• понеділок

    25 листопада, 2024

  • 1.2°
    Ясне небо

    Миколаїв

  • 25 листопада , 2024 листопада

  • Миколаїв • 1.2° Ясне небо

Храм розбрату: Віряни села на Рівненщині моляться в гаражі, доки йде війна церков

У селі Птича Рівненської області віряни Московського патріархату та помісної церкви (раніше Київського патріархату) не можуть поділити храм. Через постійні сутички поліція наклала на нього арешт.

Це могла бути історія про компроміси та релігійну злагоду. Та поки складається розповідь про сварки, бійки та адміністративний ресурс. У селі Птича громади Київського ( тепер вже - помісної церкви) та Московського патріархату не поділили один храм. Два роки церква - під арештом. А віряни моляться хто в сторожці, а хто в гаражі.

- А ось сепаратистка, бабуля пішла!

Сепаратистами Катерина Наконечна називає односельців-прихильників Московського патріархату. Ми стоїмо біля магазину і вже хвилин п'ять спілкуємося про те, про що майже рік говорить уся владна верхівка.

- Ми одне до одного не здороваємося. Вони самі не здороваються, слухайте!

"Бабуля-сепаратистка" за цей час встигає з нами зрівнятися. "Конфліктуючі сторони" обмінюються незлобним "добридень".

Ще 4 роки тому Катерину можна було б теж зарахувати до "сепаратистів". Жінка ходила до церкви Московського патріархату. Бо іншої у селі Птича в 60 кілометрах від Рівного і в 20 від райцентру Дубно не було.

ХРАМ, ПРО ЯКИЙ ПИСАВ МИТРОПОЛИТ ЕПІФАНІЙ

15 серпня 2018 року митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський, патріарший намісник (Київського патріархату) Епіфаній став предстоятелем нової помісної Української православної церкви. Журналісти та інтернет-користувачі почали досліджувати його біографію та творчий доробок. Репостили та цитували статтю митрополита Епіфанія від 23 грудня 2015 року "Чи довго ще в українських душах буде нишпорити рука Москви?". У ній теперішній предстоятель церкви згадує про село Птича на Рівненщині - в контексті боротьби вірян Київського патріархату за єдиний в селі Свято-Успенський храм.

— ... те, на що не спроможні керманичі, роблять самі парафіяни - єднають Церкву знизу. За два роки досить значна кількість колишніх прихильників МП полишила цю Церкву, ставши парафіянами Київського Патріархату. У великих містах, містечках чи селищах, де є храми обох патріархатів, віруючі просто "голосують ногами". А ось у селах, де храм один і де обурення Московським патріархатом спричиняє до відходу від нього більшості мешканців (як от у часто згадуваній зараз Птичі на Рівненщині, де з мешканців села за МП - ледве десята частина), виникає конфліктна ситуація.

За законом, громада має повне право вільно обирати своє підпорядкування. На практиці ж духовенство МП заявляє, що як громада обирати ви можете, але "храм - наш". Тобто ви, парафіяни, якщо не хочете бути в МП - ідіть із власного храму геть, а храм залишиться Московському патріархату, навіть якщо до нього буде ходити десять прихильників МП. Хочете молитися в храмі - будьте покірні МП, а не хочете хилити голову перед Москвою - ідіть геть, а храм залиште нам.

А коли обурені парафіяни не бажають віддавати свій храм Московському патріархату - то такий храм оголошують "захопленим", - пише митрополит.

Цей текст потребує уточнень одразу в двох місцях. По-перше, якщо вдатися до документів, прихильників Московського патріархату на момент написання статті митрополита Епіфанія було близько 40%. По-друге, називати спірний Свято-Успенський храм "своїм" Московський патріархат може на підставі рішень української влади та українського суду.

ХРАМ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ

Зі столицею Птичу поєднує пряма дорога: через неї проходить траса Київ-Чоп. Головна сільська вулиця, Львівська, і є ділянкою траси. Свято-Успенський храм якраз і стоїть на Львівській вулиці.

