, про які ми поговоримо після того, як закінчиться процес реєстрації всіх кандидатів. 

Ну, і наостанок – депутати Миколаївської обласної ради Олабін та Барна посперечались, хто з них більший балабол. А ви думали, чим ще займаються депутати обласної ради?