Жоден замовник не поніс покарання. Як розслідують напади на активістів

Замовники вбивства Катерини Гандзюк не встановлені. Справу про смерть екоактивіста з Харківщини Миколи Бичка закрили, а нападники на Сергія Стерненка з Одещини визнані потерпілими. Відсутність покарання породжує нові злочини, вважають правозахисники.

«Покарання не поніс не лише жоден замовник, а й жоден представник органів державної влади, який створював перешкоди для слідства. Зрозуміло, що система робить висновок: «А чого нам боятися?», - говорить очільниця Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук. 

Як наслідок - напади продовжуються. Один із останніх прикладів - тиск на захисників Протасового Яру, які протестують проти забудови у Києві. Голова організації «Захистимо Протасів Яр» Роман Ратушний розповів, що йому погрожували фізичною розправою екс-очільник партії «УКРОП» Геннадій Корбан, а також люди, пов'язані з дніпровським забудовником «Дайтона Груп». У вересні охоронець забудовника напав на координаторку групи Юлію Кононенко. У неї діагностували струс мозку і забій лицьової щелепи. Коли активістка звернулася до поліції, їй почали погрожувати із вимогою забрати заяву.

Центр громадянських свобод (ЦГС) моніторить злочини проти активістів та слідкує за розвитком справ. Правозахисники створили карту, де можна слідкувати за рухом розслідування та географією правопорушень. З січня 2019 року Центр зафіксував 72 інциденти переслідувань представників громадянського суспільства. Серед зафіксованих протиправних дій - вбивство черкаського журналіста Вадима Комарова, 6 погроз, 13 нападів, 32 випадки юридичного тиску.

«Цього року не було справи, яка б закінчилася притягненням до відповідальності винних чи розслідуванням справи», - розповіла кураторка проекту Центру громадянських свобод Любов Галан під час презентації карти.

Очільниця ЦГС Олександра Матвійчук називає три причини продовження атак на громадських активістів:

1. Слабкість державних органів, які не здатні попереджувати такі злочини та забезпечувати покарання винних.

2. Вплив війни, який призводить до психологічного ефекту зростання толерантності суспільства до насильства.

3. Побічний ефект реформи децентралізації - на місцях утворюються феоди, коли корумпована влада зростається з правоохоронними органами і судами. 

Аналітик Центру прав людини “ZMINA” В’ячеслав Ліхачов додає ще одну причину:

4. Утрата державою монополії на насильство.

Якщо Центр громадянських свобод враховує різні випадки тиску, то «ZMINA» - лише напади із застосуванням насильства. У цій категорії злочинів цього року поменшало, розповів В’ячеслав Ліхачов під час презентації мапи.

«Якщо минулого року було зафіксовано 86 випадків застосування насильства проти громадських активістів (без урахування журналістів), то протягом 9 місяців цього року ми фіксуємо 26 випадків. Хоча кількість нападів зменшилася, загальні тенденції зберігаються. Ті самі категорії громадських активістів під загрозою, що й раніше. Це антикорупційні активісти, розслідувачі, протестувальники проти незаконних забудов та корупційних дій місцевої влади», - зазначив Ліхачов.

На думку Матвійчук, для того, аби попередити і зупинити напади на активістів, недостатньо змінити правоохоронців.

«Ситуація зміниться не з приходом нової влади чи навіть очільників правоохоронних відомств, а зі зміною системи. Простої відповіді не буде. У нас дуже слабкі імітаційні державні органи. Зміни залежать від того, чи будуть ті, хто сидять у кріслах, проводити реформу. Поки ж її не запустять, громадським активістам доведеться покладатися на себе», - переконана правозахисниця. 

Катерина Гандзюк - замовники не покарані

Херсонську активістку Катерину Гандзюк облили сульфатною кислотою 31 липня 2018 року біля її будинку. Лікарі боролися за життя Катерини протягом трьох місяців, але не змогли врятувати. 4 листопада 2018 року Катерина Гандзюк померла. Їй було 34 роки.