Здалека в ясну погоду блакитна споруда храму гарна. Зблизька помітно пошарпану штукатурку. Двері - опечатані, нібито це місце злочину.

Місцеві жителі розповідають: збудували храм їхні предки ще у 1913 році. Останні 47 років у церкві незмінний священик - Микола Сисонюк з УПЦ Московського патріархату.

Раніше він і був настоятелем, а зараз настоятель інший - Григорій Стадник. Микола Сисонюк - другий священик при храмі.

До 2014 року більшість місцевих жителів були паствою Сисонюка. Питання до батюшки у селян почали з'являтися і раніше, розповідає місцевий житель Михайло Войтюк. Він - депутат Дубенської районної ради та староста сільської громади Київського патріархату. 

— 2013 рік. Померла дитина, якій 5 днів. У роддомі в Рівному хрестив Київський патріархат. Приїхали до священика - поховати треба. Ні, каже, не буду. Те, що було в Запоріжжі, у нас вже було у 2013 році, - каже Войтюк.

Священик Київського патріархату отець Ігор, який зараз наїздами служить у селі, додає: у 2014 році отець Микола відмовився збирати допомогу українській армії на Донбасі. Сказав нібито, що він "їх туди не посилав".

На кінець 2014 року більшість жителів Птичої захотіли перейти до Київського патріархату. 2 листопада у селі відбулося опитування. Документи про нього зберігаються у сільській раді, хоча голова сільради Ярослав Вознюк каже: проводила опитування громада вірян, а не місцеве самоврядування.

— Покажу бюлетень. Питання були "Чи підтримуєте Ви підпорядкування Свято-Успенської церкви Київському патріархату? Чи підтримуєте Ви підпорядкування Птицької Свято-Успенської церкви Московському патріархату?" Бачите штамп? То є парафіяльні ради. Релігійна громада УПЦ Московського патріархату була згодна на проведення опитування. Бо якби не була згодна, не було б штампу, - каже Ярослав Вознюк.

Опитування показало: 407 селян хочуть перейти до Київського патріархату, 305 є прихильниками УПЦ МП.

Прибічники Київського патріархату пригадують: священики УПЦ МП згодні були або віддати храм повністю, або погодитися на почергові богослужіння, якщо більшість буде на стороні КП. Та в цей момент віряни дізналися: храм в їхньому селі вже 23 роки - приватна власність.

25 вересня 1991 року, через місяць після проголошення незалежності України, виконком Рівненської обласної ради зареєстрував релігійну громаду Української православної церкви у селі Птича і передав їй у власність Свято-Успенський храм.

— Власність була оформлена, тому що це була така просьба Рівненської обладміністрації, щоб церковники зверталися до неї і оформлювали власність церкви на громаду, - розповідає Микола Сисонюк, який є головою релігійної громади.

Релігійна громада Київського патріархату у Птичій офіційно з'явилася у 2015 році. І спробувала оскаржити право власності. Крапку у 2017 році поставив Житомирський апеляційний адміністративний суд.

Реклама

— На час передачі культової будівлі у с. Птича Дубенського району Рівненської області релігійній громаді Свято - Успенської парафії Рівненської Єпархії Української Православної Церкви с. Птича Дубенського району на підставі рішення №173 від 25.09.1991 року, права Релігійної громади Успіння Пресвятої Богородиці парафії Рівненської Єпархії Української Православної Церкви-Київський патріархат с.Птича Дубенського району та охоронювані законом інтереси останньої не могли бути порушені, оскільки лише 12.01.2015 року зареєстрована вказана Релігійна громада, - ідеться у рішенні.

На той час вже три роки парафії Київського та Московського патріархатів намагалися відібрати храм одна в одної та звинувачували опонентів у силовому втручанні.

