Запасна влада: хто і як керуватиме державою в разі форс-мажору

В усіх країнах, де вирує епідемія COVID-19, хвороба не оминає нікого. Політики, депутати, міністри, судді, навіть президенти та лідери держав – у зоні ризику. Не стала виключенням і Україна.

При цьому саме політики та високопосадовці, як правило, перебувають у більшій зоні ризику, аніж пересічні громадяни – саме через свій спосіб життя. Вони більше подорожують за кордон не лише для відпочинку, але й у справах, контактують зі своїми зарубіжними колегами та відвідують масові заходи у зв’язку з виконанням своїх обов’язків.

Вже зараз у столичних лікарнях підтвердилися випадки зараження коронавірусом у кількох народних депутатів, тест на визначення хвороби проходять усі ті, в кого є характерні симптоми, або коли людина почувається зле. Саме тому карантин оголошений і в усіх органах влади, а традиційне засідання погоджувальної ради спікер парламенту провів із головами фракцій в онлайн-режимі.

Із подібними викликами Україна, як і решта держав, стикається чи не вперше. Коронавірус може не лише вплинути на економіку кожної конкретної країни і світу, але й на політичний порядок денний. Адже невчасна діагностика чи невдале лікування можуть забрати життя кожної людини, навіть якщо вона обіймає найвищі посади в державі.

Реклама

Як розвиватиметься ситуація? Чи всі варіанти дій у разі подібного форс-мажору передбачені в Конституції України? Як інші держави світу реагують на «чорного лебедя», яким став COVID-19, у контексті збереження сталості системи управління державою?

План «Б» – про всякий випадок

У світовому масштабі підстав для занепокоєння також вистачає. У країнах Європи вже підтвердилося кілька випадків можливого зараження політиків небезпечним коронавірусом. Епідемія не оминула й найвищих посадових осіб.

Зокрема, ще наприкінці минулого тижня канцлерка Німеччини Ангела Меркель оголосила про свій намір піти на самоізоляцію через підозру на можливе зараження коронавірусом. Вона контактувала із вже зараженим лікарем. Поки що діагноз канцлерки не підтвердився, вона продовжує брати участь у роботі уряду дистанційно.

Політична система у ФРГ – багаторівнева, і канцлер, хоч і має всю повноту виконавчої влади, проте керівним органом залишається федеральний парламент Бундестаг. Тож навіть за найгіршого сценарію політична система Німеччини залишатиметься сталою, адже всі рішення про «запасні варіанти» внаслідок непередбачуваних ситуацій закріплені за законодавчим органом.

У Великій Британії вирішили подбати про «наступника» прем’єр-міністра Бориса Джонсона заздалегідь. У разі, якщо очільник уряду захворіє на коронавірус, його функції виконуватиме міністр закордонних справ Домінік Рааб. Так чи інакше, Велика Британія за своїм державним ладом – конституційна монархія, тож формально главою держави залишається монарх, наразі це королева Єлизавета ІІ.

У Франції значно посилили безпекові заходи стосовно глави держави Еммануеля Макрона та його найближчого оточення через ймовірне зараження коронавірусом керівника адміністрації президента Патріка Стрзода та міністра юстиції Ніколя Беллубе. Це вже не перший випадок ймовірного зараження у французькому уряді. Зокрема, міністр культури Франк Рістер вже перебуває вдома під медичним наглядом. Ще п'ять депутатів Національних зборів також на лікарняному через зараження COVID-19.

Цікаво, що у Франції фактично немає інституту віцепрезидента, тому в разі непередбачуваної ситуації тимчасові обов’язки президента покладаються на спеціально призначеного представника Сенату.

Досвід України

В екстрених ситуаціях в Україні функції президента України виконує голова Верховної ради України. Так вже було у 2014 році, коли наприкінці лютого внаслідок подій Революції гідності тодішній президент Віктор Янукович втік із країни до російського Ростова-на–Дону.

Тоді у 2014 році відповідальність за подальшу долю держави взяв на себе парламент. Сформувавши нову коаліцію та обравши головою Верховної ради Олександра Турчинова, нардепи фактично саме йому делегували право останнього підпису під усіма законодавчими ініціативами.

У разі відсутності прем’єр-міністра його функції виконують перший віцепрем’єр-міністр або віцепрем’єр-міністр. Подібні випадки в новітній історії України вже траплялися щонайменше 5 разів.

Так само в разі відсутності голови Верховної ради, його функції можуть виконувати перший заступник і заступник. Звісно, у надзвичайних ситуаціях, якщо неможливість виконання обов’язків голови Верховної ради пов’язано зі смертю людини, народні депутати мають обрати нового голову. Аналогічна ситуація з окремими поправками в процедурі з очільником уряду. А от у разі смерті глави держави Верховна рада має призначити дострокові президентські вибори.

Як бути з Конституцією?

Зважаючи на реалії карантину, чи всі можливості для дистаційної роботи органів влади передбачені в Основному законі?

Наразі у Верховній Раді активно обговорюють можливість не лише розробляти законопроекти, але й голосувати онлайн. Прямої заборони такого режиму роботи Конституція не передбачає. Однак, якщо згадати багато різноманітних ситуацій у новітній історії України, подібні обставини згодом можуть бути використані для оскарження в Конституційному суді.

Наприклад, були скасовані так звані «диктаторські закони», ухвалені нардепами 16 січня 2014 року із порушенням регламенту, без використання системи «Рада», простим підняттям рук.

Днями парламент може розглянути законопроект про можливість ухвалювати закони в онлайн-режимі. За нинішніх обставин такий закон може бути ухвалений тимчасово, на певний час до закінчення карантину. Однак виникає інша обставина: як проконтролювати, чи голосував депутат особисто? І чи не зможуть згодом бути оскаржені всі законодавчі ініціативи, проголосовані у такому режимі?

Говорячи про державу у смартфоні та діджиталізацію вже майже рік, нова влада також виявилася не підготовленою до суворих реалій життя, коли загрози наступають значно швидше, аніж політики встигають реалізувати свої обіцянки. В Україні таких ситуацій у майбутньому може бути значно більше, тому передбачати та реагувати на них потрібно заздалегідь. А в разі необхідних змін до законодавства і Конституції – передусім.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»