П'ятеро виконавців нападу отримали реальні вироки після укладання угоди зі слідством. Організатора нападу Сергія Торбіна засудили до 6 років і 6 місяців позбавлення волі; виконавця, який вилив кислоту, Микиту Грабчука - до 6 років в'язниці. Володимир Васянович та В'ячеслав Вишневський, котрі стежили за Катею, отримали по 4 роки ув'язнення, Віктор Горбунов (купив кислоту) - 3 роки.

Сергій Торбін під час засідання суду

Імовірним посередником між виконавцями і замовником вважають помічника ек-депутата від “Блоку Петра Порошенка” Миколи Паламарчука - Ігоря Павловського. Останній кілька місяців перебував у СІЗО, потім його випустили нібито через стан здоров'я і зобов'язали носити електронний браслет. Офіційна підозра - покривання вбивства.

Інший підозрюваний в організації вбивства - Олексій Москаленко на прізвисько Левін - втік за кордон. Оголошений у міжнародний розшук.

Батько Катерини Віктор Гандзюк називає замовниками голову Херсонської облради Владислава Мангера, який був членом «Батьківщини», а також колишнього голову Херсонськогої ОДА (представника БПП) Андрія Гордєєва та його екс-заступника Євгена Рищука. З них трьох підозру оголосили лише Мангеру: спочатку в замовленні вбивства, пізніше пом'якшили - до замовлення побиття. Мангер вийшов із СІЗО під заставу. Він продовжує очолювати Херсонську облраду.

Таким чином, слідство не спромоглося за рік встановити замовників вбивства Катерина Гандзюк.

Реклама

«Завдяки зусиллям друзів і родичів Каті Гандзюк, вона стала індикатором. За її справою спостерігають князьки по всій країні і роблять висновки. Якщо буде досягнуто справедливості, то це стане потужним сигналом для всіх «любителів» створювати перешкоди активістам про можливість наслідків. Ми захищаємо не лише рідних Каті, ми убезпечуємо і рятуємо життя інших людей», - коментує важливість цієї справи Олександра Матвійчук із Центру громадянських свобод.

Сергій Стерненко - нападники стали потерпілими

На активіста, колишнього голову одеського осередку «Правого сектору» Сергія Стерненка нападали тричі. 7 лютого 2018 активіста побили битою, коли він виходив із авто поблизу будинку. Нападники не встановлені.

1 травня минулого року йому вистрілили у шию. Стерненко наздогнав і спіймав нападника. Ним виявився вихідець з Казахстану Абзал Баймукашев, який 2003 року отримав громадянство України. Зараз обвинувачений Баймукашев перебуває під вартою, триває судовий розгляд.

Сергій Стерненко (зліва) разом з підозрюваним у другому панаді на нього

24 травня 2018-ого на Стерненка напали втретє. Активіст отримав ножове поранення руки і струс мозку. Нападників було двоє. Одного із них, Івана Кузнєцова, Стерненко смертельно поранив ножем у живіт. Інший - Олександр Ісайкул, теж поранений, втік. Наступного дня його затримали. Невдовзі Ісайкула звільнили з-під варти, він виїхав за кордон.

Окремо правоохоронці завели справу про вбивство Кузнєцова і поранення Ісайкула. Саме до цього розслідування апелюють у публічному дискурсі проросійські політики та медіа, зміщуючи акцент з нападів на активістів на картинку про «небезпечних радикалів».

Сергій Стерненко вважає організаторами останнього нападу Олександра Победова, якого називає «тітушководом», та його кума Віталія Посувайла, а замовниками назвав міського голову Одеси Геннадія Труханова та впливового бізнесмена Володимира Галантерника.

Наразі у справі про третій напад на Сергія Стерненка немає жодного затриманого.

ГПУ на чолі з новим прокурором Русланом Рябошапкою передала справу СБУ «у зв’язку з необхідністю перевірки інформації щодо можливої причетності до нападів представників місцевої влади та поліції».

Олег Михайлик - не встановлені ані виконавці, ані нападники

Лідер одеського осередку партії «Сила людей» Олег Михайлик у рідному місті боровся проти незаконних будівництв. Увечері 22 вересня 2018 року в Одесі невідомі стріляли в Михайлика. Лікарям вдалося його врятувати.