СУТИЧКИ

З 2014 року Свято-Успенський храм переходить з рук в руки, а єпархії щоразу описують конфлікти такою мовою, що позаздрили б професійні пропагандисти. Ось новина на сайті УПЦ Московського патріархату від 26 грудня 2014 року. "Як повідомляє прес-служба Рівненської єпархії, в ніч з 25 на 26 грудня відбулося захоплення двох храмів Рівненської єпархії: в селі Бадівка Острозького благочиння та в селі Птича Дубенського благочиння. Зокрема зазначається, що бойовики Правого сектору кремезної статури зрізали дверні замки та увірвалися до храму. Ініціатором захоплення храму села Птича є "благочинний" Київського патріархату у Дубенському районі Ігор Загребельний".

Наступного дня, судячи з повідомлення Рівненської єпархії Київського патріархату, прихильники Московського патріархату спробували відбити храм: "В пам'яті Свято-Успенської громади села Птича Дубенського району 27 грудня 2014 року залишиться як чорна сторінка їхньої історії. Завезені семінаристи Почаївської Лаври, а також молоді чоловіки міцної статури з газовими балончиками приїхали цього дня до села "проповідувати руський мир". Однак численні провокації зі сторони "парафіян" Московського патріархату не змусили миролюбиве українське серце піддатись, і тому храм вдалось відстояти. (До того часу, поки триватимуть судові процеси, його опечатала міліція)".

У квітні 2015 року віряни Київського патріархату спробували увійти до храму.

— Почувши "стару пісню" про те, що УПЦ МП не буде молитися разом із "розкольниками", громада вирішила відкрити свій законний храм, який вона будувала своїми коштами та силами. Два замки, від яких "загубив" ключі священик УПЦ МП, було зрізано, а третій відкрив особисто сільський голова, який свого часу і опечатував храм. Відразу після входу у храм громада Київського Патріархату приступила до його прибирання та підготовки до великого свята - Світлого Христового Воскресіння, - писала прес-служба Рівненської єпархії Київського патріархату.

Підстав, наприклад, рішення суду про зміну права власності, громада Київського патріархату не мала.

Згодом поліція знову взяла храм під контроль і чергувала біля входу. На початку листопада 2015 року організація "Спілка православних журналістів" зафіксувала, що віряни Київського патріархату увійшли в храм з мовчазної згоди поліції та готуються до служби. У той же день, вказує організація, віряни Київського патріархату повісили на двері свій замок. Віряни Московського патріархату захотіли додати до нього власний. Почалася сутичка.

— Як ми тамо чубилися. Вони закрили ворота, нас не пускали на територію церкви - а тут є фіртка. Ми побігли сюди - як вони побачили, що ми біжимо сюди, вони туди. Я не пам'ятаю, з якого батюшки - з нашого, Ігоря Загребельного, хреста зірвали, - вірянка Київського патріархату Катерина Наконечна пам'ятає ці події дотепер.

Події листопада 2015 зачепили не тільки дві громади, але й не причетних до ситуації водіїв та пасажирів - громада УПЦ Московського патріархату перекривала трасу, "щоб привернути увагу до конфлікту". У цей час, якщо вірити єпархії УПЦ МП, віряни Київського патріархату закривалися в храмі, щоб не пустити опонентів. У грудні 2015 року до такої саме форми протесту вдалися вже віряни Московського патріархату.

АРЕШТ

— 22 грудня 2015 року о 16 год. 45 хв. надійшов рапорт старшого інспектора поліції Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області Шевченка О.А. про те, що під час моніторингу мережі Інтернет 22.12.2015 на сайті "ZIK" та на сайті "Спілка православних журналістів" у статті "ІНФОРМАЦІЯ_1" було виявлено грубе порушення громадського порядку, - з цих канцелярських рядків в суперечку двох патріархатів активно включається третій учасник - поліція.

