Вода

Вітаю всіх українців та друзів України!

Вода.

Можна сказати, що саме під знаком води минув крайній тиждень для Миколаєва. І це лише початок.

12 квітня було оголошено про проведення ремонту на Миколаївводоканалі, для чого було відключено водопостачання. Але вода у кранах миколаївців не з’явилась ані наступного дня, ані в інші дні. І коли вже соціальними мережами та у різних групах почала ширитися тривожна інформація, 15 квітня під час свого вечірнього ефіру Миколаївський міський голова Олександр Сєнкевич, можна сказати, що офіційно, повідомив про те, що води немає через те, що водогін від Дніпра, яким подавалася вода до Миколаїва пошкоджено через російські удари. Працівники комунального підприємства не мають доступу до місця пошкодження  і саме тому відновити нормальне водопостачання міста поки що неможливо. Міська влада, за словами Сєнкевича, готувалася до такого сценарію, отже, технічну воду будуть розвозити по районах міста, цю воду не можна вживати просто так, а виключно після кип’ятіння, крім того, є місця в яких воду можна купити і за домовленістю із бізнесом її вартість не може бути більше однієї гривні вісімдесят копійок за літр.

Отже, природньо, що в місті відтепер, принаймні поки що, є  велика проблема з питною водою. Як свідчать миколаївці, на пунктах розливу води утворюються величезні черги, а на пунктах продажу, води часто просто немає, очевидно через те, що вона там швидко закінчується, вартість води у пляшках у торгівельних мережах стрімко зростає.  Люди намагаються компенсувати нестачу води за рахунок річок, благо – їх у нас цілих дві. Сподіваємось, що ситуація налагодиться, принаймні, в такому запевняє нас Віталій. Але це, поки що, не змінює суті того, що відбувається. Відтепер виживання у Миколаєві стає ще більш складним завданням.

У Середньовіччі, якщо місто не вдавалось взяти штурмом, вороже військо починало його облогу і намагалось відрізати його від всіх видів постачання і, перед усім – від води. Тому що, вода – це життя, а її відсутність – відсутність життя. Без їжі людина може прожити значно більше, ніж без води. Нестача чистої води у сучасному місті – це, крім всього, загроза епідемій кишкових інфекцій. Тому питання особистої гігієни виходить на перше місце – слід мити руки, обов’язково кип’ятити технічну воду перед вживанням та застосовувати дезінфекційні засоби у туалетах. А величезні скупчення людей на пунктах розливу води є дуже вразливими під час ворожих обстрілів. Бо росіяни минулого тижня знову вдалися до жорстокої практики обстрілу касетними снарядами житлових, спальних районів Миколаєва, нажаль, є жертви та постраждалі серед абсолютно мирних містян.

І на цьому тлі Олександр Сєнкевич знову закликає цивільних залишити місто, а тим, хто вже поїхав не поспішати із поверненням.

Миколаїв не вийшло і не виходить взяти штурмом. І окупанти вдаються до дикунських, середньовічних практик терору та знищення цивільного населення. Це ще раз доводить, що у них середньовічне, варварське мислення, що вони ведуть війну на знищення українців, або їх вигнання, з територій, які вони прагнуть загарбати. І ще раз наголошую – це не Сєнкевич, не Кім і не Зеленський стріляють по Миколаєву, руйнують інфраструктуру, вбивають наших людей та відрізають місто від води. Винні у всьому виключно російські окупанти на чолі із путіним. Той відає злочинні накази, а вони із задоволенням їх виконують.

І це – очевидний факт.

Один нещодавно помирав кілька тижнів – я маю на увазі огидного Жириновського, а інший опускався на дно морське майже добу – я маю на увазі флагман російського Чорноморського флоту «гвардейський ракетний крейсер «Масква». Спочатку російські інформресурси казали, що на крейсері пожежа через яку вибухнув боєзапас, потім казали, що він тримається та його буксують до Севастополя, а екіпаж врятовано, але, зрештою, визнали, що він потонув. Хоча не вказували причини. І лише потім Дмитро Мєдвєдєв, заступник Ради Безпеки росії визнав, що крейсер було атаковано Україною. Флагман ЧФ було потоплено залпом із двох українських протикорабельних ракет «Нептун», для відволікання його уваги використовували українські «Байрактари» яких росіяни, за їх ствердженнями вже всі давно «знищили». Очевидно, що більшість екіпажу загинуло. Вже не буде кому розповідати про службу на крейсері. Вже зараз спостерігачі називають цю перемогу ЗСУ блискучою. Насправді, це чимала тактична українська перемога, бо крейсер мав величезний потенціал та був ключовим елементом російських ППО на півдні України, прикривав з повітря перекидання військ окупантів морем та мав командувати десантом на Одесу та Миколаїв. Мав. Тепер не буде. 

Крейсер був улюбленою іграшкою путіна та іконою шовіністичної російської публіки. Але, як завжди, їх згубила імперська пихатість, зневага та самовпевненість. Вони їх і погублять ще не раз. Але хочеться нагадати про те, що крейсер ремонтувався у Миколаєві вже за часів незалежності. Отже, українці власними руками удосконалювали зброю, яка потім їх вбивала. Варто це пам’ятати аби ніколи такого більше не повторювати.

І ще трохи про інші підсумки тижня. Дві з половиною – три тисячі загиблих та до десяти тисяч поранених – такі втрати українських військових з початку російського вторгнення, втрати росіян – близько двадцяти тисяч лише вбитими – такі цифри озвучив Володимир Зеленський в інтерв’ю CNN, близько 700 полонених росіян у нас, та приблизно стільки ж наших знаходиться в полоні у окупантів – такі цифри озвучила Ірина Верещук. Віктора Медведчука знайшли, затримали та арештували без права застави, а фракція ОПЗЖ в парламенті припинала своє існування. Швеція та Фінляндія мають намір порушити свій багаторічний нейтралітет та вступити до НАТО вже цього літа, кажуть, приклад України змінив все. Путін, який боровся із розширенням НАТО на схід знову всіх переграв. США додатково надають Україні військової допомоги на 800 мільйонів доларів, туди входить і важке озброєння. Зброя та обладнання вже прямують до України. Україна щомісяця, з початку війни витрачає на оборону та безпеку стільки, скільки раніше витрачала за рік. І вже понад п’ять мільйонів українців залишили Україну – переважно жінки та діти, понад 10 мільйонів стали вимушеними переселенцями. 

Але Україна та Миколаїв стоять.

За цим кланяюся – побачимось!