«Підводили дроти до тіла, заливали омивач», — мешканці Херсонщини розповіли, що пережили під час російської окупації

Мешканці населених пунктів у Бериславському районі Херсонщини розповіли про півроку життя за російської окупації.

З жителями звільнених сіл спілкувався журналіст видання «Ґрати» Іван Антипенко.

Фото: Іван Антипенко

— Кажу йому: «Постав тут автоматик, здавайся». Він розвертає автомат на мене. Дівчата стоять біля мене й молять, щоб я більше нічого не говорила. Він говорить: «А почему я должен сдаваться? Пускай они сдаются». Я кажу: «Так ви ж до нас прийшли, не ми до вас», — згадує мешканка села Гаврилівка Марія Бриляк.

Марія Бриляк, фото: Іван Антипенко

Її син Євгеній Бриляк загинув у боях за Херсонщину. Жінка відзначає, що окупанти не шкодували ані українців, ані своїх — навіть тягнули селом важкопоранених товаришів по службі.

Чоловіка Олени Ковалик, Олега, з села Миролюбівка росіяни закатували до смерті.

— Вони приїхали до мене додому й сказали: «Вашего мужа больше нет, его задушил украинец». Хоча це брехня. Вони його закатували. Це те, що мені розповідали.  Катували дротами, замивали омивач у пістолети для піни (монтажкої, — прим.). Про інші види катувань вам полонені розкажуть, мені дуже тяжко, — говорить крізь сльози жінка.

Олена Ковалик, фото: Іван Антипенко

Леонід Дикуха, мешканець Новоолександрівки, радіє українським військовослужбовцям. Він чекав на них із найпершого дня окупації. Посміхається до солдатів, як до рідних. Його старший син — зараз на фронті.

— Їхні (окупантів, — прим.) лиця надоїли. Чесно кажу, відраза вже до них. Їздять машинами по селу, вимахують руками, а у відповідь із ними й вітатися не хочуть. Чого бракувало? Та в селі якось трималися. А от цигарки «стріляв». Грошей не було. Росіяни своїм роздавали в обмін на паспортні дані. Але для них у мене документів немає. Для України є, а для них – немає. І гуманітарку їхню теж не брав, — говорить чоловік.

Леонід Дикуха, фото: Іван Антипенко

Розповідає, як односельці берегли українські прапори, скинуті росіянами.

— Люди його забрали, а зараз знову вивісили. Наші прийшли. Тепер дихати легше стало. Тепер буде Україна, — посміхається Леонід Дикуха.

 У Нововоскресенському Володимир Яровий розповідає, як окупанти мародерили.

— Машини забирали, трактори, пральні машинки, коври. Їдуть, як із базару — коври з вікон сторчать. У когось мотоцикл, у кого велосипеди ледь не позабирали. Прийшли, кажуть: «Треба машина». А люди не дають. Вбили теля, задні ляжки забрали, машину теж. І бичка, і машину, — згадує він.

Володимир Яровий, фото: Іван Антипенко

Одній мешканці в селі росіяни в’їхали своєю БМП прямо в будинок. І ще повалили кілька електроопор.

— Зараз люди повиходили, ожило село, а то ж не було нікого, по хатах сиділи, боялися. То там прихід, то там, — каже Володимир.

Він також сподівається, що тепер правоохоронці покарають тих, хто допомагав росіянам.

Нагадаємо, журналіст Дмитро Багненко разом з дружиною та донькою пережив захоплення Херсону російськими загарбниками та окупацію. Весь цей час він вів таємну зйомку, яку змонтували у документальний фільм BBC.