На той момент віряни Московського патріархату вже п'ятий день чатували всередині храму, а представники Київського патріархату чергували зовні. Слідчий головного управління Нацполіції в Рівненській області подав клопотання про арешт церкви. Послався на свідків - від обох сторін лунали погрози знищити храм, щоб він не дістався опонентам. Повідомив, що поліція вже почала розслідувати кримінальне провадження за фактом групового порушення громадського порядку, що призвело до суттєвого порушення роботи релігійної громади.

19 січня 2016 року суддя Мар'ян Головчак наклав арешт на храм. УПЦ Московського патріархату з тих пір послідовно намагається скасувати арешт через інші інстанції. 2 квітня 2018 року це вдалося - рішення виніс суддя Дубенського міськрайсуду Сергій Ходак.

— В судовому засіданні не встановлено, що на час розгляду клопотання в суді продовжують існувати беззаперечні докази, того що є реальна загроза знищення та пошкодження приміщення церкви [...], що даний конфлікт існує і на даний час, і мають місце подальші дії щодо групового порушення громадського порядку, яке суттєво порушує роботу релігійної громади в будинку (церкві) [...]. Окрім того, суд звертає увагу, що арешт на майно накладений 19 січня 2016 року ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області, понад два роки, суду не наведено аргументів, які б свідчили про необхідність арешту майна, на вищевказане майно, протягом такого тривалого часу, - зазначив суддя.

Тієї ж ночі до храму зайшли представники Київського патріархату. Між ними та вірянами Московського патріархату сталися чергові сутички. Постраждала жінка-вірянка Московського патріархату. Вона дістала закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку та забій скроні. Журналістам ТСН постраждала потім розповідала: вона почала поливати людей з вогнегасника, коли опоненти почали різати решітку храму. За це дістала удар у голову.

— Близько 11 години вечора невідомі люди, озброєні люди, в балаклавах, з болгарками увірвалися в будівлю храму, викинули людей, які там чергували у нас - це дві жінки, - описував ситуацію настоятель храму з УПЦ МП отець Григорій Стадник.

Прес-служба Рівненської єпархії УПЦ МП ще додала барв:

— Віруючих УПЦ під прицілом змусили покинути храм. Близько 23.50 до храму приїхали машини з бійцями "Айдара" і "Азова" і з їхньою допомогою розкольники за лічені хвилини виштовхали представників громади УПЦ з храму, погрожуючи зброєю. Парафіяни називають подію не інакше, як терористичний акт, - виділення жирним взяте з вихідного тексту.

У ситуації поїхав розбиратися журналіст "ТСН". Він перевірив записи камер спостереження. Побачив, що до храму підходили люди і зрізали болгаркою. Ніяких автобусів з підвезеними бійцями "Айдару" та "Азову" на відео не було, встановив журналіст. Він побачив камеру і на будинку священика Московського патріархату отця Миколи Сисонюка, проте передивитися запис він не дозволив. Версія про "Айдар" та "Азов" так і залишилися не підтвердженою. В момент зйомок сюжету на подвір'ї свящиника Московського патріархату чергували люди - переважно, як заявив сільський голова Ярослав Вознюк, не місцеві. Серед селян є поширеною версія, що у пікові моменти УПЦ МП звозить до села семінарістів - зокрема, з Почаївської лаври.

— Вони позвозили тітушок. Тут було десь 500 чоловік - і СБУ, і Альфа. І Беркут. Уся міліція зі всієї України - вони сидять там, у Почаєві. Там повно тітушок сидять, козаки, там усі печери забиті зброєю. Усі отут були у джинсах, кросівках, підрясниках, а позаду зброя, - живописує цю версію вірянка Київського патріархату Галина.

— Які тут тітушки? У нас не було нікого. Ні з Почаївської лаври, як вони говорять, що монахи були, у нас тільки свої священики і знайомі, які приїжджали підтримувати нас. Більше нікого чужих людей не було. А у них, коли Київський патріархат забирав церкву, весь час були чужі люди. В балаклавах, з закритими обличчями, зрізали замки і входили в церкву. У них були чужі люди. А у нас - то наші парафіяни були, чужих не було. І священики знайомі - з нашої області, нашого району навіть. Вони кажуть, що ми наймали. Нікого ми не наймали. Ми все робимо за законом, через суд робимо все. І всі суди виграли, - відкидає звинувачення другий священик храму з УПЦ МП Микола Сисонюк.

