Доброчесність по-миколаївськи: документ про зміни чи імітація реформ?

З циклу: «Хлопці, схаменіться!»

Міська влада Миколаєва активно просуває План доброчесності на 2026–2028 роки як доказ нової якості управління. Проте сам документ готували за «старою доброю традицією»: без зайвих очей, без повноцінного залучення громадськості та з явним дефіцитом конкретики.

Документ про відкритість — «з-під ковдри»

Для Миколаєва, який отримує значну допомогу від міжнародних партнерів (зокрема Данії), доброчесність — це вже не просто риторика, а умова виживання. Але наскільки доброчесно готувався сам План?

Роботу над документом розпочали у 2024 році. До складу робочої групи увійшли десять осіб: дев'ять чиновників мерії та один експерт. Жодного представника громадськості. Влада стверджує, що процес був відкритим, бо «інформацію десь публікували». Проте голова Експертно-громадської ради Артем Ващиленко влучно охрестив його «документом з-під ковдри», що з’явився з порушенням самих принципів прозорості.

Навіть у 2026 році, коли мер Олександр Сєнкевич особисто включився у процес, головним аргументом стало не бажання змін, а фраза: «Це вимога донорів, а не забаганка». Це чіткий сигнал — місту потрібна «правильна картинка» для партнерів, а не обов’язково робочий інструмент.

План намірів без механізму реалізації

Методологічна база документа (стандарти ISO, підходи НАЗК та допомога EUACI) виглядає серйозно. Проте на практиці План перетворився на перелік переписаних з методичок ризиків із вкрай слабкими заходами реалізації.

Головні системні вади документа:

1. Розмиті формулювання: Замість чітких кроків — канцеляризми («забезпечити», «опрацювати»).
2. Колективна безвідповідальність: Замість персоналій відповідальними призначені цілі департаменти або «балансоутримувачі».
3. Нескінченні строки: Для десятків заходів термін виконання вказано як «постійно» або розмито на всі три роки. Контролювати такий графік неможливо.
4. Ресурсний парадокс: Документ 30 разів стверджує, що «не потребує додаткових ресурсів», хоча передбачає розробку нового Генплану, ГІС та оцифрування містобудівної документації — завдань на мільйони гривень.

П’ять «сліпих плям» Плану

Для того, щоб План став реальним, у ньому катастрофічно не вистачає спеціалізованих розділів у найбільш ризикових сферах:

1. Відновлення: найбільші гроші

Миколаїв будує заново школи та мережі. Це зона найвищої відповідальності.

• Чого бракує: Цифрової карти об’єктів, публікації кошторисів у форматі Excel та інтеграції з екосистемою DREAM.

2. Комунальні підприємства (КП): «сіра зона»

КП часто стають «чорними дірами» для бюджету через закриті закупівлі та кадрові призначення.

• Чого бракує: Наглядових рад із незалежними членами та обов’язкового зовнішнього аудиту.

3. Благоустрій: корупція в кожному дворі

Найближча до людей сфера, де процвітає суб’єктивність у виборі адрес для ремонту.

• Чого бракує: Відкритих критеріїв пріоритезації та фотофіксації «до/після» для кожного об'єкта.

4. Громадська участь: кінець чиновницького діалогу

Без зовнішнього ока доброчесність залишається розмовою влади із самою собою.

• Чого бракує: Механізму публічних консультацій та права громади впливати на перегляд Плану.

5. Контроль: щоб План не помер у день ухвалення

• Чого бракує: Чіткого порядку звітування та незалежного моніторингу за участю громадських організацій.

Окрім вищезгаданого, План має врахувати соціальний захист та підтримку ветеранів і ВПО. Розподіл допомоги та послуг у цих сферах сьогодні є вкрай чутливим. Також фундаментом має стати кадрова доброчесність: якщо правила добору людей у систему залишаться закритими, жоден антикорупційний механізм не спрацює.

Чи є шлях назад до довіри?

Парадокс ситуації полягає в тому, що документ, який мав змінити культуру управління в Миколаєві, сам став яскравим прикладом «старої школи»: закритість робочих груп, формальні обговорення та залізобетонний аргумент — «треба прийняти, бо донори чекають».

Якщо міська влада справді прагне не просто поставити галочку у звіті для партнерів, а реально повернути довіру містян, План доброчесності має трансформуватися. Він повинен перетворитися з розмитої «декларації намірів» на жорсткий алгоритм дій, де за кожним пунктом стоїть конкретне прізвище, встановлено чіткий дедлайн та визначено вимірюваний результат.

Проте для справжнього очищення системи цього замало. Потрібно повернутися у самий початок пройденого шляху. Це означає:

• Перезавантажити склад робочої групи, включивши до неї реальний голос громадськості та незалежних експертів.
• Провести чесний аудит ризиків у тих сферах, які зараз сором’язливо оминули. Визнати помилки у процесі підготовки, адже доброчесність починається не з тексту в документі, а з відкритості того, хто цей текст пише.

Тільки так План доброчесності стане не «паперовим тигром» для заспокоєння донорів, а реальним договором про нові правила гри між владою та громадою Миколаєва.