ЗеІмпотенти

Вітаємо всіх президентів та всі сосни!

Ви пам’ятаєте, якими вони були? Енергійними, красивими та яку надію вони випромінювали. Пам’ятаєте, які вони були впевнені. Які були обіцянки та надії? А які були мотивуючі відоси? Я про миколаївських кандидатів від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, які обіцяли змінити все. Минуло два з половиною роки. І що ми бачимо? Які корінні зміни відбулись, бодай не у всій країні, а хоча би на Миколаївщині? А бачимо ми що всі шість миколаївських нардепів-мажоритарників, а всі вони, без жодного виключення – від так званої партії «Слуга народу», пропонують свої правки до проекту державного бюджету 2022 року, спрямовані на вирішення саме місцевих проблем. Дехто, навіть гордо виставляє перелік власних правок на своєму фейсбуці, як-то Олександр Гайду. Тут і на реконструкцію палацу культури «Молодіжний», і на будівництво тролейбусної лінії до Корабельного району, і на ремонти шкіл, і на багато ще чого. І фото бадьорого та  задоволеного депутата. Але жодну з його правок не підтримав бюджетний комітет, як і жодну з правок його колег по фракції – миколаївських мажоритарників. І що роблять наші обранці, наші слуги? Може вони під час сесійного засідання Верховної Ради беруть слово, наполягають на задоволенні потреб громад та територій, які їх обрали? Бо вони мають на це право. І мають такі можливості. Як роблять ті ж самі їх колеги з їх же фракції з інших регіонів? Ні, вони не роблять ні-чо-го. Ні-чо-гі-се-нькі. Від слова зовсім. Єдина поправка, яку було враховано частково (що це таке - незрозуміло) – це 320 мільйонів, які забажав Давид Арахамія, для придбання трамваїв для міста Миколаєва. Про що йдеться, напевно, знають Арахамія та Сєнкевич. Було б цікаво дізнатися.

Отже, робимо висновок – всі вони абсолютно некорисні для нашої області бо неспроможні відстояти жодної зі своїх пропозицій. Або вони лише роблять вигляд, що їх турбує стан їх виборців, продукують незлічену кількість поправок, чудово розуміючи, що вони не мають жодної перспективи щодо прийняття, аби тільки продемонструвати удавану турботу про свого виборця. А потім розвести руками, мовляв, «Нє вишло», «Шукаємо інші можливості». Вибачте, які «інші можливості»? Ви – народні депутати – державний бюджет – це ваш основний інструмент, це чи не головний важіль впливу. І що ви робите? У кращому разі просто імітуєте. Неспроможні. Некорисні для виборців. Несуб’єктні, яким став, власне, і весь парламент за монобільшості у, формально, парламентсько-президентській республіці. Одним словом – імпотенти. З політичної точки зору.

ЗеІмпотенти. 

Але які були красиві…

З 8 листопада працівників, для яких щеплення є обов’язковим, у разі відмови від вакцинації без поважних причин, будуть відсторонювати від роботи, без збереження заробітної плати. Йдеться про працівників органів державного управління та працівників освіти. На тлі критичної ситуації із пандемією короновірусу, коли вільних місць у ковідних лікарнях практично немає – «швидкі» із хворими по кілька годин блукають у пошуках нечастих вільних місць, коли по всій країні є величезні проблеми з киснем і родичі хворих у відчаї починають штурмувати лікарні, у Києві проходить марш антивацинаторів, який більше схожий на протест проти всіх проблем та ініціатив саме української держави. При цьому плакати на цьому марші, гасла та слогани повністю однакові із плакатами, гаслами та слоганами аналогічної акції у Молдові, а організатори київської акції просто зізнавалися у фінансової підтримки з Росії, та розповідали про «одін народ». Що, власне, досить наявно демонструє чиї вуха сторчать та кому вигідно послаблення України, хаос та безладдя у нас.

І ще про ковід. За словами заступника голови обласної державної адміністрації, Юрія Грануторова, ніхто через короновірус не буде «потерпати та вмирати». А кисню для лікарень достатньо, тільки його у ручному режимі треба перерозподіляти. Що, погодьтеся, звучить трохи нелогічно, якщо кисню вдосталь та його постачання налагоджено, то навіщо його перерозподіляти у ручному режимі? Практично в той самий час, керівниця обласної інфекційної лікарні розповідає про спробу штурму її лікарні родичами хворої з Нового Бугу, початок цитати: «Ночной беспредел сегодня. В 00.15 ночи ворвалась группа незнакомых людей на территорию больницы. Сломали шлагбаум, начали выбивать двери в приёмный покой. С угрозами набросились на персонал, с требованием «кислород!!!» - кінець цитати, а потім керівництво новобузької багатопрофільної лікарні на своєму сайті відповідає, що, початок цитати: «Інцидент можна було попередити, зранку не відмовивши в госпіталізації хворої до інфекційної лікарні і транспортувати її реанімобілем ШМД. С. Федорова, не знаю чому при кожній нагоді негативно відзивається про наший заклад та медперсонал» - кінець цитати, а повідомлення так і називається «Відповідь на пост в facebook С. Федорової». А взагалі, боротьба з пандемією у нас цілком успішна та холоднокровна. 

І з 8 листопада до навчань повернуться старшокласники лише сьомі шкіл міста з понад шості десятків, бо тільки там на 100% провакцинувалися працівники. Тобто, трохи більше 10%, попри переможні звіти гуманітарного зама міського голови та керівниці міської освіти про ударну вакцинацію. І, сподіваємось, насправді провакцинувались, а не купили довідки. 

Все хорошо. 

Але, чомусь, тільки за наполяганням опозиційних фракцій «Європейської Солідарності» та «Голосу» проводиться позачергове засідання Верховної Ради на якому приймається рішення щодо змін до бюджету задля купівлі та встановлення кисневих станцій у ковідних шпиталях. Чомусь «Слуги народу» такої ініціативи не виявляють. Може тому, що ЗеІмпотенти?

Арсен Аваков фактично оголосив про своє повернення до української політики. Свою відставку він пояснив тим, про що давно всі казали – авторитарною та непрофесійною політикою Зеленського та його команди. Безпосередньо щодо його парафії – міністерства внутрішніх справ – це перетворення його на обслугу на кшталт «чєго ізволітє» та звільнення з його лав професіоналів, які боролися проти так званих «ворів в законі» вже після звільнення самого Авакова. А стосовно загально державних справ – це перетворення Ради національної безпеки та оборони у ручний орган Зеленського, який перебирає на себе чужі повноваження, нерозуміння загроз та викликів, які стоять перед Україною та атмосферою абсолютного підлабузництва в оточенні Володимира Олександровича та неприйняття ним жодної критики.

Отже, Арсен Борисович повертається до великої політики, про що він і оголосив. Дмитро Розумков будуватиме власний політичний проект. Ось що по-справжньому вміє робити Володимир Олександрович досить вміло – це плодити собі конкурентів – різних, потужних та не дуже. Останні два з половиною роки, що йому лишилися, будуть для нього надцікавими. 

І додам позитиву, бо мені докоряють тим, що в мене його малувато. Бажаю всім пережити ці два з половиною роки. Вакцинуйтеся та будьте здорові!

За цим кланяюся – побачимось.