Поліція події ночі з 2 на 3 квітня почала розслідувати за трьома статтями кримінального кодексу - "Навмисне знищення або пошкодження майна", "Навмисне легке тілесне ушкодження" та "Самоправство". І вже 3 квітня у Рівненському міському суді домоглася повторного арешту храму. Апеляційний суд рішення підтримав.

9 листопада Рівненський міський суд дозволив керівнику релігійної громади УПЦ МП двічі на місяць заходити до храму разом зі слідчим у разі необхіності . 28 листопада апеляційний суд це рішення скасував.

Настоятель храму отець Григорій каже: входити до храму треба було. щоб знімати показання лічильників та перевіряти загальну обстановку.

Після останніх квітневих сутичок у селі тримається хиткий баланс. Віряни Київського патріархату моляться в будинку священика на території храму. Священики Московського патріархату правлять у гаражі власного будинку отця Миколи Сисонюка.

АДМІНРЕСУРС

Чи не є арешт, крім засобу стримання, ще й засобом тиску на вірян Московського патріархату? Таке питання виникає після спілкування зі священиком Київського патріархату отцем Ігорем Загребельним. Ми зустрілися в середмісті райцентру Дубно. Для спілкування він запросив нас до будівлі районної ради - телефоном домовився з керівництвом ради, що нас пустять на запис. Зі слів отця Ігоря випливає, що скасувати арешт можна не тільки в контексті розслідування провадження, але й якщо сторона Московського патріархату піде на поступки.

— Тепер, коли визнали нас канонічними, що заважає? Знову потрібно зібратися за столом перемовин, щоб не було сутичок, щоб був знятий арешт, використовувати цей храм почергово, - каже священик.

Його варіант компромісу - почергові богослужіння у храмі: "Ще у 2014 році, коли виникли всі ці події, я пропонував - давайте будемо користуватися храмом почергово, щоб зняти цю напругу в селі. На початку це було священиком сприйнято непогано і навіть громада погодилася. Але вмішалися треті сили - розумієте, митрополит Варфоломій сказав, що це не благословляється, бо церква Київського патріархату осквернить цей храм".

Ідея почергового богослужіння до душі і сільському голові Ярославу Вознюку.

— На мою думку, була дуже добра пропозиція піти на позачергове богослужіння. Розумію, мене звинувачує УПЦ, що я насідаю на тому, щоб піти на почергове, але це все залежить від громади. Якщо громада не захотіла на почергове, церкву досі опечатано, воно так і буде стояти. Я казав як одній, так і другій стороні - якщо громада домовляється, пишуть до суду, суд знімає арешт, будь ласка - одні зранку, другі після обіду чи навпаки. Про все можна домовитися. А так іти один навпроти одного четвертий рік - ось і все, - пояснює Вознюк.

У поліцейських в розслідуванні двох проваджень через події довкола храму за три роки - жодного підозрюваного, написав у відповідь на запит заступник начальника Головного управління Нацполіції в Рівненській області Олександр Панасюк. Наскільки активно ведеться розслідування, чому досі потрібен арешт та чи не є він засобом тиску на власника храму - релігійну громаду Московського патріархату - Панасюк не відповів. Написав, що всі інші відомості є конфіденційними.

ЩО ДАЛІ

Перше листопада. На подвір'ї храму - толока. Віряни Київського патріархату приїхали прибирати територію.

— Коли треба, то працюємо. Є весною - весною наводимо порядок. Дівчатка садять квіти, вскопують, приводимо в порядок. Влітку так само доглядають усе, що треба.