Одеський активіст Олег Михайлик

За три дні поліція заарештувала трьох підозрюваних - грузинів Торніке Герасіна, Лашу Герасіна та Манучара Варшанідзе. Кілька місяців вони перебували під вартою, пізніше їх звільнили. Михайлик та його захист заявили, що не вірять в причетність затриманих до нападу, адже Герасін має інвалідність і пересувається на візку.

Олега Михайлика у січні 2019 вивезли на лікування до Німеччини, де вилучили кулю з легені.Українські правоохоронці не надіслали запит до німецьких колег для того, аби отримати кулю і провести експертизу. 31 липня одеська поліція взагалі припинила проведення слідчих дій і досудового розслідування справи. 

Замовниками вбивства Михайлик називає людей із Адміністрації президента Петра Порошенка.

«Я без сумніву можу сказати, що до цього замаху причетні Галантерник та Труханов. За неофіційними даними, відмашка на замах надійшла з Адміністрації президента від людей, які в той час фактично керували країною. У цих людей є прізвища - Кононенко, Мартиненко і ще кілька людей. За неофіційними даними, за моє вбивство взяли $50 тисяч», - заявив Олег Михайлик.

Поліція досі не встановила ані виконавців, ані замовників нападу.

Микола Бичко - списали на самогубство і закрили справу

5 червня 2018 року біля селища Есхар Харківської області знайшли повішеним місцевого активіста Миколу Бичка. Миколі було 23 роки. Він критикував місцеві промислові підприємства, які зливали відходи в очисні споруди, призначені лише для побутових нечистот. Поліція кваліфікувала справу за статтею про умисне вбивство з поміткою самогубство.

Микола Бичко

Родичі і друзі не вірять, що Микола міг вчинити суїцид, адже не мав проблем у родині чи у стосунках. Друг Миколи розповів, що в активіста були зірвані нігті на руках і ногах, коли знайшли його тіло. 

«Моя думка - самогубство інсценовано грубо і цинічно, можу навести масу доказів, та й пофігізм поліції підказує, що все спишуть на швидку руку і на гальмах», - заявив правозахисник Роман Ліхачов.

Правоохоронці в'яло проводили слідчі дії, затягували проведення експертиз, загубили важливі докази. Правозахисний центр «Zmina» звертав увагу, що слідчі не зняли мотузку з дерева, де могли бути сліди нападника, відрізавши лише її нижній шматок. 

Зрештою, поліція 28 грудня 2018 року закрила справу про вбивство Миколи Бичка. Мовляв, не знайшли доказів насильницької смерті. 

На думку Олександри Матвійчук, це свідчить про ймовірне зрощення місцевих органів влади і правоохоронців. «У самогубство Миколи Бичка не вірить ніхто, крім правоохоронних органів. Мова може йти не лише про небажання розслідувати справу, а й перешкоди слідству. Очевидно, у правоохоронців є якісь додаткові мотиви», - припускає Матвійчук.

На думку аналітика Центру прав людини «ZMINA» В’ячеслава Ліхачова, нерозслідування нападів та відсутність покарання породжує рецидиви та атмосферу безкарності.

«Тільки зусилля громадянського суспільства є запобіжником тиску та небезпеки щодо активістів. Солідарність та публічність є формою захисту активістів», - зазначив Ліхачов.

Розслідування деяких справ відбувається завдяки увазі медіа, вважає Матвійчук. До прикладу, поліція підозрювала у нападі на Гандзюк невинну людину, поки журналісти не підтвердили алібі безпідставно затриманого Миколи Новікова.

«Безкарність вбиває. Усе починається з дрібних речей, як затримання розповсюджувачів газет, на що ніхто не звертає увагу, і закінчується страшними смертями», - підкреслила Олександра Матвійчук.

Журналіст Вадим Комаров (у центрі) помер після жорстокого побиття у травні

Генпрокурор Руслан Рябошапка під час телеефіру заявив, що бачить системність у нападах на активістів, та анонсував результати розслідування цих справ.

«Мені здається, що протягом декількох місяців ми зможемо продемонструвати результат (у справі Гандзюк, - ред.). Зможемо відповісти на багато з тих питань, на які суспільство давно зачекалося відповіді», - запевнив Рябошапка.

Діана Буцко, LB.ua