Роздуми над 11 діаграмами - результати виборів в Миколаївській області

На підставі діаграм та інших даних спробуємо хоч трохи проаналізувати результати виборів в Миколаївській області.

Почнемо з обласного та всеукраїнського переможця П.Порошенка. Картина його районних результатів  виходить в цілому «рівна», але з певною направленістю.

Поясню. З результатів виборів та соціології відомо, що Порошенко насамперед обранець Західної та Центральної України. Максимальна підтримка – Галичина. Чим далі з заходу на схід та південь підтримка Порошенка поступово падає на користь Тігіпка та Добкіна. Тому абсолютно не дивно, що «найпорошенківськими» виявились традиційно найбільш «бандерівські» північні райони – Кривоозерський, Врадіївський, Братський, Арбузинський, Первомайський та м.Первомайськ. Ці райони, а особливо Кривоозерський, найбільше політико-психологічно наближені до Центральної України і взагалі до українського як такого. Трохи фактів для тих, хто не вірить на слово.

В 2002 році лише в Кривоозерському районі в області перемогла не КПУ, а СПУ.

У 2004 році перемогу в Кривоозерському та Врадіївському районах отримав Ющенко, а не Янукович, як в інших районах області.

2006 року в Кривоозерському, Врадіївському та Братському районах Партія регіонів набрала найменші відсотки.

Реклама

2010 року у Кривоозерському та Врадіївському районах в ІІ турі Янукович отримує найгірші результати.

2012 року Кривоозерський стає єдиним районом області, де на виборах до парламенту найбільшу кількість голосів отримала ВО «Батьківщина», а не Партія регіонів.

Та й не слід забувати, що це в Кривому Озері центральний майдан вже давно майдан Незалежності, а не пл.Леніна, а центральна вулиця Первомайська, на якій розташована РДА вже давно носить ім’я Грушевського, а не того ж Леніна. Саме в Первомайську вже є пам’ятний знак та сквер Героїв Небесної сотні. І так далі.

Подальша градація районів «за Порошенка» теж не сильно дивує, крім двох – Єланецький та Казанківський. 35,33% та 37,62% в цих районах це невиправдано мало за «проукраїнського» кандидата. Але це помилковий висновок, оскільки не бере до уваги результати Тимошенко.

Саме Тимошенко з рекордним по області результатом в Єланецькому районі (18,31%) забрала електорат Порошенка. Точніше не забрала, а втримала за собою (2012 року ВО «Батьківщина» в цьому районі набрала - 19,76%). Звичайно, що така вдала «оборона», це заслуга місцевого штабу Ю.Тимошенко, якому вдалось якимось чином зцементувати свій електорат. Схожа ситуація і з Казанківським районом.

І навпаки по Первомайську ВО «Батьківщина» здала (21,7% - за ВО «Батьківщина» 2012 року) рекордно більше, ніж в інших містах та районах. В підсумку Первомайськ «по Тимошенко» несподівано опинився серед таких традиційних «проукраїнських аутсайдерів», як Очаків та Миколаїв. Частина бездарно розданих голосів дійсно відпала Порошенку, що вивело Первомайськ «по Порошенку» в абсолютні лідери, поруч з Первомайським та Кривоозерським районами. А частину «тимошенківського» електорату підібрав штаб Гриценка. Не погано попрацював штаб Гриценка і у Вознесенську, в наслідок чого бачимо таку картину по А.Гриценку:

В інших районах результати боротьби за електорат між Порошенком, Тимошенко, Гриценком «змазані» цілою низкою чинників.

Але при збільшенні масштабу, при виведені сумарного результату «проукраїнського табору» (Порошенко, Тимошенко, Гриценко, Тягнибок, Ляшко) стає очевидно, що ніякі промахи та успіхи штабів в окремих районах не руйнують загального ідеологічного ландшафту Миколаївщини. 

А ось відповідно сумарні цифри політиків, які в жодному випадку ніколи не будуть закликати чинити збройний опір Росії (в Криму, на Сході України чи будь-де інде в Україні чи в інших країнах):

Як бачимо тут картинка порівняно з попередньою діаграмою прямо протилежна. Власне кажучи ці дві діаграми дають для проросійських та проукраїнських стратегів приблизну картину порайонного розподілу проукраїнських та проросійських настроїв в області.

Якщо про «бандерівську» північ області (Кривоозерський, Врадіївський, Первомайський район) вже писав, то тепер звернемо увагу на те, чому за проросійськими настроями «зашкалює» Очаків, Очаківський та Казанківський райони?

Спочатку по Очакову та Очаківському району. Причин тут декілька, основні з яких: 1) історична «аура» Очакова, яка створювалась російськими царськими та радянськими імперіями суто як міста «російської слави», чия історія, назви вулиць, пам’ятники, «під зав’язку» тісно пов’язані, насамперед, із захопленням російськими військами турецької фортеці або діяльністю Шмідта; 2) місто та район, в яких за часів СРСР доволі інтенсивно селили військових, оскільки в Очакові розташовувалась військово-морська та військова вертолітна база  (зрозуміло, що такі поселенці були переважно офіцерами, комуністами та не українцями).

6 травня цього року миколаївський блогер Семен Задворний у своїй статті «Смогут ли спецслужбы не допустить появление горячих точек на Николаевщине?» називає Очаків найбільш ймовірною ціллю проросійських сепаратистів. Цитата: «Стоит учесть, что в этом городе очень много отставных моряков, которые, уходя в отставку после службы в ВМС СССР получали, как бонус, возможность селится в теплых южных регионах Союза на берегу моря, что, в свою очередь, влечет более пророссийские настроения населения, чем в других райцентрах области. Не стоит забывать и относительно недавние инциденты, которые происходили в окрестностях этого городишки. Можно вспомнить, хотя бы, 2008 год, когда летом, во время проведения учений Си Бриз, пророссийские силы организованно привезли сюда своих сторонников из восточной Украины для участия в протестах против этих учений, не смогли их сдержать и был разгромлен один из опорных пунктов милиции в Очаковском районе… Также, не стоить упускать из внимания те «шабаши», которые по несколько раз в год устраивали в Очакове пророссийские силы. Своими шествиями, к которым привлекались пророссийские казачьи организации, они занимались промыванием мозгов местному населению... Ну чем вам не Славянск?. По информации сотрудников Одесского СБУ, именно такой план у сепаратистов и есть, а на военных картах РФ Очаков уже начинают маркировать, как собственную опорную точку, так же как и Славянск с Краматорском».

Одним словом, зважаючи на деякі факти, не є дивною традиційно висока підтримка в Очакові та районі КПУ. Самим Очаковим вже багато років керує комуніст М.Топчий.

Якщо з Очаковим, Очаківським районом та й з Миколаєвом все більш-менш зрозуміло, то «проросійськість» Казанківського району, викликає здивування. Як бачите вона проявляється і у феноменальній комуністичності району.

При цьому скажу, що «комуністичність» Казанківського району «традиційна» і тягнеться ще з часів СРСР. Наприклад, подивіться результати по району парламентських виборів 1998 року: КПУ –  62,39 %, Виборчий блок СПУ та СелПУ – 8,73 %, НДП –  6,07 %, НРУ –   4,19 %. Вражає! А ось данні ІІ-го туру президентських виборів 1999 року: Симоненко – 65,3 %, Кучма – 31,0 %. Далі така сама картина. 2002 року КПУ в районі здобуває феноменальні 44,74% (в Миколаєві – 26,98%). 2006 та 2007 років знову рекордні по області показники КПУ: 14,5 та 14,2%. 2010 року Симоненко в районі отримує найвищий по області результат 10,17%, 2012 року черговий рекордний по області результат КПУ – 29,4%.

В той же час звіт райкому КПУ про роботу з 12.02.2011 по 7.02.2014, розміщений на сайті КПУ ніяких особливих пояснень «феномену» не містить. Якщо не брати до уваги такий: «Большой вклад в активизации военно-патриотического воспитания молодежи вкладывает Дорошенко В.Г. – директор аграрного лицея, депутат областного совета, бывший первый секретарь РК КПУ. В лицее создана партийная, комсомольская организация».

І все ж причини феномену Казанківського району, ймовірно, криються не лише в роботі райкому КПУ. Вони глибші, як і в Очакові та Очаківському районі. І саме вони спричинили лідерство району не лише по Симоненку, а й по іншому «проросійському» кандидату Добкіну. 

Ось інші «прогнозовані» результати С.Тігіпка по районам. Без радикальних сюрпризів та нюансів. 

Діаграма О.Ляшка зацікавлює лише помітним лідерством Братського району, що може бути пояснено більшою агітаційною представленістю О.Ляшка в районі. Хоча чому саме там і в яких саме формах лишається таємницею.

І останні два кандидата, про яких варто згадати.

Спочатку В.Рабінович. Ніколи не думав, що Рабінович користується такою популярністю та авторитетом у миколаївців, але факт лишається фактом. Саме він, після Порошенка та Тігіпка здобув третє місце в Миколаєві та Очакові і четверте у Вознесенську (пропустив вперед Тимошенко). В чому причина не цілком ясно. Є підозра, що це «специфічний» психологічний демарш колишніх виборців Януковича (Рабінович отримав помітні результати лише на півдні та сході України). Є підозра, що якимось дивом спрацювала поява Рабіновича на телебаченні. Є підозра про прояв єврейських громад цих областей (за переписом 2001 року найбільше євреїв проживало у південних та східних областях). Але це все підозри і версії, реальні причини можуть бути більш «екзотичними». Жодної кампанії в області Рабінович не здійснював, не формував ніяких штабів, не мав навіть своїх довірених осіб, нікого.

А тепер дуже не показовий результат дуже ідеологічного О.Тягнибока:

Чому не показовий? Тому, що як вже говорив Західна Україна, в тому числі електорат ВО «Свобода» всеціло голосували за Порошенка. У Львові, наприклад, за Тягнибока проголосувало 0,9%, тобто скільки і в Миколаєві (0,83%). А про що така схожість говорить? А ні про що, крім того, що всі пішли голосувати за Порошенка. Разом з тим усі знаємо, що голосування за Порошенка було вельми специфічне за мотивами та у вельми специфічних умовах. Тому робити висновок про «загибель» ВО «Свобода» я б не поспішав. В неї дуже ідеологічні виборці, так само як і у КПУ. І їх не перекупити красивими рекламками. Електорат ВО «Свобода» нікуди не дівся, і на партійному полі він лише придивляється з цікавістю до Правого сектору, не дуже довіряє ВО «Батьківщина» і вельми скептично ставиться до «теоретичних» майбутніх політичних партій Порошенка чи Гриценка. Тому, якщо Правий сектор не розвинеться у щось організаційно потужне, при всьому багатстві вибору іншої альтернативи у «крайньо правого» електорату (близько 12%) ніж ВО «Свобода» просто не буде.

Хоча варто відзначити, що якщо у 2010-2012 роках ВО «Свобода» в Миколаєві проводили доволі активну монопольну протестно-захисницьку діяльність, що й дало їм у 2012 році більше 5% по м.Миколаєву, то тепер в м.Миколаїв цю нішу активно захоплює Правий сектор з Народним ополченням. Саме це послужило початком нещодавніх атак ВО «Свобода» в Миколаєві на Правий сектор.

Тепер перейдемо до висновків з президентської кампанії в області для інших «гравців».

Для ВО «Батьківщина»: Із ситуативною популярністю Порошенка можна цілком успішно боротись на місцях. Все залежить від конкретної роботи в конкретних місцях. Преміювати «винуватця» рекордного результату Єланецького району.

Для Порошенка: Ніяких висновків по області не можна зробити, оскільки в районах та містах фактично не існувало ніяких місцевих штабів, місцевих спікерів. Вся кампанія йшла «з Києва» з висоти загальнодержавних і геополітичних міркувань. Місцева специфіка тут ні до чого. Проте «регіональні нюанси» можуть початись при спробах створювати місцеві осередки «партії Порошенка». Ось тут можуть бути різні «вибухонебезпечні» суміші. Вже зараз бачимо спробу деяких депутатів-регіоналів в Миколаївській міській та обласній радах «перефарбуватись». Як вони, а також різношерсті «націонал-демократи», «ополченці» та полум’яні борці з режимом Партії регіонів будуть уживатись в одній солянці поки не ясно.

Для Тігіпка і Добкіна: «Районні» висновки такі ж як і для Порошенка - ніякі. Вся «районна» специфіка – в майбутньому, при спробах формувати місцеві штаби і осередки партій.

Для КПУ: Навіть «рекордний» Казанківський район показує стабільне падіння вниз головою. Кінець вже близько. Єдиний шанс – більш активна та публічна всеукраїнська зрада марксизму-ленінізму і перехід до «буржуазно-націоналістичної» соціал-демократії.

Для Рабіновича: Рабінович може сміятись, але Миколаїв єдиний обласний центр України де він здобув третє місце. А якщо серйозно, то доля його відсотків лише частково залежить від того, куди вирішить направити свою політкар’єру Рабінович, оскільки в будь-якому випадку вони залишаться в «проросійській ніші», колишній ніші Януковича і їх потенційно можуть підібрати Добкін чи Тігіпко.

Для Ляшка: Розібратись з рекордом Братського району і «винного» поставити головою обласної організації, замінивши не «на 100%» адекватного політичній ситуації О.Найду (недавній публічний конфлікт з журналісткою «Преступности Нет» яскравий приклад).

Дмитрий Федорченко для НикВестей