Інколи громада Московського патріархату косить траву, з тим у нас проблем немає. Коли була одна громада, разом закупили косилку, вони забрали її до себе, - пояснює заступник старости релігійної громади Київського патріархату Микола Новосад.

Він запрошує нас у будинок, де священик Київського патріархату править службу. В кімнаті з алтарем та іконами вмістилися б людей двадцять - замало, кажуть ці віряни. 

— Дуже нам обідно, коли ми приходимо з покійником, стоїмо під храмом, на тій площадочці, так машини їдуть, що не чути. Чого не можна покійника похоронити, занести - і закрити церкву. Ні, кажуть, не можна, - розповідає одна з вірянок.

На тисняву - тільки у гаражі священика - нам скаржилася і вірянка Московського патріархату, Галина. Для неї церква УПЦ МП - теж українська, міняти її вона не хоче.

— Я як ходила у православну українську - і так мушу до кінця. Московського патріархату. І хай вони що говорять - я віри своєї не міняю. Я з дитинства ходила в цю церкву - і хрестили мене тут, і вінчали мене в цій церкві. І чого я маю міняти віру? Я українка, визнаю все українське, і патріот України - але віри міняти не збираюся, - каже вона.

Не так виразно, але помітно розділилися громади і за магазинами. Одним володіють віряни Московського патріархату - точніше, жінка та її мати ходять до гаража Московського патріархату, а чоловік - до будинка Київського патріархату.

Староста громади Київського патріархату, депутат Дубенської райради Михайло Войтюк конкурує з цим магазином. Його заклад має назву "Крамниця патріотів".

На видному місці там - туалетний папір із зображенням Путіна.

Михайло Войтюк каже, деякі селяни з таким позиціонуванням не погоджуються.

— Кажуть: "Крамниця ідіотів. Ну то слухайте - розуму нікому не вкладеш. Сюди ходять усі, нема питань. 10-15 людей не ходять - ну то й не ходіть, - відповідає Войтюк.

Він вважає: якщо більшість селян вирішили перейти до Київського патріархату, то й молитися мають право у храмі.

— Ми були до 2014 році у Московському патріархаті. То ми маємо право користуватися чи ні? - запитує староста.

— Громада Московського патріархату розділилася в собі. Вони ж до 2014 року були громадою російської церкви. Їм належить якась частка цього храму чи не належить? Зараз вони хочуть відійти в іншу конфесію, а їм кажуть - храм має належати російській церкві, - говорить священик Київського патріархату (тепер - помісної церкви) отець Ігор (Загребельний).

За словами священика, делегація вірян з Птичої їздила в Київ 15 грудня - разом з іншими чекала, доки Об'єднавчий собор утворить помісну церкву та обере предстоятеля. Він очікує, що після надання томосу буде рішення й від світської влади. Можливо, Верховна Рада врегулює питання переходу вірян з однієї громади в іншу та права власності на храми.

Але громада УПЦ МП в селі не ліквідована, має зареєстрований державою статут і зберігає право власності на храм. Переходити до помісної церкви настоятель храму Григорій Стадник та другий священик Микола Сисонюк не збираються.

На випадок, якщо новостворена помісна церква вирішить побудувати свій храм, сільська рада тримає ділянку землі, каже сільський голова Ярослав Вознюк. Але, пояснює священик цієї церкви Ігор Загребельний, місцеві жителі на це не погоджуються: "Людям, які тут прожили, з цим храмом пов'язали своє життя, їм боляче полишити цей храм".


Востаннє в храмі служили у серпні цього року. Тоді Київський патріархат відспівував місцевого жителя - бійця АТО Миколу Гуменюка, який загинув ще у 2014 році під Іловайськом. Заради цього суд на день скасував арешт на храм.


Єднають вірян двох церков родини - тут нерідкі випадки, коли під одним дахом живуть віряни обох церков. А ще - кладовище: воно спільне для обох розрізнених таборів.

Григорій Пирлік, Цензор.НЕТ
Реклама

Читайте також: